Постанова № 138057629, 08.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5225/26

Номер провадження 3/711/1318/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , працюючого керівником ТОВ «ЕМПОРІА», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.04.2026 № 200/31-00-04-01-04-26, головним державним інспектором Кожедуб Т.В., за результатами документальної перевірки ТОВ «ЕМПОРІА» (код 45468967) встановлено, що ОСОБА_1 порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме вимоги п.п. 1.2 п. 5, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, що підтверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (акт перевірки від 10.04.2026 № 834/Ж5/31-00-04-01-04-18/45468967), відповідальність за дане правопорушення передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не відомі. Про місце, день та час розгляду справи був належним чином повідомлений. До початку розгляду справи надав суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано наступним: свою вину у вчинені правопорушення не визнає повністю. Дана справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, ЦЕНТРАЛЬНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ додає до матеріалів справи виключно протокол про адміністративне правопорушення № 200/31-00-04-01-04-26 від 10.04.2026 р. та акт перевірки від 10.04.2026 р. № 834/Ж5/31-00-04-01-04-18/45468967.

Вказані докази не можуть бути визнані судом належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, враховуючи нижченаведене. У зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення фактично про дубльований висновок, до якого прийшли уповноважені особи під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕМПОРІА» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2026 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Не встановлено та не зазначено посадові обов`язки ОСОБА_1 , як посадової особи - директора ТОВ «ЕМПОРІА», невиконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст.58та п.86.8 ст.86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, як неодноразово наголошувалея у висновках Верховного Суду, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.163-1 КУпАП - є виключно наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення- рішення, а не акту перевірки. Констатує, що у протоколі відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення. Крім того, слід зазначити, що податкове повідомлення- рішення (ППР) станом на дату підготовки даних заперечень контролюючим органом за даним начебто порушенням взгагалі не приймалося. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма частини 1 статті 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Однак, посадові особи ДПС при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 зазначеної норми не дотрималися.

Відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто, при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Жодних обставин, які б свідчили про умисне ухилення керівником ТОВ «ЕМПОРІА» від ведення податкового обліку не встановлено, шкоди державним інтересам, бюджету не завдано, і податковий орган погоджується з цим ( про це свідчить зокрема не прийняття котролюючим органом ППР з даного приводу).

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на матеріали адміністративного провадження, єдиними доказами, якими оперують представники ДПС є протокол про адміністративне правопорушення № 200/31-00-04-01-04-26 від 10.04.2026 р. та акт перевірки від 10.04.2026 р. № 834/Ж5/31-00-04-01-04-18/45468967.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП, акт перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в порушенні вимог Податкового кодексу України та інших нормативних актів, а інші докази у справі відсутні.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

У відповідності до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і у справах про адміністративні правопорушення, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008„у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом..

Оскільки податкове зобов`язання не визначене та не узгоджене в установленому законом порядку (ППР контролюючим органом взагалі не приймалося), а висновки про начебто порушення викладені в протоколі базуються виключно на акті перевірки (який сам по собі не є рішенням суб`єкта владних повноважень), у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, клопотання ОСОБА_1 суд встановив наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже із аналізу змісту ст. 9 КУпАП вбачається, що вина (умисна або необережна) у вчиненні особою адміністративного правопорушення є обов`язковою складовою субєктивної сторони складу вказаного правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адмінправопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адмінправопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).

За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд, відповідно до ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» обов`язок складання та подання фінансової звітності покладається на головного бухгалтера.

На підставі вищевикладеного, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення не підтверджена матеріалами справи, провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки він не є суб`єктом правопорушення.

На підставі викладеного та, керуючись ч.1 ст.163-1, ст.ст.245, 247, 7, 9, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Ю. В. Михальченко