Рішення № 138056190, 29.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої судді Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»,

представник позивача, адвокат Столітній М.М.,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (надалі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4696254 від 30.05.2024 у сумі 27 147,51 грн, сплачені судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», укладено договір №4696254 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір), відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн, зі строком кредитування на 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів. В свою чергу позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальній сумі 27 147,51 грн, яка складається з: 4 999,98 грн - суми кредиту, 15 522,53 грн - суми процентів за користування кредитом, 4 125,00 грн - нарахованих позивачем процентів за 55 календарних днів, 2 500, 00 грн - штрафних санкцій. 31.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», як фактором, було укладено договір факторингу №31/03/2025, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступив ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги за кредитним договором до боржників, в тому числі і до відповідача. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 26.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду на 27.04.2026.

01.06.2026 ухвалою суду витребувані докази з АТ КБ «ПриватБанк».

22.06.2026, на виконання ухвали суду від 01.06.2026, до суду надійшли з банка емітента АТ КБ « ПриватБанк» витребувані докази.

29.06.2026 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник позивача, адвокат Столітній М.М., у судове засідання не з`явився, просив слухати справу у відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, причину неявки не повідомив про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином та у встановлений законом строк і порядок, згідно ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання. Згідно довідки АТ «Укрпошта» поштове відправлення повернуто до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім цього, виклик здійснювався оголошенням на офіційному вебпорталі Судової влади України та шляхом направлення судових повісток в електронному вигляді, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 01.04.2026, 01.05.2026, 03.06.2026. Заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у відсутність суду не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається, що судова повістка відповідачу ОСОБА_1 вручена 07.04.2026.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

У відповідності до ст. 280, ч.4 ст. 223 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про слухання справи повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, мотиви суду.

Судом встановлено, що 30.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 4696254 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. (а.с. 19-29)

Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.4.1.Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.

На виконання ухвали суду з АТ КБ ПриватБанк» надійшов лист, у якому зазначено, що на банківську картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 30.05.2024 по 30.05.2024 було зараховано кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «96755», після чого відповідач отримав кредит в сумі 5 000,00 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів.(а.с. 16)

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Зазначений Договір укладався шляхом надсилання пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 31 травня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 31/03/2025, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 23 022,51 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 4 999,98 грн, заборгованість за процентами -15 522,53 грн., штрафні санкції - 2 500,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 на дату відступлення права вимоги.

За змістом статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 627 ЦК України та ст.6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно наданого розрахунку ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» розмір заборгованості за кредитним договором №4696254 від 30.05.2024 року за 55 календарних днів, за період з 01.04.2025 по 25.05.2025, позичальника ОСОБА_1 сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами становить 4 125,00 грн. (а.с.42)

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №4696254 від 30.05.2024 на суму заборгованості 27 147,51 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 4 999,98 грн, сума процентів за кредитом -15 522,53 грн, нараховані проценти за 55 календарних днів - 4 125,00 грн, штрафні санкції - 2 500,00 грн.

На підтвердження позиції про те, що заборгованість за кредитним договором відсутня, відповідач ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який би свідчив про виконання ним взятих на себе зобов`язань. Натомість позивачем надано розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростований.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитом - 4 999,98 грн, за процентами за користування кредитом- 15 522,53 грн, за процентами нарахованими за 55 календарних днів - 4 125,00 грн, є доведеною та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Що стосується неустойки, штрафних санкцій, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене необґрунтованим є нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 500,00 грн за договором №4696254 від 30.05.2024.

Підсумовуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню на загальну суму 24 647,51 грн, з них : 4 999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 522,53 грн - заборгованість за процентами , 4 125,00 грн - проценти за 55 календарних днів.

В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн за договором №4696254 від 30.05.2024 слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом,а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу)передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно достатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М. Відповідно до п.п.1.1. Договору Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно п.п. 4.3 Договору за надання правової допомоги, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Крім того сторони можуть домовитися про додатковий гонорар(премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення.

Сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п. 4 Договору) по стягненню заборгованості з Боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Рахунку на оплату № 15376-26/02-2026 від 26.02.2026. (а.с. 36)

З огляду на Рахунок на оплату №15376-26/02-2026 від 26.02.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, сторони визначили та погодили вартість надання послуг, яка має враховуватись при визначенні суми гонорару за надання послуг. Вартість послуг зазначена за 1 послугу, грн, та є фіксованою.

Відповідно до акту №15376 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, адвокат Столітній М.М. надав ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» послуги на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с. 43)

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Столітнім М.М. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» задоволено частково, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 417,22 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №4696254 від 30.05.2024 у загальній сумі 24 647 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок сім) грн 51 коп, яка складається: з 4 999,98 грн - заборгованості за тілом кредиту, 15 522,53 грн - сума процентів за користування кредитом, 4 125, 00 грн - нарахованих позивачем процентів за 55 календарних днів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір у сумі 2 417,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн, а всього у сумі 4 417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн 22 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. №27, приміщення 2, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Л. В. Вовк