Ухвала суду № 138056009, 08.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/15373/26

Провадження № 2/638/9869/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Теслікова І.І., при прийнятті позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Шеліпової Юлії Анатоліївни до ОСОБА_2 , третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та зобов?язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 адвокат Шеліпова Ю.А. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» в якому просить суд: 1) Визнати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка, Куп`янського району, Харківської області, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, Харківської області; 2) Внести зміни до актового запису № 195 від 16.04.2026 року, складеного Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, Харківської області, вказавши в графі «батько» громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка, Куп`янського району, Харківської області, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.11.2022 року, код органу, що видав паспорт 0712, виключивши відомості про батька « ОСОБА_4 » та змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Однак, подана позовна заява не відповідає вимогам вказаних вище статей, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, представником позивача не зазначено докази, що підтверджують обставини які підтверджуються обґрунтованість позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3ст.128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).

Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц, провадження №61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Разом з цим, наведені вимоги закону позивачем та представником позивача не дотримано в повному обсязі, та взагалі не надано суду докази які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання дитини, висновок експерта.

Також в порушення п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, представником не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У зв?язку з чим суду не надано доказів неможливості врегулювання спору в позасудовому порядку з урахуванням того, що позовна заява подається від імені ймовірного батька до матері, та у зв?язку з чим вбачається відсутність спору між сторонами.

Згідно частини четвертої ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною собою позовної заяви немайнового характеру, сплачується судовий збір у 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році складає 1331.20 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так заявником заявлено дві окремі вимоги, а саме: 1) Визнати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка, Куп`янського району, Харківської області, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, Харківської області; 2) Внести зміни до актового запису № 195 від 16.04.2026 року, складеного Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, Харківської області, вказавши в графі «батько» громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка, Куп`янського району, Харківської області, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.11.2022 року, код органу, що видав паспорт 0712, виключивши відомості про батька « ОСОБА_4 » та змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Таким чином усуваючи недоліки позовної заяви позивачу або представнику позивача необхідно надати до суду: оригінали платіжних документів про сплату судового збору в розмірі 1064.96 грн. за другу позовну вимогу сплачений за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код ЄДРПОУ 37874947, рахунок отримувача UA338999980313191206000020653, код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно частини першої ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Крім того, приписами ч. 5 ст. 43 ЦПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Натомість всупереч вказаним вище вимогам закону, позивачем та його представником не додано до позовної заяви, доказів надсилання її копії та копії доданих до неї документів відповідачці за місцем її фактичного проживання.

З огляду на вказане, позивачу або представнику позивача необхідно подати до суду докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім того відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

В позовній заяві позивач заначає адресу відповідача: АДРЕСА_1 .

Разом з тим позовна заява не містить відомомстей щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача або перебування за вищезазначеною адресою громадянки рф ОСОБА_2 (відомості фактичного проживання на території України відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Таким чином, представнику позивача необхідно зазначити фактичне місце проживання відповідачки та надати суду докази її фактичного місця проживання для того щоб суд міг визначити підсудність даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За приписами ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Однак, з матеріалів доданих до позовної заяви, вбачається, що представником позивача до позову додано документи на іноземній мові, без відповідного перекладу на державну мову, якою ведеться судочинство.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 1, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами 1, 2 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому за змістом ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, що визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України затвердженим наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019 передбачено, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. Усі документи суду складаються державною мовою. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями ст. 79 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що представник позивача при зверненні із позовною заявою разом із документами, які складені на іноземній мові, повинен був подати засвідчені у встановленому порядку переклади на державну мову.

За наведених обставин, суд звертає увагу позивача та його представника на необхідності офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою, оскільки враховуючи відсутність перекладу, суд позбавлений можливості встановити назву та зміст зазначених документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177,185, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шеліпової Юлії Анатоліївни до ОСОБА_2 , третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та зобов?язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.І. Теслікова