Рішення № 138055822, 08.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді О. Левчука, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, згідно якої просить суд скасувати постанову серії ЕНА 7132215 від 03.05.2025, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначає, що 03.05.2026 близько 21 год. 00 хв. керував транспортним засобом Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 у м.Сарни, вул.Широка, 32, однак не порушував ПДР України та не здійснював руху транспортного засобу в межах дії дорожнього знаку 3.2 з додатковою табличкою 7.4.1. Вказує, що сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Просить позов задовольнити, оскільки вважає, що не порушував Правил дорожнього руху.

Ухвалою суду від 18.06.2026 вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

29.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що вимоги позивача є безпідставними, винесена поліцейським постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, врахувавши обставини у справі, судом встановлено таке.

03.05.2025 поліцейським роти 5 (з обслуговування м. Сарни) батальйону 1 (з обслуговуванян м. Рівне) полку УПП в Рівненській області сержантом поліції А. Подворочанським винесено постанову серії ЕНА 7132215 від 03.05.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Як зазначено у оскаржуваній постанові, 03.05.2026 року о 20 год. 56 хв., позивач керуючи транспортним засобом Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 у м.Сарни, вул.Широка, 32 порушив вимогу дорожнього знаку 3.2 рух механічних транспортних засобів заборонено з додатковою табличкою 7.4.1, а саме здійснив рух в зону дії даного дорожнього знаку. Відеофіксація проводилася на технічний пристрій 473396, чим порушив п.33 ПДР України.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (із змінами та доповненнями).

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.5. ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Дорожній знак 3.2 Рух механічних транс?портних засобів заборонено- застосовується для того, щоб заборонити рух усіх механічних транспортних засобів.

Зона дії цього знака - від місця встановлення до найближчого за ним перехрестя, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не припиняється в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій та в місцях перетину (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлені знаки пріоритету. Причому бічні виїзди на заборонену ділянку дороги можуть забезпечуватися цим знаком вкупі з табличками 7.3.1-7.3.3 , що виключають рух у зазначених ними напрямках. Але якщо водій виїхав на заборонену ділянку дороги з проїзду, який не позначено цим заборонним знаком, то ПДР він не порушив.

Знак 3.2 передбачає ті самі винятки, як і знак 3.1 «Рух заборонено». Його дія не поширюється на: маршрутні транспортні засоби; водіїв, які проживають або працюють у зоні, позначеній знаком; водіїв, що обслуговують підприємства, розташовані в ній; водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою чи автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю».

Додаткова дорожня табличка 7.4.1 "Час дії" застосовують, щоб зазначити, що знак діє у суботні, недільні та святкові дні.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що наданими відповідачем фото-відеозаписами підтверджується наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектором патрульної поліції встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано.

При цьому доводи позивача про те, що він не здійснював руху транспортного засобу в межах дії дорожнього знаку 3.2. вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків, у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище та аналізуючи здобуті по справі докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є доведена, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області (33000 м.Рівне, вул.Степана Бандери, буд.14а) Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, ІК 40108646).

Повне судове рішення складене та підписане 08.07.2026.

Суддя О. Левчук