Рішення № 138055042, 08.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1757/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СТС ТОРГ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне підприємство «СТС ТОРГ» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2025 №00172800701.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство «СТС ТОРГ» (далі ПП «СТС ТОРГ», Позивач) вказало про помилковість висновків Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС, Відповідач) про неправомірне визначення Позивачем показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2023 та 9 місяців 2024, за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13111000,00 грн, в т.ч. за 2023 рік - 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 рік - 7642000,00 грн за рахунок безпідставного включення транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 ,адже на думку ГУ ДПС документально не підтверджене надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг (відсутні звіти ФОП як посередника (комісіонера) про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, їх пов`язаність з господарською діяльністю ПП «СТС ТОРГ» та встановити суму комісійної винагороди за виконану роботу (надані послуги), відсутні підтверджуючі банківські документи, що засвідчують виплату комісійної винагороди ФОП).

Позивач зазначив про реальність та належне документальне оформлення господарських операцій за договорами, укладеними ПП «СТС ТОРГ» із ФОП ОСОБА_1 , адже Відповідачем не

враховані надані Позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «СТС ТОРГ» та відповідають вимогам до первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». ГУ ДПС також не враховані обставини фактичного перевезення вантажів транспортом, який належить ФОП ОСОБА_1 та транспортом, як власним так і додатково залученим до виконання зобов`язань, відповідно до пункту 1.7 Договору з ФОП ОСОБА_1 , за яким перевізник має право виконувати перевезення за цим Договором із залученням третьої сторони.

Позивач заперечує твердження ГУ ДПС про формування нереальних витрат ПП «СТС ТОРГ» всупереч існуванню можливості дотримуватися правил і норм ПК України, за порушення яких кодексом передбачена відповідальність за не вжиття Позивачем достатніх заходів для такого дотримання через те, що підприємство діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Позивач зазначив, що

Відповідачем не доведено, що ПП «СТС ТОРГ» удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством.

Так, згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Обов`язок доведення того, що дії платником податків вчинені умисно, згідно п. 109.1 ст. 109 ПК України, покладено на контролюючий орган. Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПК України та інших нормативно-правових актів зазначених вище, ГУ ДПС у Полтавській області не мало підстав для винесення рішення про притягнення ПП «СТС ТОРГ» до відповідальності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративний справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 11.03.2026 до справи наданий відзив на адміністративний позов, за змістом якого ГУ ДПС проти задоволення позовних вимог заперечувало, просило відмовити у задоволенні позову з огляду на встановлення в ході проведення перевірки про порушення ПП «СТС ТОРГ» п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п. 7, п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 2376797,00 грн в т.ч. по періодах: 2023 1001237,00 грн, 9 місяців 2024 1375560,00 грн. Перевіркою встановлено, що ПП «СТС ТОРГ» неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2023 та 9 місяців 2024 року за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13111999,00 грн, в т.ч. за 2023 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 7624999,00 грн за рахунок безпідставного включення транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , яка відповідно до інформаційних баз ДПС України, не має достатньо основних засобів (в т.ч. транспорт) та трудових ресурсів для самостійного надання транспортно-експедиційних послуг, також митні декларації не містять відмітки щодо причетності даного ФОП в якості перевізника та/або експедитора, машини належать іншим фізичним та юридичним особам, що свідчить про те, що для надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 залучала третіх осіб - як фізичних, так і юридичних.

ПП «СТС ТОРГ» 16.03.2026 до справи надана відповідь на відзив, де Позивач вказав, про неврахування ГУ ДПС первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 та помилкове посилання на нормативні акти, які нібито порушено Позивачем, щодо підтвердження фактичної оплати позивачем первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

ПП «СТС ТОРГ» вказало, що Відповідач категорично не визнає надані первинні бухгалтерські документи та свідомо замовчує про фактичне перевезення вантажів транспортом, яке належить ФОП ОСОБА_1 та транспортом, або власним, або тим, яке перевізник залучав відповідно до договору.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції, за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1.7 Договору з ФОП ОСОБА_1 , перевізник має право виконувати перевезення за цим Договором із залучення третьої сторони, безпосередньо ФОП ОСОБА_1 було здійснено надання послуг з перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні власним транспортним засобом, яке належить ФОП, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та оформлено актами надання послуг.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд встановив про відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ПП «СТС ТОРГ» зареєстроване 19.10.2010 року Департаментом з питань реєстрації №13811020000001463, код ЄДРПОУ 37293953.

Податковий номер платника податків: 37293953, взято на облік у контролюючих органах 21.10.2010 року за №2587. Станом на 09.10.2025 перебуває на обліку ДПІ у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.12.2010, свідоцтво від 02.10.2013 №200590474. Індивідуальний номер платника податку на додану вартість 372939572093.

ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до пп.78.1.12 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу ІІ ПК України, на підставі наказів ГУ ДПС у Полтавській області від 05.09.2025 № 900 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СТС ТОРГ», від 01.10.2025 № 3274-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СТС ТОРГ», була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «СТС ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2024, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 30.09.2024 роки.

За результатами перевірки складений акт від 09.10.2025 № 14689/16-31-07-01-01/37293953 за висновками якого встановлено, зокрема, про порушення ПП «СТС ТОРГ» п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п. 7, п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 2376797,00 грн в т.ч. по періодах: 2023 1001237,00 грн, 9 місяців 2024 1375560,00 грн. Перевіркою встановлено, що ПП «СТС ТОРГ» неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2023 та 9 місяців 2024 року за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13111999,00 грн, в т.ч. за 2023 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 7624999,00 грн.

ГУ ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2025 №00172800701, яким Позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 2359980,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 589995,00 грн.

ПП «СТС ТОРГ» із податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2025 №00172800701 не погодилось, звернулось до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із пунктами 5, 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно із пунктами 7, 19 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація,ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; { Пункт19 доповнено абзацом дванадцятим згідно з Наказом Мінфіну N 989( z0962-02 ) від 10.12.2002 }

інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Національного положення (стандарту)

Відповідно до статей 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

В ході розгляду справи судом встановлено про укладення ПП «СТС ТОРГ» 31.05.2023 із ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) Договору про надання послуг з перевезення вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) №31/05-2023, відповідно до якого Перевізник зобов`язується за погодженими Сторонами Заявками Замовника (згідно шаблону представленому в Додатку № 1 до дійсного Договору), надати та виконати послуги з перевезення вантажу (вантажів) Замовника у внутрішньому та/або міжнародному сполученні власними та/або залученими транспортними засобами, за погоджену Сторонами та встановлену в Заявці плату за послуги з перевезення вантажу (вантажів) Замовника, та передати вантаж (вантажі) Замовника вантажоодержувач, у відповідності до Заявки Замовника, яка є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується виконати оплату за надані Перевізником послуги на умовах погоджених Сторонами в відповідній Заявці та дійсному Договорі (пункт 1.1 розділ І Договору). ФОП ОСОБА_1 при наданні транспортно-експедиційних послуг від свого імені укладала договори з перевізниками, частина транспортно-експедиційних послуг наданих ФОП ОСОБА_1 надавалася безпосередньо своїм транспортом, про що свідчать акти надання послуг, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, свідоцтва на транспортні засоби (автомобілі та причепи).

Позивачем, в ході проведення перевірки на запит ГУ ДПС були надані пояснення та підтверджуючи документи: Акти про надання послуг, рахунки, заявки, митні декларації, СMR (по міжнародним перевезення), комерційний інвойс, Договори між перевізниками та експедитором, контракти з нерезидентами, які підтверджують здійснення господарської діяльності Позивачем та визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Також Позивачем на адресу ГУ ДПС у Полтавській області було надано додаткове пояснення, щодо суті надання послуг з перевезення, а саме: ФОП ОСОБА_1 надавала транспортно-експедиційні послуги (доставка товару) від постачальника нерезидента (міжнародні перевезення). При оформленні Заявки на надання послуг (транспортно-експедиційне обслуговування), ПП «СТС ТОРГ» інформувало ФОП про наступне: звідки та куди необхідно доставити вантаж, умови навантаження та тип напівпричепа (верхня, бічна тощо), найменування товару, його характеристики (небезпека, агрегатний стан), дата та час навантаження у постачальника.

ФОП ОСОБА_1 здійснювала пошук транспорту, відповідного заявці, надавала або транспортом який перебував у її користуванні наявні технічні паспорти, або залучала третіх осіб для виконання заявки. В подальшому Замовнику надавалися ксерокопії документів для оформлення відвантажувальних документів у постачальника: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на напівпричіп, закордонний паспорт водія, посвідчення водія, дані щодо перевізника.

Надалі ФОП ОСОБА_1 здійснювала контроль, відстеження перевезення вантажу та безпосередньо моніторинг за доставкою вантажу транспортним засобом водіями: прибуття на навантаження, перевірка завантаження товару (фотофіксація), перевірка (відповідність, правильність заповнення) пакету документів на товар для транспортування), маршрут проходження та перетин кордонів, повідомлення ПП «СТС ТОРГ» про прибуття машини на кордон України та розміщення для митного контролю, контроль доставки товару за місцем призначення (відповідно до заявки).

Також, ФОП ОСОБА_1 при наданні транспортно-експедиційної послуги, яка включала відповідальність за складання та оплату транзитної митної декларації Т1, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого, перетинають територію держави від прибуття до вибуття у незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки).

ФОП ОСОБА_1 здійснювалось документальне оформлення транспортно-експедиційних послуг в ході якого заповнювалась заявка на транспортування вантажу. При завантаженні товару постачальник (нерезидент) оформлював CMR (міжнародну транспортну накладну), в якій вказується номери автомобіля та причепа, імена водіїв, найменування перевізника, також оформляється транзитна декларація (в якій також зазначені номери транспортного засобу). При митному оформленні в Україні оформлювалася ВМД на вантаж, де зазначаються номери автомобіля та причепа (графа 18). При оформленні ВМД подавались документи: договір на транспортно-експедиційні послуги, довідка від вартості транспортних витрат до кордону та по території України, рахунок вартості транспортно-експедиційної послуги та інші документи.

Після доставки товару до місця призначення (зазначене в Заявці) ФОП ОСОБА_1 складалися акти про надання послуг. У номенклатурі у транспортно-експедиційної послуг обов`язково вказувався маршрут, а також номери автомобіля та причепа, інформація про які зазначалася у графі 44 ВМД.

До митного оформлення товарів надавалася відповідна довідка про транспортні витрати, перевірена та прийнята для врахування митної вартості товарів митними органами України як належне підтвердження понесених фактичних витрат на транспортування товарів.

Отже, при оформленні іноземного товару, що переміщувався через митний кордон України, ПП «СТС ТОРГ» надало всі документи ФОП ОСОБА_1 , які в свою чергу були перевірені митним органом.

Тобто, у справі наявне належне документальне підтвердження отримання Позивачем транспортних послуг.

Відповідач, на обґрунтування тези про безпідставне віднесення до складу витрат Позивача сум, сплачених на користь ФОП ОСОБА_1 вказав, що акти надання послуг на користь ПП «СТС ТОРГ» не містять достатніх даних, які дозволяють ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції у розрізі конкретних видів послуг, що надавалися експедитором, а також визначити розмір додаткових витрат на залучення третіх осіб та їх частку у загальній вартості послуг експедитора.

У зв`язку з відсутністю в актах наданих послуг змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строків виконання та результатів здійснених заходів; відсутністю даних щодо порядку розрахунку ціни за надані послуги, тарифу за кілометр тощо; відсутністю у ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів та транспортних засобів; відсутністю звітів експедиторів із зазначенням інформації про залучення третіх осіб до виконання договорів, не можливо підтвердити факт надання транспортно-експедиційних послуг.

З дослідження наданих до матеріалів справи копій актів надання послуг вбачається про вид наданих послуг їх вартість, конкретизовані маршрути, вид транспорту, надана детальна інформація про надану послугу, її ціна, загальна вартість. В заявках, оформлених до актів наданих послуг вказані замовник, маршрут, найменування вантажу, вага і об`єм, тип причепу, спосіб навантаження, дата надання послуги, дата, час, адреса завантаження, адреса митного оформлення, адреса розвантаження та інформація про контактні особи, вартість послуг та умови оплати, марка автомобілів та причепів, державні номери тягачів та причепів, ПІБ водія, телефони водія, підписи та печатки перевізника та замовника.

Відповідачем не зазначено як саме має бути надана інформація про характер транспортного вантажного перевезення, про обсяг такої послуги, як впливає на формування складу витрат позивача строки виконання перевезень, порядок розрахунку ціни за надані послуги, тарифу за кілометр тощо.

За вказаного, суд доходить висновку про належне документальне оформлення транспортних послуг, наданих ОФП ОСОБА_1 на користь Позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 р. у справі №160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, зазначивши За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Суд наголошує, що факт проведення оплати позивачем вартості послуг на користь ОФП Капанадзе С.М. Відповідачем не заперечується.

Зауваження Відповідача стосувались саме змісту актів наданих послуг, за яких ГУ ДПС вказувало про непідтвердженість фактичного здійснення господарських операцій.

Однак, ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи відповідачем не наведено доказів на спростування факту виконання транспортних перевезень. В матеріалах же справи наявні документальні докази, зокрема міжнародні товарно-транспортні накладні, що перевірені компетентними митними органами і довідки про транспортні витрати які надавалися до митних органів на підтвердження здійснення транспортних перевезень, вартість яких мала сплив на формування митної вартості товарів і, відповідно, ретельно перевірялась.

Окрім зауважень до змісту актів наданих транспортних послуг Відповідачем вказано про неможливість визначити суму комісійної винагороди, що підлягає перерахуванню посереднику (комісіонеру) ФОП ОСОБА_1 та суму, яку необхідно перерахувати безпосередньому виконавцю послуг, адже за твердженням ГУ ДПС, ФОП ОСОБА_1 залучала третіх осіб - як фізичних, так і юридичних осіб, проте звіти посередника (комісіонера) ФОП ОСОБА_1 про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, відсутні.

Суд зазначає, що ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи Відповідачем не наведено обставин укладення позивачем будь-яких комісійних чи інших посередницьких договорів із ФОП ОСОБА_1 та третіми особами перевізниками. Відповідачем зроблений висновок про посередницьку природу правовідносин між ПП «СТС ТОРГ» та ФОП ОСОБА_1 , однак визначення суми, що підлягають врахуванню до витрат як витрати за комісійними договорами ГУ ДПС не наведено.

Із посиланням на положення п. 292.4 ст. 292 ПК України, відповідач зазначає, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Гроші, що надійшли посереднику за продаж товару або послуги, транзитні кошти, в повному обсязі перераховуються постачальнику (другій стороні договору). Самостійно утримувати з транзитних сум свою винагороду платнику єдиного податку, не можна, так як при самостійному утриманні винагороди з транзитних коштів, дана операція підпадає під операцію як розрахунки, що здійснюються в негрошовій формі. А відповідно до Податкового кодексу операція розцінюється як бартерна (пп.14.1.10 п. 14.1 ст. 14 ПК України), що неприпустимо на спрощеній системі оподаткування.

За вказаного, ГУ ДПС зазначено, що транспортно-експедиційні послуги, за відсутності звітів ФОП як посередника (комісіонера) про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, їх пов`язаність з господарською діяльністю ПП «СТС ТОРГ» та встановити суму комісійної винагороди за виконану роботу (надані послуги) неможливо. Відсутні банківські документи, що засвідчують виплату комісійної винагороди ФОП ОСОБА_1 ПП «СТС ТОРГ», а отже Відповідач висновував, що Позивачем безпідставно віднесено до витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 13111000,00 грн., в т.ч. за 2023 рік 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 року 7642000,00 грн.

Однак, жодних обставин, що доводять такий висновок ГУ ДПС Відповідачем не наведено, письмових доказів, що дозволяють оцінити укладення, виконання і документальне оформлення ПП «СТС ТОРГ» договорів комісії і понесення витрат за такими договорами, Відповідачем не вказано і до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Відповідачем не доведене порушення ПП «СТС ТОРГ» вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 6, 17 НП(С)БО 16, ПП «СТС ТОРГ» внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2023 та 9 м-ців 2024, за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарiв, робіт, послуг) в загальній сумі 13111000,00 грн, в т.ч. за 2023 рік 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 рік 7642000,00 грн за рахунок безпідставного включення транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , відповідно, податкове повідомлення-рішення від 11.11.2025 №00172800701, яким Позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 2359980,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 589995,00 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності свого рішення, не довів його законності та обґрунтованості.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ПП "СТС ТОРГ".

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 33280,00 грн стягнути на користь ПП «СТС ТОРГ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «СТС ТОРГ» (Київське шосе, буд.60, к.413, м.Полтава, Полтавська область, 36021, код ЭДРПОУ 37293953) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЭДРПОУ44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2025 року №00172800701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ПП «СТС ТОРГ» витрати зі сплати судового збору в сумі 33280,00 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва