Рішення № 138053986, 08.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1592/26

провадження у справі №2/0285/1519/26

08 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

18.03.2026 представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 23730 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 19.06.2025 між Відповідачем та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»у порядку, визначену Законом України «Про електронну комерцію»був укладений електронний договір №543305-КС-001, за умовами якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»надало Відповідачеві кредит у розмірі 7000 гривень.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, станом на 15.02.2026 заборгованість у розмірі 23730 грн, що складається з наступного:

- сума прострочених платежів по тілу кредиту - 7000грн;

- сума прострочених платежів по процентах - 11830 грн;

- сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 3500 грн,;

- сума прострочених платежів за комісією - 1400 грн.

Посилаючись на положення Цивільного Кодексу України та умови укладениого договору, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

11.05.2026 представником Відповідача адвокатом Осадчук Т.С. подано відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог. Суму заборгованості визнано частково в розмірі тіла кредиту 7000 грн. Проти стягнення заборгованості за процентами заперечувала, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026, військовим квитком та посвідченням від 30.04.2015. За таких обставин, на нього поширюються пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі щодо звільнення від сплати процентів за кредитами. Представником Відповідача заявлено до відшкодування Позивачем судові витрати клієнта на оплату правничої допомоги в сумі 3 877,50 грн.

12.05.2026 представником Позивача подано відповідь на відзив представника Відповідача, у якому наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилався на відсутність належних доказів проходження Відповідачем військової служби під час строку кредитування, на положення чинного законодавства, умови договору та судову практику. Просив відмовити у стягненні на користь Відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір яких вважає завищеним та непідтвердженим належними доказами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав Відповідачу строк для подачі відзиву, а Позивачу - для відповіді на відзив.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 19.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»у порядку, визначену Законом України «Про електронну комерцію» був укладений електронний договір №543305-КС-001.

Відповідно до його умов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»надало Відповідачеві кредит у розмірі 7000 гривень, строком на 24 тижні, що складає 168 днів, з виплатою процентів у розмірі 1% за кожний день користування кредитом. Умовами договору передбачено виплату Позичальником комісії в сумі 1400 грн.

Договір укладений дистанційно в електронному вигляді згідно Закону України «Про електронну комерцію», шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-0833), який було використано Відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Представником Відповідача у відзиві на позовну заяву визнано факт отримання ним кредитних коштів у сумі 7000 грн та заборгованість з повернення тіла кредиту.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Наданими представником Відповідача доказами підтверджується, що ОСОБА_1 згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 перебуває на військовій службі під час мобілізації на особливий період. Записами у військовому квитку ОСОБА_1 підтверджується його участь в антитерористичній операції.

Положення норми ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не пов`язують факти проходження особами військової служби або участь в антитерористичній операції з періодом кредитування.

За таких обставин, суд визнає необґрунтованими заперечення представника Позивача щодо відсутності у Відповідача права на пільгу зі звільнення від нарахування процентів, передбачених кредитним договором №543305-КС-001 від 19.06.2025.

У зв`язку з конкуренцією загальної норми ч. 1 ст. 1054 ЦК України та спеціальної норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальну норму.

Оскільки Відповідач має право на пільгу, передбачену ч.15 ст. 14 Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за кредитним договором.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів річних в сумі 3 500 грн на підставі ст. 625 ЦК України суд відмовляє, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

Вимогу Позивача про стягнення з Відповідача комісії в сумі 1400 грн суд визнає обґрунтованою та задовольняє, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Умовами пункту 2.5 Договору №543305-КС-001 про надання кредиту від 19.06.2025 передбачено сплату Позичальником комісії за видачу кредиту в сумі 1400 грн.

За наявності вищезазначених підстав для звільнення Позичальника (Відповідача) від нарахування процентів за користування кредитом, передбачена договором комісія є обґрунтованою винагородою Кредитодавця, на яку він міг правомірно розраховувати під час укладання договору з Відповідачем.

На думку суду, в даному випадку сплата комісії є справедливою оплатою послуг Кредитора, який в іншому випадку - за відсутності будь-якого зустрічного задоволення за договором (крім повернення суми кредиту), несе невиправданий тягар безоплатного надання коштів Позичальнику на тривалий строк, що було б очевидним порушенням балансу інтересів сторін договору, принципів цивільного права та засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України).

На підставі вищевикладеного, суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 8 400 грн, що складається з тіла кредиту 7000 грн та комісії 1400 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У даній справі судом установлено, що спір виник внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. Крім того, під час укладання договору він приховав від кредитодавця інформацію, яка існувала на той момент та мала істотне значення для змісту правовідносин, що виникли, а саме - про свій статус військовослужбовця, який дає право на передбачені Законом пільги.

У випадку добросовісного використання ОСОБА_1 своїх цивільних прав та виконання ним обов`язків, даний спір взагалі б не виник та сторони не понесли б судових витрат.

Враховуючи сукупність вищезазначених обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати сторін у даній справі на Відповідача в повному обсязі:

- стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн;

- відмовити у відшкодуванні судових витрат Відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»(ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №543305-КС-001 від 19.06.2025 у сумі 8 400 гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239) відшкодування витрат зі сплати судового збору врозмірі 2662 гривні 40 копійок.

Відмовити у відшкодуванні судових витрат ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв