Рішення № 138053026, 07.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/5039/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Менської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Корюківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Менської міської ради (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області щодо невжиття заходів по розробленню проєкту землеустрою щодо встановлення та винесення в натурі (на місцевості) меж прибережної захисної смуги водного об`єкта неруслового ставка за географічними координатами 51.558179, 32.190509, орієнтовною площею 0,6 га, розташованого на території Менської ОТГ, Корюківського району, Чернігівської області та невнесення відомостей про межі прибережної захисної смуги до Державного земельного кадастру;

зобов`язати Менську міську раду Корюківського району Чернігівської області вжити заходи по розробленню проєкту землеустрою щодо встановлення та винесення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водного об`єкту неруслового ставка за географічними координатами 51.558179, 32.190509, орієнтовною площею 0,6 га, розташованого на території Менської ОТГ, Корюківського району, Чернігівської області та внести відомості про межі прибережної захисної смуги до Державного земельного кадастру.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що невжиття заходів по розробленню проєкту землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водного об`єкту - неруслового ставка за координатами 51.558179, 32.190509 орієнтовною площею 0,6 га, не внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру, ставить під загрозу використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даній території.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 11.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету, однак у строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

03.07.2019 між Чернігівською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Казковий-2» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:02:000:1331, площею 4,7822 га, категорія земель - землі рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, строком на 49 років.

У подальшому, між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Казковий-2» 09.09.2021 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 03.07.2019. В оренду органом місцевого самоврядування передається вказана земельна ділянка для обслуговування дитячого оздоровчого комплексу. Строк дії договору до 02.07.2068.

Відповідно до інформації з Деснянського басейного управління водних ресурсів від 27.11.2025 № 1035/3-1/ДС/25-25 встановлено, що на території Менської територіальної громади, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:02:000:1331 розташований водний об`єкт (нерусловий ставок), з наступними координатами Google:- 51.558179, 32.190509: ставок нерусловий орієнтовною площею 0,6 га, користувач база відпочинку «Казковий»; Вищевказаний водний об`єкт увійшов в інвентаризацію водних об`єктів Чернігівської області, проведену у 2021 році. Паспорт зазначеного водного об`єкта до басейного управління водних ресурсів не надходив. Інформація про перебування вказаного водного об`єкта у користуванні на праві оренди в управлінні відсутня.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.01.2026 №10-25-0.2-369/2-26 документація із землеустрою, на підставі якої була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 7423010100:02:000:1331 не містить в собі відомостей про встановлені обмеження у використанні земельної ділянки. Також, в Головному управлінні Держгеокадастру у Чернігівській області відсутні відомості про встановлені у Державному земельному кадастрі прибережні захисні смуги навколо зазначеного водного об`єкту (ставка руслового за координатами 51.558179, 32.190509).

Згідно листа Менської міської ради від 23.10.2025 речові права на земельну ділянку водного фонду поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:02:000:1331 не зареєстровані, оскільки відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, землі, які не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Листом № 04-17/322 від 16.02.2026 Менська міська рада повідомила, що заходи щодо встановлення меж прибережної захисної смуги зазначеного водного об`єкту не здійснювались, оскільки дана територія знаходиться за межами міста. Заходи з виготовлення документації щодо організації та встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг будуть реалізовані після завершення процедури коригування меж міста та при наявності бюджетних коштів. За результатами моніторингу відкритих даних інформація про виконання вимог діючого законодавства в частині забезпечення реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки водного фонду територіальної громади, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також вимог Земельного і Водного кодексів України та Закону України «Про землеустрій» щодо організації водоохоронних зон навколо вищезазначених водних об`єктів відсутня.

Також, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі ст. ст. 16, 19 Конституції України, ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 45 від 01.03.2023, наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області № 267 від 12.08.2024, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища органом місцевого самоврядування Менською міською радою Корюківського району Чернігівської області (об`єднана територіальна громада) та її виконавчими органами в період з 06.08.2024 по 19.08.2024.

Під час перевірки встановлено, що на території Менської об`єднаної територіальної громади наявні річки, штучні та природні закриті водойми, велика площа заболочених земель. Водночас, заходи щодо розроблення проєктів землеустрою по встановленню розмірів та меж прибережних захисних смуг поверхневих водних об`єктів Менською міською радою не вживались, що створює ризик порушення природоохоронного режиму і природного стану земель водного фонду та передумови негативного впливу на гідрохімічний стан вод.

Отже, перевіркою встановлено та зафіксовано в акті № 27/04 від 06.08.2024, що Менською міською радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території ради щодо встановлення меж прибережних захисних смуг водних об`єктів.

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням Менською міською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області Менській міській раді скеровано вимогу № 27/04 від 20.08.2024. Пунктом 15 вимоги зобов`язано Менську міську раду до 10.09.2024 вжити заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, які розташовані на підвідомчій території.

Менською міською радою до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області подано звіт від 29.01.2025 № 04-11/201 про виконання вказаної вимоги. Так на виконання п.15 вимоги міською радою на сесії 8 скликання 19.12.2024 прийнято рішення №734 «Про затвердження Програми розвитку земельних відносин Менської міської територіальної громади на 2025-2027 роки», якою передбачено ряд заходів, в тому числі і розроблення проєктів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг для забезпечення раціонального використання природоохоронної території з режимом обмеженої господарської діяльності. Фінансування програми здійснюється виходячи з її реальних завдань та можливостей бюджету. При цьому, у звіті відсутня інформація щодо вжитих заходів по встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг будь-яких водних об`єктів.

З огляду на викладене, окружною прокуратурою 11.02.2026 скеровано запит до Менської міської ради про надання інформації щодо встановлення меж прибережної захисної смуги неруслового ставка за координатами 51.558179, 32.190509, орієнтовною площею 0,6 га, а також виконання п. 15 вимоги Державної екологічної інспекції у Чернігівській області № 27/04 від 20.08.2024 в частині встановлення розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, які розташовані на підвідомчій території.

Листом від 16.02.2026 № 04-17/322 Менська міська рада повідомила, що заходи щодо встановлення меж прибережних захисних смуг зазначених ставків міською радою не здійснювалися. Аналогічне порушення в діяльності Менської міської ради виявлялося Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області під час перевірки у 2021 році. Згідно акту № 38/08 від 22.04.2021, межі прибережних захисних смуг поверхневих водойм не визначені, в натуру (на місцевість) не винесені. Проекти землеустрою щодо встановлення розмірів та меж прибережних захисних смуг водних об`єктів не розроблено.

Крім того, з метою підтвердження інформації щодо розроблення проєктів землеустрою щодо встановлення розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, Корюківською окружною прокуратурою 10.02.2026 скеровано запит до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 25.02.2026, Менською міською радою не надано до інспекції інформацію про розроблення проектів землеустрою по встановленню розмірів та меж прибережних захисних смуг вказаних водних об`єктів.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, то суд зазначає таке.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

З матеріалів справи видно, що на підставі положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України прокурор звернувся із листом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з приводу здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Менською міською радою, просив також повідомити чи не планує Інспекція самостійно звертатися до суду з позовом.

Листом від 25.02.2026 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила прокурора, що заходи претензійно позовного характеру, спрямовані на усунення порушень у сфері охорони та використання земель водного фонду (в частині невжиття заходів Менською міською радою з розроблення проектів землеустрою по встановленню розмірів та меж прибережних захисних смуг вищевказаних водних об`єктів), Інспекцією не вживались. Вважає за можливе звернення до суду з цим позовом безпосередньо прокуратурою.

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган державної влади Державна екологічна інспекція у Чернігівській області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі - Закон № 1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом «і» частини першої статті 19 Закону № 1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені делеговані повноваження органів місцевого самоврядування в сфері охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, одним із повноважень у даній сфері, які делеговані органам місцевого самоврядування, є організація та здійснення землеустрою.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі також ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами «д», «к» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-ХІІ від 16 червня 1992 року (далі - Закон № 2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Також відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі - Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки з використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону унормовано, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Водночас докази, що відповідачем вживаються відповідні заходи на виконання наведених норм, відсутні.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 (надалі Порядок № 486), встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

За змістом пункту 4 Порядку № 486 у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.

Приписами пункту 5 Порядку № 486 встановлено, що межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.

Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою.

Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 486 у межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені: прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою статті 88 Водного кодексу України; водоохоронні зони визначаються за проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку.

У разі потреби межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон можуть визначатися шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів. За межами населених пунктів межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад.

Окрім того, статтею 182 ЗК України метою землеустрою визначено, зокрема, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Пунктом «в» статті 183 ЗК України визначено, що до основних завдань землеустрою віднесено в тому числі встановлення на місцевості меж територій з особливим природоохоронним і заповідним режимами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин, управлінні земельними ресурсами, організації раціонального використання та охорони земель, здійсненні землеустрою ведеться Державний земельний кадастр.

Приписами статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється зокрема шляхом внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру за результатами здійсненого землеустрою.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ фактично здійснено розмежування земель державної і комунальної власності, а також встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а також те, що органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до частин 1-7 статті 88 Водного кодексу України та частин 1 3 статті 60 Земельного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками.

Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Таким чином, межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками: відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон підлягають внесенню до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

У свою чергу, статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності та встановлено відповідні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, а саме: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; г) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, із аналізу вищенаведеного слідує, що межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками, відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон підлягають внесенню до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Корюківської окружної прокуратури.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Менської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області щодо невжиття заходів по розробленню проєкту землеустрою щодо встановлення та винесення в натурі (на місцевості) меж прибережної захисної смуги водного об`єкта неруслового ставка за географічними координатами 51.558179, 32.190509, орієнтовною площею 0,6 га, розташованого на території Менської ОТГ, Корюківського району, Чернігівської області та невнесення відомостей про межі прибережної захисної смуги до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Менську міську раду Корюківського району Чернігівської області вжити заходи по розробленню проєкту землеустрою щодо встановлення та винесення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водного об`єкту неруслового ставка за географічними координатами 51.558179, 32.190509, орієнтовною площею 0,6 га, розташованого на території Менської ОТГ, Корюківського району, Чернігівської області та внести відомості про межі прибережної захисної смуги до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Корюківська окружна прокуратура (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15300, код ЄДРПОУ) 0291011422) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017. код ЄДРПОУ 38053846).

Відповідач: Менська міська рада, вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15600, код ЄДРПОУ 04061777.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА