Рішення № 138052140, 07.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10631/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом Головногого управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову від 01.06.2026 ВП №80478396 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначило, що повністю та в межах покладених зобов`язань виконало згадане судове рішення. На його виконання пенсійним органом було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Держприкордонслужби України від 21.04.2025. Оскільки розмір пенсії після цього перерахунку склав 20 930,00 грн і фактично не змінився порівняно з сумою, яка вже була розрахована на виконання попереднього судового рішення від 05.06.2024 у справі №560/2391/24, доплата за цим перерахунком виявилася відсутньою.

Стосовно доводів державного виконавця про невідповідність підсумкового розміру пенсії сумі виплати, позивач зауважив, що судове рішення від 24.07.2025 не містило зобов`язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру. За таких умов виплата проводиться із застосуванням норм статті 43 Закону України № 2262-ХІІ та статті 2 Закону України № 3668, які обмежують максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Також Головне управління вказало, що листом від 12.05.2026 своєчасно повідомило Відділ примусового виконання рішення про факт добровільного виконання судового рішення та надало відповідні підтверджуючі документи. З огляду на викладене, на думку позивача, оскаржувана постанова про накладення штрафу є безпідставною, протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) з урахуванням положень статті 287 КАС України.

Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги не визнав. Представник відповідача зазначає, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови від 01.06.2026 у виконавчому провадженні ВП №80478396 діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». Вказує, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/8078/25, яким ГУ ПФУ в Хмельницькій області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Оскільки вказане судове рішення боржником у добровільному порядку виконано не було, 11.03.2026 державний виконавець відкрив виконавче провадження та надав боржнику десятиденний строк для його виконання.

Проте, як видно з надісланої ГУ ПФУ в Хмельницькій області відповіді від 12.05.2026 та матеріалів пенсійної справи, встановлений судом підсумковий розмір пенсії фактично не відповідає сумі, призначеній до виплати стягувачу. На думку відповідача, боржник всупереч судовому рішенню та вимогам чинного законодавства на власний розсуд обмежив виплату пенсії, чим протиправно втрутився у реалізацію права особи на належне пенсійне забезпечення.

З огляду на те, що станом на 01.06.2026 судове рішення залишалося невиконаним без поважних причин, у державного виконавця виник імперативний обов`язок застосувати до боржника заходи реагування у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн, що прямо передбачено статтями 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

Також представник відповідача просить у відзиві залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - стягувача, ОСОБА_1 .

Ознайомившись із вказаним клопотанням, суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Зміст положень ч. 2 ст. 51 КАС України свідчить про те, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, наділені правами, пов`язаними зі сприянням встановленню всіх обставин справи в судовому процесі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позиція стягувача у виконавчому провадженні щодо предметом спору є чіткою та зрозумілою.

До того ж, саме по собі існування чи скасування постанови про накладення штрафу на боржника не створює безпосередньо для стягувача жодних правових наслідків, оскільки не впливає на зміст та обсяг його прав та обов`язків як сторони виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність процесуальної необхідності залучення ОСОБА_1 які третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

24.07.2025 Хмельницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 560/8078/25, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України №11/23613-суд від 21.04.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України №11/23613-суд від 21.04.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, з урахуванням виплачених сум.

02.02.2026 зазначене судове рішення набрало законної сили, після чого судом було видано виконавчий лист.

11.03.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80478396 з виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику строк для самостійного виконання. Копія постанови надійшла до органу Пенсійного фонду 20.03.2026.

04.05.2026 стягувач ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень із заявою, у якій зазначив про невиконання судового рішення боржником.

12.05.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направило на адресу Відділу примусового виконання рішень лист № 2200-0903-8/36885 із матеріалами пенсійної справи № 2210006849, яким повідомило про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 24.07.2025.

Згідно з документами пенсійної справи, після проведеного перерахунку розмір призначеної пенсії ОСОБА_1 станом на 01.02.2023 склав 20930,00 грн, що збігається з розміром пенсії, раніше розрахованим на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 560/2391/24; сума пенсії до виплати з урахуванням подальших індексацій (у 2024, 2025, 2026 роках) та обмежень максимального розміру пенсії була визначена органом Фонду на рівні встановлених прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (зокрема, 23610,00 грн та 25950,00 грн відповідно).

01.06.2026 у зв`язку з тим, що підсумковий розмір пенсії до виплати фактично не змінився і не відповідав усій сумі нарахованої пенсії, державний виконавець виніс постанову у виконавчому провадженні ВП № 80478396 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання судового рішення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).

У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 1 пункту 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом статті 75 Закону № 1404-VIIІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

З аналізу зазначених норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі, слід зазначити таке.

Суд встановив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі № 560/8078/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вчинило дії щодо перерахунку пенсії стягувача ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.04.2025 №11/23613-суд. При цьому підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу став той факт, що підсумковий розмір пенсії стягувача до виплати фактично не змінився через застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії.

Оцінюючи обґрунтованість висновків державного виконавця про невиконання судового рішення, суд наголошує, що предметом судового дослідження та правової оцінки у справі № 560/8078/25 виключно були питання правомірності дій пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення та, як наслідок, зобов`язання вчинити такі дії. Натомість подальше обмеження пенсії стягувача максимальним розміром не було предметом судового дослідження у справі № 560/8078/25. Резолютивна частина вказаного судового рішення не містила зобов`язань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження її граничного (максимального) розміру.

За таких обставин, здійснивши перерахунок основного розміру пенсії на підставі визначеної судом довідки, позивач формально і фактично вчинив дії, які від нього вимагалися виконавчим документом. Питання ж правомірності застосування до виплати стягувача обмежень, передбачених статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ та статтею 2 Закону України № 3668, є предметом окремого спору та не може вирішуватися державним виконавцем у межах виконавчого провадження з виконання рішення, де ця обставина судом взагалі не досліджувалася.

Крім того, суд зазначає, що виплата заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень за минулі періоди, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою. Органам Пенсійного фонду заборонено самовільно, за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, здійснювати виплати коштів, оскільки це призведе до порушення бюджетного законодавства. Відсутність належного фінансування цієї програми з боку держави є об`єктивною причиною, яка не залежить від власного волевиявлення територіального органу Фонду, що виключає наявність вини в діях боржника.

Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було вчинено всі необхідні й залежні від нього дії з перерахунку пенсії стягувача на виконання рішення суду у справі № 560/8078/25, у державного виконавця не було законних підстав для висновку про те, що судове рішення не виконано без поважних причин.

За таких обставин постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.06.2026 ВП №80478396 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн є протиправною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.06.2026 ВП №80478396 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тернопільська, 13/2,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)

Головуючий суддя В.К. Блонський