Ухвала суду № 138051769, 03.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/735/26

381/2967/26

Ухвала

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

03 липня 2026 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши матеріали клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12026111310000376, відомості про яке внесено до ЄРДР 01.05.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12026111310000376, відомості про яке внесено до ЄРДР 01.05.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Фастівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111310000376 від 01.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Однак, згідно посилань ініціатора клопотання, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який він реалізував за наступних обставин.

Так, у невстановлений під час досудового розслідування час та місці, але не пізніше 24.04.2026 року, у ОСОБА_4 який перебував на посаді завідуючого виробництва ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД», що за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Карпа Воловня, 22 виник умисел на незаконне збагачення шляхом таємного викрадення товарно-матеріальних цінностей виробництва.

Відразу після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу, таємно викрав, з виробництва 24.04.2026 року: вершки 30-35 % (Виробництво) вагою 12,01 кг, креветки «Red Shrimp Tails» С1 35-45 б/г с/м ваг. Аргентина вагою 60,127 кг, лосось філе «Salmon Fillet» охолоджене ваг. Вагою 87,103 кг. 28.04.2026 року: горіх фісташки (чищені) (виробництво) вагою 2,106 кг, майонез QP вагою 21,752 кг, помідор (виробництво) вагою 26.072 кг, шоколад білий індустріальний вагою 8,968 кг, шоколад чорний індустріальний вагою 9,708 кг. 29.04.2026 року: горошок с/м в кількості 40,101 шт., олія оливкова (виробництво) вагою 5,242 кг, сухарі панірувальні вагою 25,698 кг. 05.05.2026 року: апельсин (виробництво) вагою 47,485 кг, вишня б/к с/м вагою 1,666 кг, лимон (виробництво) вагою 20,423 кг, мед квітковий вагою 2,247 кг, олія оливкова (виробництво) вагою 10 кг, сир пармезан (виробництво) вагою 2 кг, сир філадельфія вагою 3,476 кг, сухарі панірувальні вагою 2,009 кг. 09.05.2026 року: креветка «Red Shrimp tails» С1 35-45 б/г с/м вагова Аргентина вагою 120 кг, лосось «Salmon» охолоджений 4-9 ваговий вагою 81 кг які належать ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД».

Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» майнової шкоди.

12 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що загальна сума завданої ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» майнової шкоди становить 504 938 гривень 85 копійок, згідно з довідок наданих від ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД».

З огляду на наведене ініціатор клопотання стверджував, що підозра є обґрунтованою та доведено існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, впливу на свідків на потерпілого, а також ризику вчинення інших кримінальних правопорушень. Тому, існують підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, більш м`який запобіжний захід, на думку ініціатора клопотання, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні прокурор зазначене клопотання підтримала, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення цією особою, фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкості та доведеного існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу, підозрюваний не надавав пояснень що суті підозри, однак вважав, що ризики, на існування яких покликається сторона обвинувачення, є не доведеними.

На уточнюючі питання слідчого судді, підозрюваний повідомив, що має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, офіційно працевлаштований, обіймає посаду, яка зазначена в клопотанні про обрання запобіжного заходу, заробітна плата за місяць складає 55 000 гривень до вирахування податків, додатково отримує премії. Також отримує одноразові виплати соціального характеру, як учасник бойових дій Середній розмір місячної заробітної плати може становити приблизно 80 000 гривень до вирахування податків. Підозрюваний повідомив, що на разі не ходить на роботу, однак з наказом про відсторонення від роботи чи звільнення ознайомленим не був. Додатково підтвердив, що знайомий зі свідками в кримінальному провадженні, частина з яких перебуває в його безпосередньому підпорядкування.

Адвокат проти задоволення клопотання заперечував, акцентував увагу на необґрунтованості підозри, враховуючи невідповідність висновків щодо способу вчинення кримінального правопорушення, який зазначений в повідомленні про підозру, іншим долученим до справи доказам, зокрема показанням свідків. Захисник вказав, що у повідомленні про підозру стверджується про безпосереднє заволодіння майном, тобто про те, що підозрюваним самостійно вчинялись дії, пов`язані з отриманням доступу до майна та безпосереднім вилученням останнього, в той час, як допитані у судовому засіданні свідки зазначили, що підозрюваний не безпосередньо вчиняв дії щодо фактично заволодіння майном, а надав вказівки щодо переміщення та видачі товарно-матеріальних цінностей. Тобто, наведене у підозрі твердження про спосіб вчинення кримінального правопорушення не відповідає іншим матеріалам кримінального провадження, що свідчить про необґрунтованість підозри.

Крім того, адвокат звернув увагу, що в самому повідомленні про підозру не відображені відомості про розмір спричиненої шкоди, а не встановлення відповідної обставини, як обов`язкового елементу злочину з матеріальним складом, підтверджує відсутність події злочину.

Далі, під час дослідження матеріалів, адвокат звернув увагу, що постанова про створення групи слідчих підписана начальником відділення у складі слідчого відділу Фастівського РУП, який не є керівником органу досудового розслідування у розумінні пункту 8 частини 1 статті 3, статті 39 КПК України, тому клопотання підписано не уповноваженою особою і підлягає поверненню.

Окремо захисник акцентував увагу на тому, що ризики, на які посилається прокурор, є необґрунтованим припущенням, і не можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково захисник вказав, що враховуючи характеризуючі відомості про підозрюваного наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, непрацездатність дружини і пов`язану із цим необхідність самостійної організації підозрюваним питань доставлення дітей до навчальних закладів, у випадку застосування запобіжного заходу, саме домашній арешт в нічний час доби зможе забезпечити ефективне виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.

Заслухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання щодо необхідності часткового задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави.

Зокрема, в частині 1 статті 176 КПК України визначений перелік запобіжних заходів, що можуть бути застосованими до підозрюваного чи обвинуваченого. Серед них особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно приписів частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно частини 4 цієї статті, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно приписів частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно приписів частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно приписів частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, за виключенням застосування цього запобіжного заходу під час дії воєнного стану до підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочинів згідно переліку, вказаного в статті 176 КПК України.

Згідно приписів частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 3 цієї статті, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В частині 4 статті 183 КПК України визначений перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно приписів частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно приписів частини 5 цієї статті, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Згідно приписів частини 7 цієї статті, обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Згідно приписів частини 1 статті 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про:

кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу;

обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

запобіжний захід, який застосовується.

Згідно приписів частини 4 цієї статті, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Згідно приписів частини 1 статті 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно пункту 2 частини 5 цієї статті, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно приписів абзацу 2 частини 5 цієї статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно приписів частини 6 цієї статті, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно частини 8 цієї статті, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Аналізуючи клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього документи та враховуючи зміст пояснень прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя, перш за все, вважає за необхідне зосередитись на дослідженні питання доцільності застосування запобіжного заходу, а потім, у випадку наявності правових та фактичних підстав для його застосування, вирішити питання щодо обрання запобіжного заходу конкретного виду.

Отже, в контексті процитованих вище приписів ч. 1, 2 статті 177, ч. 1 ст. 194 КПК України, для вирішення питання можливості застосування запобіжного заходу, необхідним є встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказані висновки наведенні в рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Зміст наданих стороною обвинувачення матеріалів свідчить про достатність доказів для висновку про ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а отже виправдовує можливість застосування до нього певних обмежень для забезпечення належної процесуальної поведінки, попередження вчинення нових правопорушень та забезпечення реалізації цілей і завдань кримінального провадження.

Про ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого злочину та наявність між цієї особою і вчиненим кримінальним правопорушенням об`єктивного зв`язку, свідчить: протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_8 від 04.05.2026; інвентаризаційні відомості, протоколи допиту свідків та інші матеріалами кримінального провадження.

В цьому випадку слідчий суддя зазначає, що оцінка обґрунтованості підозри саме для цілей застосування запобіжного заходу, включає встановлення ймовірної причетності особи до діяння, яке містить ознак кримінального правопорушення. Станом на дату розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу всі елементи складу кримінального правопорушення, зокрема і спосіб його вчинення, можуть і не бути встановленими.

Тому, слідчий суддя критично оцінює доводи захисника щодо необґрунтованості підозри, зазначаючи, що обставини вчинення кримінального правопорушення, кількісний склад учасників злочину, а також розмір спричиненої шкоди, підлягають встановлення в подальшому під час проведення досудового розслідування та судового розгляду. При цьому, сама підозра може бути зміненою за правилами статті 279 КПК України. Слідчий суддя в цьому випадку констатує, що сукупність наданих до клопотання доказів підтверджує ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкриміновано діяння і, відповідно, свідчить про обґрунтованість підозри саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Далі, слідчий суддя частково погоджується з доводами ініціатора клопотання про існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.

Зокрема, слідчий суддя, враховуючи тяжкість інкримінованого діяння, погоджується з існуванням ризику переховування підозрюваного від органу досудового слідства та суду. При цьому, відомості, що характеризують підозрюваного, зокрема, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, участь в бойових діях, самостійне прибуття до органу досудового розслідування та слідчого судді, не виключають існування зазначеного ризику і не спростовують можливість вчинення підозрюваним дій, пов`язаних із переховуванням від органу досудового розслідування.

Також, слідчий суддя визнає переконливими доводи сторони обвинувачення щодо можливого впливу підозрюваним на свідків в цьому кримінальному провадженні, беручи до уваги те, що підозрюваний знає свідків і, деякі з них, перебувають у його безпосередньому підпорядкуванні, що свідчить про особливий характер взаємовідносин, в тому числі і наявність організаційного впливу на свідків, як підлеглих, що може бути використаним підозрюваним.

Далі, слідчий суддя не погоджується з доводами прокурора про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, так як зазначені обставини не доведені, а відповідні посилання сторони обвинувачення не виглядають переконливими, враховуючи в тому числі і той факт, що підозрюваний станом на дату розгляду клопотання не відвідує місце роботи, як місце ймовірного вчинення кримінального правопорушення.

Тому, слідчий суддя вважає наведені вище обставини достатніми для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Визначаючи конкретний вид запобіжного заходу, що має бути застосованим до підозрюваного, слідчий суддя враховує наступне правове регулювання та фактичні обставини, встановлені під час розгляду клопотання.

Так, згідно приписів статті 28 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно приписів статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом;

законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою до провадження його до компетентного органу;

законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження стоків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належної поведінки.

Згідно положень пункту 13 цієї Постанови, обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно позиції, висловленої у Рішенні ЄСПЛ по справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Зміст наведених правових норм та роз`яснень, свідчить про те, що можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена винятковими випадками, коли інші, більш м`які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого та унеможливити ризики його втечі чи перешкоджання кримінальному провадженню.

При цьому, право на особисту свободу презюмується, і для спростування цієї презумпції повинні бути наведені вагомі аргументи щодо існування публічного інтересу для тримання особи під вартою.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не було доведено, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В цьому випадку, застава, як запобіжний захід, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та нівелює вплив ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує відомості про доходи, повідомлені підозрюваним в судовому засіданні та вважає, що саме такий розмір застави не буде завідомо не помірним для нього, а також достатньою мірою гарантуватиме виконання процесуальних обов`язків підозрюваним та зможе, як стримуючий захід фінансового характеру, нівелювати вплив ризиків переховування та можливого впливу на свідків в кримінальному проваджені.

При цьому, слідчий суддя вважає, що застосування домашнього арешту в нічний час доби, максимально наближений до часу дії комендантської години, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Також, з урахуванням приписів частини 5 статті 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, згідно з переліком, що буде зазначеним у резолютивній частині цієї ухвали. Строк дії обов`язків 2 місяці.

Далі, слідчий суддя критично оцінює доводи захисника щодо відсутності у ініціатора клопотання повноважень для винесення постанови про створення слідчої групи, так як це питання стосується подальшого перевірки допустимості доказів, здобутих на стадії досудового розслідування, і вирішення цього питання не може бути здійсненим під час обрання запобіжного заходу. В цьому випадку слідчий суддя акцентує увагу на тому, що постанова про створення групи слідчих є чинною та не оскаржена, що підтверджено учасниками кримінального провадження. Отже, враховуючи чинність постанови про визначення групи слідчий, ця постанова в повній мірі під час вирішення питання обрання запобіжного заходу підтверджує наявність відповідних повноважень у ініціатора клопотання.

Отже, керуючись приписами статті 171, 176, 177, 182, 183, 194 КПК України, -

Постановив:

Клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12026111310000376, відомості про яке внесено до ЄРДР 01.05.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити частково.

Застосувати в кримінальному провадженні № 12026111310000376 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді завідувач виробництва в ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі сорока прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень (1 прожитковий мінімум 3 328,00 грн. х 40).

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на р/р UA 768201720355259001000018661, Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, з подальшим наданням прокурору, слідчому документу, що підтверджує внесення коштів.

Роз`яснити, що підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії наведених вище процесуальних обов`язків 2 місяці.

У разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу може бути оскарженою до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Повний тест ухвали складено та проголошено 08 липня 2026 року о 09 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1