Рішення № 138051750, 08.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1898/26

381/1861/26

Рішення

Іменем України

08 липня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

30 березня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа передана на розгляд головуючого судді Самухи В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що 15 серпня 2022 року між сторонами спору було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1076-0207.

Умовами цього договору визначено: сума кредиту 12 000 гривень, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка 2,5 % щоденно, стандартна процентна ставка 3 % щоденно.

Позивач, як кредитор умови щодо надання коштів в борг виконав повністю, проте, відповідачка, як позичальниця, своїх обов`язків не виконала, тіло кредиту не повернула, проценти не сплатила.

Внаслідок неналежного виконання обов`язків відповідачкою виникла заборгованість, що становить 118 660 гривень, з них: 12 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 106 660 гривень заборгованість за процентами. Проте, позивач вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої заборгованості і стягнути заборгованість у сумі 59 500 гривень, що включає: 12 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 47 500 гривень заборгованість за процентами.

10 квітня 2026 року, до дати відкриття провадження у справі, відповідачкою через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про застосування строку позовної давності, а також відзив на позовну заяву.

Зі змісту заяви про застосування строку позовної давності слідує, що строк виконання зобов`язання настав у 2022 році. Після цього відповідачка не вчиняла дій, які можуть свідчити про визнання боргу, а також не підписувала додаткових угод. На думку відповідачки строк позовної давності сплинув у 2025 році, а подання позову після спливу позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позов додатково зазначено про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності, також вказано, що розмір заборгованості є необґрунтованим та непропорційним, а заявлена до стягнення заборгованість за процентами є несправедливою. При цьому, акцентовано увагу, що позивач не надав належного і зрозумілого розрахунку заборгованості.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи в судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явились, були повідомлені належним чином, представником позивача подане клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі. Відповідачка причини неявки не повідомила.

В силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового розгляду. У зв`язку із неявкою зазначених осіб фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

З огляду на те, що відповідачка подала відзив на позовну заяву, приписи статті 280 ЦПК України не застосовуються, заочний розгляд справи не проводиться

Дослідивши заяви по суті спору та письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 08 липня 2026 року до 09 години 00 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив зазначені вище обставини.

Так, судом було встановлено, що 15 серпня 2022 року між сторонами спору було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1076-0207 (а. с. 10-15).

Умовами цього договору визначено: сума кредиту 12 000 гривень, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка 2,5 % щоденно, стандартна процентна ставка 3 % щоденно.

Позивач, як кредитор умови щодо надання коштів в борг виконав повністю, ним перераховані грошові кошти на рахунок позичальниці в сумі 12 000 гривень. Обставини щодо перерахування коштів підтверджуються квитанцією № 2056994827 від 15 серпня 2022 року (а. с. 26).

Відповідачка не заперечує обставини укладення договору кредитної лінії, погодження умов договору та отримання коштів в борг.

Відповідачка, як позичальниця, своїх обов`язків не виконала, тіло кредиту не повернула, проценти не сплатила.

Відповідачка не заперечує зазначених обставин, доказів погашення заборгованості не надала.

Внаслідок неналежного виконання обов`язків відповідачкою виникла заборгованість, що становить 118 660 гривень, з них: 12 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 106 660 гривень заборгованість за процентами.

Для підтвердження розміру заборгованості позивачем наданий розрахунок (а. с. 28-42, зворот).

Зазначений розрахунок не спростований відповідачкою, іншого розрахунку заборгованості нею не надано.

При цьому, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої заборгованості і стягнути заборгованість у сумі 59 500 гривень, що включає: 12 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 47 500 гривень заборгованість за процентами.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений та він є регулятором спірних правовідносин сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.

Суд відхиляє посилання відповідачки на необхідність застосування наслідків спливу позовної давності з огляду на наступне.

Так, згідно приписів частини 1 статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно приписів частини 1 статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно приписів частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВСУ від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 ЦС 13, позовна давність щодо періодичних платежів обраховується окремо для кожного платежу, починаючи з наступного для, коли кожен із платежів мав бути сплаченим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц зазначено, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначене підтверджується пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначене підтверджується положеннями п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

03 червня 2025 року в газеті «Голос України» було опубліковано Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Цей закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем опублікування.

Отже, перебіг позовної давності відновлений з 04 вересня 2025 року.

Згідно з графіком платежів, передбаченому договором, перший платіж мав бути здійсненим 28 серпня 2022 року, останній 10 червня 2023 року. Тобто, в період дії карантину (карантин скасовано 30 червня 2023 року о 24:00) і воєнного стану.

Отже, перебіг позовної давності щодо кожного із чергових платежів був зупиненим в силу дії карантин та воєнного стану, а в подальшому відновив свою дію з 04 вересня 2025 року і, відповідно, строк позовної давності не сплинув станом на дату подання позову.

Тому, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Також, суд критично оцінює доводи відповідачки щодо не співмірності розміру процентів та їх несправедливості, з огляду на те, що умови договору були погоджені його сторонами, а договір не є нікчемним та не визнаний судом недійним.

Суд зауважує, що до матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості, який є чітким, зрозумілим та арифметично правильним, цей розрахунок не спростований відповідачкою. Додатково, суд бере до уваги, що проценти заявлені до стягнення в істотно меншому розмірі, ніж могли бути нарахованими за умовами договору.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1076-0207 від 15 серпня 2022 року у сумі 59 500 гривень, з них: 12 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 47 500 гривень заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2 662,40 гривні, як компенсацію понесених витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.