Ухвала суду № 138051294, 08.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/30648/25

Провадження № 1-кп/686/60/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023242000001422 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого, за ч.4 ст.186, ч.2 ст.190, ч.5 ст.407 КК України,

встановив:

У вказаному кримінальному провадженні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження на 60 днів відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190, ч.5 ст.407 КК України, передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; вчинення іншого кримінального правопорушення, на теперішній час продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти настанню вказаних ризиків. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення поданого прокурором клопотання, просили застосувати відносно обвинуваченого інший, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.

Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні: 12.09.2023 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану); 16.10.2023 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненого повторно); в період часу з 21.12.2024 р. до 23.01.2025 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану); в період часу з 25.01.2025 р. до 06.02.2025 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану).

Санкція ч.2 ст.190 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років, тобто, згідно зі ст.12 КК України, вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином. Санкція ч.4 ст.186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а санкція ч.5 ст.407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тобто, згідно зі ст.12 КК України, дані злочини класифікуються як тяжкі.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , під час досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.09.2025 р., було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, та визначено заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 60560 грн., у разі внесення якої, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.05.2026 р. дію застосованого під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено судом до 23.07.2026 р. включно. До спливу цього строку, враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій, судове провадження завершити не представляється можливим.

Суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженнях строку тримання його під вартою, істотно не зменшились. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.190, ч.5 ст.407 КК України, які, за своїм характером, становлять особливу суспільну небезпеку та за один з яких (ч.4 ст.186 КК України) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, у справі не з`ясовані обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, а відтак ОСОБА_4 , усвідомлюючи суворість покарання, яке йому може загрожувати у разі засудження, може переховуватись від суду, окрім того, з огляду на відомості про особу обвинуваченого, характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_4 обвинувачується, існує ризик того, що він може вчинити й інше кримінальне правопорушення. Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_4 процесуальних рішень по справі.

Відомості про особу ОСОБА_4 , який вважається раніше не судимою особою, військовослужбовцем, учасником бойових дій, має постійне місце проживання, родину, зокрема, матір інваліда 3 групи, піклувальником якої він є, на утриманні малолітню дитину, не є визначальними і такими, що б давали можливість скасувати або змінити запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема й у вигляді застави, у меншому розмірі, ніж той, що було визначено судом, домашнього арешту, особистої поруки чи особистого зобов`язання, які не здатні запобігти настанню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_4 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів і зможе переховуватись від суду або ж вчинити інше кримінальне правопорушення. Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили вищеозначені, заявлені прокурором, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та які нові обставини виникли після прийняття цього процесуального рішення, не наведено доказів й того, що зменшились вказані ризики.

Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_4 під вартою, на даний час, не встановлено.

За наведених обставин, судом відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_4 застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту, який, навіть з покладенням додаткового обов`язку у вигляді носіння електронного засобу контролю, не зможе запобігти передбаченим ч.1 ст.177 КПК України ризикам, наявність яких у судовому засіданні була доведена прокурором.

Підстав для зменшення розміру застави, як альтернативи застосованому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено. При цьому, судом враховуються обставини, передбаченні ст.178 КПК України, зокрема, й майновий та сімейний стан ОСОБА_4 , його репутація, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан його здоров`я, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 . До того ж, вказані обставини були враховані під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , якому вказана застава була визначена у мінімальному розмірі, з передбаченого ч.5 ст.182 КПК України, і така застава у сумі 60560 грн., на думку суду, не є завідомо непомірною для ОСОБА_4 . Окрім того, стороною захисту не надано будь-яких доказів того, що матеріальна спроможність родини ОСОБА_4 чи його друзів, не дозволяє внести вказану заставу, а тому, виходячи з практики Європейського суду з прав людини про те, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, на даний час, належні правові підстави для зменшення розміру застави, визначеної як альтернативи застосованому відносно ОСОБА_4 запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у суду відсутні.

У разі внесення застави, визначеної ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2025 року, в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., ОСОБА_4 буде зобов`язаний прибувати до суду за першим викликом та виконувати протягом двох місяців з дня внесення вказаної застави обов`язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, у разі їх наявності. У разі невиконання вищевказаних обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 05 вересня 2026 року включно.

Продовжуючи строк тримання ОСОБА_4 під вартою, суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються і вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження його дії. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд зауважує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, три з яких є тяжкими злочинами, а тому, з урахуванням ризиків, строку розгляду кримінального провадження, продовження дії застосованого запобіжного заходу є виправданим.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 05 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави, визначеної ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2025 року, в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 60560 грн., термін дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків визначити строком на два місяці з дня внесення застави. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення вказаної застави, обвинувачений буде зобов`язаний прибувати до суду за першим викликом та виконувати протягом двох місяців з дня внесення вказаної застави покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, у разі їх наявності. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання вищевказаних обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя