Рішення № 138051269, 06.07.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/829/25

Провадження № 2/670/65/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Побережної М.Р.

представник третьої особи Барана А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, в якій позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був укладений шлюб, про що виконавчим комітетом Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, був вчинений відповідний актовий запис №8. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області у справі №689/2423/21 від 17 лютого 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. У шлюбі у колишнього подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично відразу після народження дитини, мати дитини не брала та не бере участі у вихованні дитини, не виконує свій обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини, здобуття ним повної загальної середньої освіти. Тобто, своїми діями мати дитини, ОСОБА_2 , злісно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття ним повної загальної середньої освіти, що в свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно своєї біологічної дитини, в якого із нею відсутній будь-який емоційний зв`язок. Тобто, починаючи з моменту народження дитини, біологічна мати дитини, фактично самоусунулася (ухилилася) від його виховання, не піклувалася та не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини надалі може негативно вплинути на його фізичний та психологічний розвиток, як складову частину виховання. У даному випадку в біологічної матері дитини в повному обсязі відсутнє спілкування з дитиною, тобто, на рівні необхідному для його нормального самоусвідомлення, а також не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, тощо, що в свою чергу є підставами для позбавлення матері батьківських прав відносно її сина, тому позбавлення її батьківських прав відносно дитини відповідає найкращим інтересам дитини.

Одним із доказів злісного невиконання відповідачем її батьківських обов`язків є заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з матері на користь батька, оскільки стягнення та борг по аліментах є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання матері дитини до надання йому належного утримання, інші заходи впливу на матір дитини не діють. Отже, з моменту народження дитина тривалий час проживає та виховується у сімейному середовищі батька та його родини, які створили для дитини належні умови для фізичного, психологічного й духовного розвитку. За весь час від моменту припинення шлюбу батьків, ставлення матері до свого сина та її батьківських обов`язків не змінилося. Тому, діючи в інтересах дитини, позивач вимушений звернутися до суду за захистом його прав, оскільки, в інший спосіб захистити права дитини щодо належного виховання, навчання та утримання у позивача не має.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 09.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.12.2025 о 13 год 00 хв.

29.12.2025 цивільна справа не розглядалася у зв`язку із відпусткою головуючого судді.

27.01.2026 підготовче засідання відкладено на 12.02.2026 у зв`язку із неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 12.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.03.2026 розгляд цивільної справи відкладено на 06.04.2026 у зв`язку із повітряною тривогою.

Під час здійснення судового розгляду заслухано вступне слово учасників справи, допитано в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , малолітнього ОСОБА_3 та досліджено письмові докази у справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 06.04.2026 пояснила, що вона погоджується з тим, що написано в позові, оскільки немає коштів на утримання дитини та у зв`язку з її неможливістю вже близько двох років повноцінно пересуватися в наслідок отриманої травми, тому не має можливості виховувати дитину. Зазначила, що оскільки син проживає з батьком, він утримує його, вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина. ОСОБА_7 проживає з батьком після розлучення, конкретно не пригадує, але приблизно з чотирьох років. Спершу проживала дитина разом з нею. В подальшому, так як в неї були проблеми з алкоголем, батько приїхав і забрав дитину до себе. Визнала, що життям дитини не цікавиться, дуже рідко телефонує до сина, інколи переписується з ним. Не приймає участі ні в навчанні, ні у вихованні сина, зв`язків із вчителями не підтримує. Жодного разу в школі у сина не була. Коли жив із нею, то інколи відвідував дитячий садок, який знаходиться у с. Зіньків. Не заперечувала коли батько забрав у неї сина, так як має проблеми з алкоголем. Зазначила, що позивач хороша людина, хороший батько. Він з новою дружиною займаються вихованням ОСОБА_4 , повністю його утримують. Своє життя не пов`язує із сином, оскільки вже два роки вона перебуває на милицях, після отриманої травми не може пересуватися, потребує дороговартісної операції по заміні суглоба, займатися дитиною вона не може навіть якби хотіла пов`язати в подальшому своє життя з дитиною.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Баран А.А. в судовому засіданні 06.04.2026 пояснив, що комісією було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 , умови є належними. Дитина забезпечена усім необхідним для проживання, розвитку та комфортного зростання. Забезпечений продуктами харчування, одягом посезонно, предметами канцелярії, іншими предметами для належного розвитку дитини відповідно до його віку. Факту неналежного виховання зі сторони батька не встановлено. На засіданні комісії було заслухано думку батька хлопчика, а також думку класного керівника. Позовні вимоги підтримує, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Представник третьої особи органу опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання 06.04.2026 не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника, позовні вимоги підтримує, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 26.06.2026 закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами, перейдено до судових дебатів та завершено стадію судових дебатів, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 06.07.2026 о 15 год 30 хв на підставі ст. 244 ЦПК України.

Оскільки учасники справи в судове засідання 06.07.2026 не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши думку учасників справи, показання свідків, думку (показання) малолітнього ОСОБА_3 , наданих в присутності педагога ОСОБА_5 та представника служби у справах дітей Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Барана А.А., дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17.02.2022 в цивільній справі № 689/2423/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 22.03.2022 (а.с.16-17).

Від шлюбу у сторін є малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.15).

Відповідно до копії судового наказу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09.07.2025 в цивільній справі № 689/1266/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно (а.с.18-19).

Відповідно до копії довідки Ярмолинецького центру ПМСД № 182 від 16.09.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває під наглядом сімейного лікаря Солобковецької АЗПСМ з 05.06.2020. Стоїть на «Д обліку», діагноз: мінімальний ПМК без порушень функцій. На обстеження та лікування дитину приводить батько (а.с.20).

Відповідно до довідки Комунального закладу «Солобковецький ліцей Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області» № 671 від 16.09.2025 ОСОБА_3 постійно відвідує заняття в закладі. Учень завжди охайний, доглянутий. Батько ОСОБА_1 спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_2 контакту зі школою, де навчається дитина не підтримує, зі вчителями не спілкується (а.с.21).

Відповідно до довідки Солобковецької сільської ради Хмельницької області про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку/осіб виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочка дружини; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка (а.с.22).

Із акта обстеження умов проживання від 10.09.2025 судом встановлено, що житлове приміщення складається з трьох кімнат, коридору, ванної кімнати та кухні. Будинок опалюється твердопаливним колом, в будинку є водопостачання. Умови проживання задовільні, в будинку чисто, прибрано, речі складені у шафах. Для виховання та розвитку дитини для неї наявна окрема кімната для сну та відпочинку, забезпечена усім по віку для належного розвитку. За даною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації позивач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 . Стосунки у сім`ї дружні, присутня взаємопідтримка, спільний відпочинок, святкують дні народження, новорічні та пасхальні свята (а.с.23).

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 01.12.2022 уклав шлюб із ОСОБА_10 , який зареєстровано Виконавчим комітетом Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, актовий запис № 11 від 01.12.2022 (а.с.24).

Відповідно до довідки Солобковецької сільської ради Хмельницької області № 420 від 04.07.2025 на утриманні ОСОБА_1 перебуває та проживає разом із ним його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.26).

Відповідно до копії висновку органу опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 999 від 27.10.2025 органом опіки та піклування Зіньківської сільської ради вивчено матеріали справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 . З`ясовано, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, з дитиною разом не проживає, не виховує, фінансово не забезпечує, аліментів не сплачує, не цікавиться його здоров`ям, навчанням та іншими базовими потребами дитини. Матір написала заяву, в якій не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина. Відтак орган опіки та піклування Зіньківської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.27-28).

В письмовій заяві від 24.10.2025, яка долучена до висновку органу опіки та піклування Зіньківської сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, не має можливості спільно проживати, фінансово утримувати та виховувати дитину (а.с.29).

Відповідно до довідки-розрахунку Городоцько-Ярмолинецького відділу ДВС № 79304206 від 11.11.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 станом на 31.10.2025 складає 12 259,52 грн (а.с.30-31).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області затвердженого рішенням виконавчого комітету Солобковецької сільської ради від 18.02.2026 № 13 Органом опіки та піклування Солобковецької сільської ради встановлено, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , 27 грудня 2014 року було зареєстровано шлюб, в якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2019 року. Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17.02.2022 у справі № 689/2423/21. З моменту розірвання шлюбу син ОСОБА_12 перебуває на повному утриманні батька ОСОБА_13 та вони спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , в той час мати ОСОБА_14 проживає за адресою АДРЕСА_2 . Згідно із довідкою № 420 від 04.07.2025 виданою виконавчим комітетом Солобковецької сільської ради, ОСОБА_12 перебуває на повному утриманні батька ОСОБА_13 та спільно з ним проживає. Відповідно до акта обстеження умов проживання від 10.09.2025, умови проживання дитини задовільні, створені належні умови для виховання та розвитку, дитина забезпечена усім необхідним по віку та для розвитку. Згідно із довідкою № 671 від 16.09.2025 виданою Солобковецьким ліцеєм ОСОБА_12 навчається в 5 класі Солобковецького ліцею, заклад відвідує завжди охайний, доглянутий. Батько ОСОБА_15 цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_14 заклад освіти не відвідувала та не цікавилась здобутками сина. Відповідно до довідки-розрахунку №79304206 від 11.11.2025 на виконання судового наказу № 689/1266/25 від 09.07.2025 виданого Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 . Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, розумовий, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її. На підставі викладеного орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради вважає за доцільне позбавити громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.100-101).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 06.04.2026 повідомила, що вона є класним керівником ОСОБА_3 лише протягом останнього року, хлопчик наразі навчається в п`ятому класі. До цього протягом одного року викладала англійську мову в четвертому класі, де раніше навчався ОСОБА_16 . Вона не знала і не могла подумати, що він не проживає зі своєю мамою. Вважала ОСОБА_17 мамою ОСОБА_16 , оскільки вона завжди цікавилася його шкільним життям, навчанням, поведінкою, розвитком. ОСОБА_7 стильно одягнений, є ввічливим, активним, акуратним, добродушним, має багато друзів. ОСОБА_18 навчається, якби не одна оцінка, хлопчик був би відмінником. Батько також завжди контактує з класним керівником. На батьківських зборах завжди присутні ОСОБА_17 та ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 06.04.2026 повідомила, що їй відомо, що ОСОБА_1 подав до суду позов до колишньої дружини про позбавлення її батьківських прав відносно їхнього спільного сина ОСОБА_16 . Дитина проживає з батьком, мама з ним бачилася за шість років приблизно тричі. Хлопчик повністю перебуває на утриманні батька, батько займається його вихованням, забезпечує його належний розвиток. Вона разом з позивачем цікавиться шкільним життям хлопчика, спершу він відвідував дитячий садок. До чоловіка хлопчик попав десь в жовтні 2019 року, а спільно проживати вона з позивачем почали з січня 2020 року, згодом одружилися. Відтоді вона з чоловіком і займається вихованням ОСОБА_16 . На той час хлопчику було чотири рочки. Він знає і пам`ятає маму. Інколи вони зізвонювалися по телефону. Одного разу восени вона особисто возила хлопчика до мами у село, однак Віту вони так і не знайшли. ОСОБА_16 не цікавився в неї та ніколи не питав про його маму. Якщо відповідач зателефонує до хлопчика, то він бере трубку, як не телефонує то він не дуже сильно переймається. Вони не забороняють йому, якщо мати зателефонує чи напише спілкуватися з нею. Хлопчик знає, що це його мати.

В судовому засіданні 06.04.2026 малолітній ОСОБА_3 в присутності педагога та представника служби у справах дітей Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області пояснив, що пам`ятає як спочатку проживав з мамою, а пізніше з батьком, де проживає і на даний час. Мати приїздила лише раз до нього на день народження коли йому виповнилося шість років. Пам`ятає та знає, що в нього є рідна мама, однак не бачиться з нею, лише переписується інколи по телефону. Раніше трошки жив з мамою трошки з татом. Зараз проживає з татом та зведеною мамою ОСОБА_20 . ОСОБА_21 називає тьотя ОСОБА_17 . Його життям, навчанням повністю займається батько та тьотя ОСОБА_22 . З мамою по телефону майже не спілкується, якщо вона інколи йому напише, то він відписує, не часто пише, на день народження не приїжджає. Одного разу на шість років приїздила до нього на день народження. Уроки старається робити сам, інколи допомагає батько та тьотя ОСОБА_17 . Усім необхідним його забезпечує батько. Пам`ятає, що одного разу він їздив з тьотею ОСОБА_17 до мами в село, але її не було.

Застосоване судом законодавство. Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ч. 1 ст. 165 СК України).

При цьому, положення ст. 166 Сімейного кодексу України передбачають такі правові наслідки позбавлення батьківських прав. Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

З огляду на наведене, норми матеріального права, під розгляду справи та оцінки поданих доказів суд керується такими процесуальними нормами.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Звертаючись до суду із позовом, позивач, як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , посилається на п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а саме на те, що вона ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття ним повної загальної середньої освіти, зокрема не бере участі у вихованні та утриманні сина та протягом тривалого часу не спілкується з ним.

Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 зазначено, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 зазначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Оцінюючи встановлені судом обставини та докази в їх сукупності, суд вважає, що розірвання шлюбу між батьками, проживання дитини з батьком, участь відповідача у вихованні сина не у повній мірі не є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки певні відносини, що склалися між сторонами, зокрема розлучення та роздільне проживання, не звільняють обох батьків від обов`язку в рівній мірі утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

В даних обставинах, суд зобов`язаний дослідити найважливіше і найскладніше питання: наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини, без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Суд враховує, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Щодо поданої відповідачем до органу опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області заяви в якій вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина у зв`язку з тим що немає можливості спільно проживати, фінансово утримувати та виховувати дитину, суд зазначає, що дана заява не може слугувати основною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить закону (ч.3 ст. 155 СК України), моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини.

Саме лише подання заяви та визнання позову в судовому засіданні у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав. Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Отже повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Дану позицію також виснував КЦС Верховного Суду в постанові від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 22.11.2023 у справі №214/5134/22.

Суд зауважує, що правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Із цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17, від 02 липня 2026 року у справі № 331/1705/25).

З огляду на наведене, під час заслуховування в судовому засіданні 06.04.2026 в присутності педагога та представника служби у справах дітей Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області малолітнього ОСОБА_3 який пояснив, що пам`ятає як спочатку проживав з мамою, а пізніше з батьком, де проживає і на даний час. Мати приїздила лише раз до нього на день народження коли йому виповнилося шість років. Пам`ятає та знає, що в нього є рідна мама, однак не бачиться з нею, лише переписується інколи по телефону. Раніше трошки жив з мамою трошки з татом. Зараз проживає з татом та зведеною мамою ОСОБА_20 . ОСОБА_21 називає тьотя ОСОБА_17 . Його життям, навчанням повністю займається батько та тьотя ОСОБА_22 . З мамою по телефону майже не спілкується, якщо вона інколи йому напише, то він відписує, не часто пише, на день народження не приїжджає. Одного разу на шість років приїздила до нього на день народження. Уроки старається робити сам, інколи допомагає батько та тьотя ОСОБА_17 . Усім необхідним його забезпечує батько. Пам`ятає, що одного разу він їздив з тьотею ОСОБА_17 до мами в село, але її не було.

Отже, з наданих пояснень дитини вбачається, що він знає, що в нього є його мати з якою він на даний час не проживає, інколи з нею спілкується по телефону, переписується, колись проживав з мамою, а потім підтвердив постійне проживання з батьком та його дружиною ОСОБА_17 .

У контексті наведеного, суд зазначає, що дитина в силу свого віку - 11 років, не усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав його матері, не розуміє подальші їхні відносини в майбутньому, однак знає що в нього є мати, яка проживає окремо від нього та рідко бачиться з ним, інколи спілкується по телефону, рідше бачить. Не висловлює свого ні заперечення щодо подальшого спілкування з матір`ю ні наполягає на цьому. При наданні своїх пояснень переживає щоб не сказати щось не так, як говорять дорослі з ким постійно проживає.

Крім того, суд вважає за необхідне, звернути увагу і на те, що оскільки дитина після припинення спільного проживання батьків протягом тривалого часу проживала разом з батьком, а в подальшому також і з новою дружиною батька, відносини з якими для неї є пріоритетними, думка дитини, яка була з`ясована судом при визначенні доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, не може вважатися визначальною, та бути переважною підставою при вирішенні позовних вимог, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її справжнім інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх, емоційних факторів, яким дитина в силу свого віку та життєвого досвіду не спроможна надавати виважену оцінку.

Надаючи оцінку поясненням дитини, суд враховує, прив`язаність дитини до осіб, з якими вона проводить більшість часу. Оскільки дитина після припинення спільного проживання батьків протягом тривалого часу проживає разом з батьком та новою дружиною, відносини з якими для неї є пріоритетними, отже думка дитини, яка була з`ясована судом, не може вважатися визначальною, та бути переважною підставою при вирішенні позовних вимог, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її справжнім інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх, емоційних факторів, яким дитина в силу свого віку та життєвого досвіду не спроможна надавати виважену оцінку.

Відтак під час розгляду даної справи, суд бере до уваги, що думка дитини є важливою, однак вона не може бути вирішальною, як не може бути і безумовним свідченням того, що позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина призведе до забезпечення його найкращих інтересів.

На переконання суду присутність у житті дитини іншої особи, яка фактично виконує для неї роль одного з батьків, не може бути підставою для позбавлення біологічної матері батьківських прав стосовно її сина. Так, право на сімейне життя (як зазначено у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) існуючої матері та дитини має значну вагу і не може бути легко перекреслене бажаннями чи інтересами лише нової сім`ї.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні вказала, що викладені у позові обставини відповідають дійсності, визнала що дійсно життям дитини не цікавиться, рідко телефонує до сина, інколи переписується з ним, не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. На запитання суду пояснила, що утриманням та вихованням дитини займається позивач, який є хорошим батьком для сина. Однак зазначила, що причиною таких обставин фактично є те, що вона немає можливості виховувати та фінансово утримувати дитину, відвідувати її, оскільки вже другий рік обмежена в звичайному побуті, пересувається на милицях, тому що отримала травму стегнового суглоба, зробити операцію не може та не має коштів щоб забезпечувати дитину.

Суд враховує, що позивач через короткий час після розірвання шлюбу з відповідачем створив нову сім`ю та проживає з новою дружиною, у них народилася спільна дитина, окрім того важке матеріальне становище відповідача, яка ніде не працює, обмежена в пересуванні за станом здоров`я та яка проживає у різних населених пунктах з позивачем та дитиною, які не є сусідніми між собою, розташовані в різних територіальних громадах області, тому зазначені обставини, на переконання суду, створюють об`єктивні труднощі для відвідування відповідачем сина за місцем його проживання та систематичної участі у його шкільному житті та загалом.

При цьому, незадовільне матеріальне становище відповідача та наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення матері батьківських прав. Водночас, необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Таким чином, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач відсутня по місцю проживання дитини, не відвідує медичний і навчально-виховний заклад дитини, не утримує та не забезпечує дитину усім необхідним в тому числі у зв`язку з незадовільним станом здоров`я та відсутності матеріальної можливості для цього, що на думку суду, не вказує на лише суб`єктивні причини неналежного виконання батьківських обов`язків та умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Суд також враховує, що відсутність участі матері в житті сина, у виховані та утриманні в тому числі спричинена роздільним проживанням на відстані від дитини, матеріальним становищем та станом здоров`я відповідача, що створюють певні труднощі у налагодженні стосунків між матір`ю та сином. Лише дані обставини не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить більше про відсутність емоційного зв`язку між ними в певний період їхнього життя, що в подальшому може змінитися за умови виправлення поведінки та умов життя відповідача.

Про те, що були певний час відносини між матір`ю та сином підтверджують пояснення сторін в судовому засіданні, які зазначали, що перші роки після народження дитини вони проживали разом, а вже після розлучення батьків син почав проживати з батьком.

Отже, суд не бачить жодних перешкод для відновлення відносин між матір`ю та дитиною у майбутньому, що буде відповідати у першу чергу інтересам дитини.

Проживання дитини з одним із батьків, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести коли після інших заходів попередження та впливу, мати й надалі не виконує батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків щодо виховання дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, й надалі не виконують батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач та треті особи, не надали доказів, що до відповідача застосовувалися будь-які засоби попередження та впливу. Матеріали справи не містять відомостей про те, що з відповідачем проводилася роз`яснювальна робота щодо необхідності змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, а також докази притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, внесення їй попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків тощо.

При цьому звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Оскільки, наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Разом з тим, у даній справі позивач та орган опіки та піклування не навів належного обґрунтування в чому полягає захист інтересів дитини саме шляхом позбавлення матері батьківських прав, а також, що неналежне виконання на даний час ОСОБА_2 її батьківських обов`язків створює будь-яку загрозу життю та здоров`ю дитини.

При цьому, судом під час розгляду справи не встановлено, що відповідач щодо свого сина проявляла будь-яку негативну поведінку та вчиняла протиправні дії щодо нього. Відповідач хоч притягувалася до кримінальної відповідальності, проте ця обставина жодним чином не пов`язана з виконанням нею батьківських обов`язків, здоров`я та життя дитини.

Щодо зловживання відповідачкою алкоголем, як про це вказує позивач та не заперечує сама відповідач, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як особа, яка зловживає спиртними напоями.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23.

Однак суд зауважує, що органом опіки та піклування не було враховано, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Водночас у справі відсутні будь-які відомості про проведення певних заходів з матір`ю щодо належного виконання нею батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який сконцентрований переважно на участі батька у житті сина. Виклад обставин, на підставі яких орган опіки прийшов до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, не свідчить про те, що саме позбавлення матері батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дитини. Крім того, висновок органу опіки та піклування не розкриває загалом взаємовідносини між сином на матір`ю, дати останнього спілкування між ними.

У висновках не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, дані висновки є недостатньо обґрунтованим. Оцінюючи висновки органу опіки щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 суд враховує, що наданні висновки відповідних органів опіки та піклування, що є третіми особами у справі, не містять даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а тому не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав. Із вказаних висновків не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав матері сприятиме захисту прав та інтересів дитини та оцінені такі в сукупності з іншими доказами у справі. Подані висновки органу опіки та піклування не містять фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку матері дитини неможливо змінити, у них наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та такі не містять виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

З огляду на встановлені обставини справи, суд не може погодитися з висновками органу опіки та піклування що є в матеріалах справи, щодо доцільності позбавлення батьківських прав, оскільки вони на даний час є передчасними та не в повній мірі відповідають інтересам дитини.

Таким чином, під час дослідження доказів у даній справі судом не встановлено не лише достатніх підстав для невідкладного позбавлення відповідача матері дитини батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому на даний час.

Водночас позбавлення матері батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, а також найсуворішою санкцією в сімейному праві, необхідність застосування якої за обставин цієї справи не відповідає інтересам дитини.

Що стосується заяви відповідача про визнання нею позовних вимог, яка міститься в матеріалах справи, то як вже суд зазначав вище суд вважає, що така заява не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Тобто, саме лише подання відповідачем заяви про позбавлення її батьківських прав відносно дитини не може слугувати підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дитини, яка б не залежала від її неналежного матеріального становища та стану здоров`я, роздільного проживання у різних населених пунктах, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав без попереднього попередження її про зміну ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки матеріали справи не містять достатніх та переконливих відомостей для застосування такої виключної міри, як позбавлення відповідача батьківських прав, а тому, враховуючи інтереси дитини, позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним та передчасним та не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Оскільки встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку що позбавлення її батьківських прав відносно сина є передчасним, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу ОСОБА_2 , що залишення нею поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 04.12.2024 в справі № 133/747/23, від 09 червня 2023 року в справі №591/6037/21).

Вирішення питання щодо судових витрат.

На підставі ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Таскомбанк» від 02.12.2025 (а.с.11).

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

З огляду на викладене, на підставі ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18, 19 Конвенції про права дитини, ст. 3, 5, 7, 19, 135, 141, 150, 156, 164, 165, 166, 167, 171, 182, 183, 191 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 2, 4, 13, 16, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та орган опіки та піклування Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа орган опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402965, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Зіньків, вул. Писаренка, 46.

Третя особа орган опіки та піклування в особі Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402729, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Солобківці, вул. Грушевського, 2.

Суддя О.Є. Голуб