Ухвала суду № 138051261, 07.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2026 Справа №607/9738/25 Провадження №1-кп/607/66/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, під час розгляду кримінального провадження №12022210000000072, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_6 подала клопотання, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці. У клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1,3,4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема обвинувачений ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у даному кримінальному провадженні, оскільки маючи широке коло друзів та знайомих, обвинувачений може особисто або через третіх осіб незаконно впливати на них. Також, обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне провадження чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечила посилаючись на те, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебуває під вартою. Крім того, захисник ОСОБА_5 заявила клопотання, в якому просить змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт у вечірню пору доби або зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Клопотання обґрунтовує тим, що станом на даний час ОСОБА_4 перебуває під вартою 1 рік 10 місяців та 24 днів. Вказаний строк є тривалим. При цьому, зі слів прокурора у даному кримінальному проваджені підлягають дослідженню ще 22 томи матеріалів кримінального провадження, що прогнозує тривалий термін судового розгляду. Встановлення істини у справі не можуть порушувати права і свободи особи, тому просить змінити запобіжний захід на більш м`який, або зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Просить врахувати, що ОСОБА_7 ніде не працює. Мати обвинуваченого ОСОБА_7 працює та за 2025 рік отримала дохід у розмірі 175 573, 00 грн. При цьому, на її утриманні перебуває матір ОСОБА_8 , яка потребує лікування та сторонньої допомоги. Визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави у максимальному розмірі, який є непомірним для обвинуваченого, зумовлює примусове його утримування під вартою та порушує його конституційні права.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувальних актів. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Також прокурором доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений, усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, може умисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також ОСОБА_4 знайомий зі свідками у даному кримінальному провадженні, у нього широке коло друзів та знайомих, тому є ризик, що перебуваючи на волі він може незаконно впливати на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження з метою схилення до надання неправдивих показань.

Крім того, суд вважає наявними та доведеними ризики, передбачені пунктами 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому суд враховує, що 05 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області щодо підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 02 січня 2022 року. В подальшому, ОСОБА_4 перетнув Державний кордон України через пункт перетину «Краківець» та виїхав в Республіку Польща. Надалі, ОСОБА_4 затримано на території Федеративної Республіки Німеччина та 14 квітня 2025 року доставлено на територію України після чого ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні. Також, суду не надано доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні. Доказів незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , внаслідок чого він не може утримуватися під вартою, суду не надано.

Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про тривале перебування ОСОБА_4 під вартою суд зазначає, що раніше застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його строку, у співвідношенні із тяжкістю інкримінованого йому злочину, а також, неможливістю з об`єктивних причин завершити розгляд кримінального провадження, що не залежать від суду, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. Враховуючи наведене, відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який та зволення клопотання захисника в частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Також суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи наведене, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, його майновий стан обвинуваченого, стан здоров`я та міцність соціальних зв`язків, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, запобігання ризикам зазначеним у клопотанні та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.

У відповідності до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України, який відносяться до тяжких злочинів.

Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання суду, запропонований захисником розмір застави у виді 20 прожиткових мінімумів є завідомо заниженим і не здатним запобігти встановленим судом ризикам та достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Проживання ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_7 та перебування на її утриманні ОСОБА_8 , яка потребує лікування, не може бути підставою для безумовного зниження застави до мінімального рівня. Застава є альтернативою триманню під вартою, яка повинна не просто номінально існувати, а виступати реальним стримуючим засобом, що унеможливить спроби особи переховуватися від суду чи незаконно впливати на свідків.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, характер інкримінованих дій, тяжкість злочину, виходячи з принципів пропорційності та індивідуалізації та зважаючи на практику ЄСПЛ, суд вважає за доцільне зменшити розмір застави, визначений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року до 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Такий розмір застави є помірним, справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, виступатиме для обвинуваченого реальним стримуючим фактором.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 182, 183, 194, 199, 201, 331, 376, розділом ІІ КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 05 вересня 2026 року.

Клопотання захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави, задовільнити частково.Визначений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року ОСОБА_4 розмір застави 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, зменшити до 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 в частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт, відмовити.

У разі внесення застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти і з цього часу на нього покладаються обов`язки: не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суду про зміну місця проживання; з`являтися за вимогою до суду; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, на строк до 23 год. 59 хв. 05 вересня 2026, або до постановлення ухвали про зміну чи скасування запобіжного заходу.

ОСОБА_4 роз`яснити, що у випадку не виконання покладених на нього обов`язків внесена застава буде звернута в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 05 вересня 2026 в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

На ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1