Рішення № 138050831, 25.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8814/24

провадження № 2/361/5032/24

25.06.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряГриценко А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача

У вересні 2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Коллект центр». В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2108545129786. За умовами договору позичальнику надано кредит у розмірі 4300 гривень на умовах строковості, зворотності та платності. Орієнтовний строк кредитування - 18 днів, граничний строк кредитування - 1 рік, зі сплатою відсотків у встановленому договором розмірі.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 1-12 щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 2108545129786.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, зокрема, й право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29.03.2021.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 43 133 грн., з яких: 4300 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 38833 грн. - сума заборгованості за відсотками. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Заперечення відповідача

25 лютого 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач категорично заперечує що він укладав Договір про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29.03.2021 та вважає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження такому. Також в обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Також відповідач наголошує на тому, що ТОВ «Коллект центр» не надало належного та детального розрахунку заборгованості за кредитним договором. У додаткових поясненнях у справі відповідач звертав увагу суду, що сторона відповідача заперечує проти нарахованих відсотків у заявленому розмірі, оскільки їх нарахування є несправедливим. Розмір відсотків у 6,5 разів перевищує розмір тіла кредиту. Відповідач також заперечує про стягнення з нього судових витрат на правову допомогу, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та незначну складність справи.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2024 року відкрито провадження в справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Овдієнко Л.П. від 06.08.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Петришин Н.М.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 31 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження судді, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект центр» - Скаско В.О. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав відзив, в яких заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні. Крім того, подав додаткові пояснення, де просив у випадку підтвердження доводів позовних вимог, зменшити розмір нарахованих відсотків, оскільки заявлений до стягнення розмір процентів є явно завищеним, неспівмірним з сумою «тіла» кредиту, що суперечить принципам розумності та добросовісності, призводить до суттєвого дисбалансу сторін договору і ставить споживача у вкрай невигідне становище, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами, що має наслідком невиправдане отримання прибутку позивачем.

Обставини справи, що встановлені судом

Відповідно до Договору про надання фінансових послуг № 2108545129786, укладеного 29 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 4 300 гривень на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно п. 1.2 договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів з моменту отримання кредиту (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Згідно додатку № 1 до вищевказаного договору - Заявки-анкети (для отримання), сторони погодили кредитування строком на 365 днів з правом повернення достроково та позичальник зобов`язався повернути кредит у розмірі 4300 гривень й сплатити проценти у розмірі 1 548 гривень.

У п. 1.4. договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п. 1.4.1. договору встановлено, що нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 18 день з моменту отримання кредиту, в сумі що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

У п. 1.4.2. договору передбачено, що в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтованого строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 18 сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Згідно листа ТОВ «ФК «ВЕЙ ПЕЙ» на картку № НОМЕР_1 29.03.2021 на виконання умов договору № 2108545129786 здійснено перерахування коштів у розмірі 4 300 гривень.

Відповідно до Договору факторингу № 1-12, укладеного 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал», на користь ТОВ «Вердикт Капітал» відступлено право вимоги за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 2108545129786, про що свідчить Витяг з Додатку № 3 до вищевказаного договору факторингу (а.с.19-24).

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників на користь ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, зокрема, й право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29.03.2021.

Згідно Витягу з Додатку № 3 до зазначеного вище договору станом на дату відступленням прав вимоги до боржника ОСОБА_1 мав заборгованість у загальному розмірі 71 984,58 гривень, з яких: 4300 гривень - тіло кредиту, 67 684,58 гривень - відсотки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року, станом на 10.08.2024 борг відповідача ОСОБА_1 становить 71 984,58 гривень, з яких: 4300 гривень - тіло кредиту, 67 684,58 гривень - відсотки (а.с. 18).

Посилаючись на принципи розумності, співмірності та пропорційності, ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором позики у загальному розмірі 43 133 грн., з яких: 4300 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 38833 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав вищезазначений Договір про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний Договору про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Укладення договору в електронному вигляді відповідачем підтверджується Інформацією щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладання електронного договору, вчинених Товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій (а.с. 13).

Крім того, згідно анкетних даних відповідача ОСОБА_1 , його номер телефону зазначений: « НОМЕР_2 », номер карткового рахунку: «№ НОМЕР_1 ». Жодного іншого ж номера телефону ОСОБА_1 у заявах, поданих до суду, відповідач не зазначає.

Так, встановлення факту розпорядження вказаним мобільним номером телефону саме відповідачем ОСОБА_1 є вагомою обставиною в ході доведення факту підписання договору, оскільки на цей мобільний номер телефону надійшов код одноразового ідентифікатора.

Судом встановлено, що для перевірки належності відповідачу номера телефону позивачем відправено грошові кошти в додатку Приват24 за номером телефону НОМЕР_2 , який було вказано при заповненні заяви для отримання позики на сайті Кредитодавця та на який надійшов код одноразового ідентифікатора для підписання договору позики, й інформаційно-телекомунікаційна система додатку ідентифікує за цим номером телефону клієнта: ОСОБА_1 , код отримувача: НОМЕР_3 , що є реєстраційним номером облікової картки платника податків відповідача.

Відтак, суд вважає, що факт укладення договору саме відповідачем є доведеним.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Первинний кредитодавець виконав зобов`язання за договором, перерахувавши суму кредиту у розмірі 4300 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач частково погашав заборгованість, а саме сплатив 15.04.2021 суму у розмірі 1548 гривень у рахунок погашення відсотків за договором.

Однак, доказів того, що відповідач погасив заборгованість у повному розмірі, суду не надано й судом не встановлено.

З огляду на викладене, дослідивши наявні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 сума заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року не сплачена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 4300 гривень.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам, то суд дійшов такого висновку

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної вище постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект Центр» заявляло вимогу щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 38 833 гривень, нарахованих за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року.

Згідно умов вищевказаного договору, тіло кредиту складає всього 4 300 гривень.

Відтак, розмір заявлених до стягнення відсотків у дев`ять разів більший, ніж тіло кредиту.

З огляду на викладене, суд погоджується з аргументами відповідача щодо несправедливих умов нарахування відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення.

Суд вважає, що заявлена до стягнення сума боргу за процентами не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

За наведених обставин, враховуючи вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за доцільне зменшити загальний розмір процентів за користування кредитними коштами за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року до тіла кредиту 4300 гривень.

Суд вважає такий розмір відсотків обґрунтованим, достатнім, справедливим та таким, що відповідатиме принципам розумності, справедливості й пропорційності.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року у розмірі 8600 гривень, з яких: 4300 гривень - тіло кредиту, 4300 гривень - відсотки.

Щодо судових витрат

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0456600010 від 30.08.2024, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Згідно Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, позивачу надавалася правова допомога Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістант». Вартість наданих послуг склала 13 000 гривень, про що свідчить Заявка про надання юридичної допомоги № 843 від 30.07.2024.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 600 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 514, 526, 536, 611, 625, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2108545129786 від 29 березня 2021 року у розмірі 8 600 (вісім тисяч шістсот) гривень, з яких: 4 300 грн. - борг за тілом кредиту, 4 300 грн. - борг за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ - 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ПЕТРИШИН