Ухвала суду № 138049806, 08.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання застосування строків позовної давності

08 липня 2026 р. Справа № 520/17581/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про застосування строків позовної давності по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Лихачов Роман Борисович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2019 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 29.05.2026 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 107.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексацію грошового забезпечення за період з 24.04.2019 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 29.05.2026 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 107.

До Харківського окружного адміністративного суду від представника відповідача 02.07.2026 надійшов відзив на позов. Також, у відзиві відповідачем заявлено клопотання:

- врахувати відзив на позовну заяву в частині пропуску позивачем строку позовної давності, як заяву про застосування строку позовної давності, та застосувати строки позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд з урахуванням окресленого клопотання виходить з наступного.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Натомість, ч.2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч.2 ст. 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проте, рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Встановлено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Як зазначалося, що Конституційний Суд України розмежував:

- тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

- тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Суд виходить з того, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з виплатою грошового забезпечення.

При цьому спірні виплати за своєю правовою природою є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, тобто належать до виплат, пов`язаних з оплатою праці (служби), оскільки мають системний зв`язок із виконанням службових обов`язків та гарантуються державою.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2026 №151штаб-сержанта ОСОБА_1 командира зенітного ракетного відділення роти вогневої підтримки, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від "29" травня 2026 №149-РС з військової служби у відставку за статтею 26 частиною 5 пункту 3 підпункту "б" ( за станом здоров`я - на підставі висновку ( постанови ) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) Закону України " Про військовий обов`язок і військову службу ", вважати таким, що "29" травня 2026 року приступив до здачі справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав і направити на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3 "29" травня 2026 року позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 23.06.2026.

Отже, станом на день звернення позивача до суду 23.06.2026 з дати його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 29.05.2026 минуло 25 календарних днів, тобто позов подано у межах тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України.

При цьому суд зазначає, що відповідач, заявляючи клопотання про застосування строку позовної давності, фактично ототожнює інститут позовної давності, притаманний цивільному судочинству, з процесуальним строком звернення до адміністративного суду, що регулюється нормами КАС України. Така правова позиція є помилковою, оскільки у справах адміністративної юрисдикції підлягають застосуванню саме строки звернення до адміністративного суду, встановлені статтею 122 КАС України та іншими спеціальними законами, а не позовна давність, передбачена ЦК України.

Крім того, наведені у відзиві доводи відповідача не містять належного обґрунтування початку перебігу відповідного строку звернення до суду саме у спірних правовідносинах.

Відповідачем не зазначено, з якої конкретно дати, на його думку, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, не наведено розрахунку такого строку, не визначено, який саме строк, на думку відповідача, підлягає застосуванню до кожної із заявлених позовних вимог, а також не обґрунтовано, чому звернення позивача до суду 23.06.2026 є несвоєчасним. Натомість посилання відповідача на те, що позивач повинен був знати про ненарахування та невиплату відповідних сум з дати отримання грошового забезпечення за відповідний період, саме по собі не свідчить про пропуск строку звернення до суду без встановлення конкретних обставин, дат та належного правового аналізу.

За таких обставин доводи відповідача про наявність підстав для застосування строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача в частині застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 121, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про застосування строків позовної давності відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Ю. О. Супрун