Вирок № 138049000, 08.07.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/368/26

Провадження № 1-кп/282/142/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7

цивільного позивача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у селищі Любар в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12025060620000167 від 02 грудня 2025 року відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бубнівка, Волочиського району, Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при наступних обставинах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2024 №98, солдата ОСОБА_4 , зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Також відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2024 №99, ОСОБА_4 , призначено на посаду стрільця снайпера 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 6 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону, що залучений до складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації безпосередньо в районах ведення бойових дій.

В подальшому з метою ухилення від військової служби, без дозволу відповідних командирів та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 20.06.2024, ОСОБА_4 , не прибув з відпустки на лікування у зв`язку з бойовим пораненням до місця несення служби в районі населеного пункту Краматорськ, Донецької області та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи це із виконанням службових обов`язків.

23.11.2025 близько 18:00 ОСОБА_4 знаходився у будинку свого знайомого ОСОБА_9 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивав алкогольні напої разом з раніше знайомим ОСОБА_10 .

Під час спільного вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна суперечка, яка в подальшому переросла у конфлікт. У ході вказаного конфлікту у ОСОБА_4 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння виник злочинний умисел, спрямований на умисне убивство останнього.

Реалізовуючи свій умисел спрямований на вбивство ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання смерті потерпілого та бажаючи її настання, ОСОБА_4 перебуваючи в кімнаті вищевказаного будинку в якій розпивали спиртні напої підійшов до ОСОБА_10 , який сидів на стільці та наніс йому один удар правою рукою в обличчя. Внаслідок отриманого удару ОСОБА_10 не втримався та впав зі стільця на підлогу. Далі продовжуючи свій злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_4 за допомогою дерев`яного держака від лопати та ногами наніс численні удари в область обличчя, голови, тулубу та область нижніх кінцівок ОСОБА_10 , спричинивши таким чином множинні тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, і в такий спосіб умисно заподіяв смерть останньому.

Причиною смерті ОСОБА_10 являється тупа поєднана травма голови, лиця, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок у вигляді чисельних ран волосистої частини голови, обличчя, відкритого перелому кісток носа, чисельних переломів нижньої щелепи, перелому 2,3,4-го ребер праворуч по середнє-підключичній лінії, перелому 2,3,4,5-го ребер праворуч по передньо- підпахвинній лінії, перелому 5,6,7,8-го ребер праворуч по задньо-підпахвинній лінії, перелому 6,7,8-го ребер ліворуч по середньо-підпахвинній лінії, що ускладнилось розвитком травматичного шоку.

Після цього з метою приховання слідів вчиненого кримінального правопорушення та уникнення викриття у його вчиненні, у невстановлений період часу, однак у проміжок з 24.11.2025 по 25.11.2025, ОСОБА_4 перемістив тіло ОСОБА_10 на земельну ділянку, розташовану позаду вищевказаного будинку, на відстані 77-ми метрів. Після цього ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній земельній ділянці, взяв у сараї даного домоволодіння лопату, за допомогою якої викопав яму глибиною близько 35 см. Надалі ОСОБА_4 помістив до вказаної ями тіло потерпілого та засипав його землею, таким чином приховавши тіло з метою ускладнення його виявлення та приховання слідів вчиненого кримінального правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, визнав. Фактичних обставин кримінального правопорушення він не оспорював, однак заперечив наявність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_10 .

У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що 23 чи 24 листопада 2025 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, пішов до с. Демківці, щоб придбати спиртне. Побачивши світло в будинку свого знайомого ОСОБА_9 , зайшов до нього. У будинку також перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Вони вживали спиртні напої за столом, після чого між ним та ОСОБА_10 виникла суперечка.

За словами обвинуваченого, перший удар він наніс долонею, від чого потерпілий упав на підлогу. Після цього завдав йому ще кілька ударів руками, а також бив палицею. Загалом, зі слів обвинуваченого, він завдав потерпілому приблизно 1015 ударів. При цьому ніхто їх не розбороняв. Подія відбувалася приблизно о 17:0017:30 годині.

Обвинувачений зазначив, що коли перестав бити потерпілого, разом із ОСОБА_11 випив ще близько 100 грамів спиртного, після чого помітив, що ОСОБА_10 не дихає. Того ж вечора він витягнув тіло потерпілого на подвір`я, де залишив його на відстані приблизно 23 метрів від будинку, після чого пішов додому.

Наступного дня ввечері він знову прийшов до місця події, протягнув тіло потерпілого приблизно на 20 метрів, після чого пішов до ОСОБА_9 , щоб узяти лопату. Зі слів обвинуваченого, останній лише вказав, де знаходиться лопата. Після цього він викопав яму, закопав тіло потерпілого, повернув лопату її власнику та пішов додому.

Також обвинувачений повідомив, що проходив військову службу, однак після лікування у госпіталі до місця служби не повернувся.

Щодо суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення обвинувачений пояснив, що умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, а «просто не зміг зупинитися» та не передбачав, що така кількість ударів може призвести до смерті. Зазначив, що почув, як потерпілий захарчав, після чого припинив завдавати йому удари. Підтвердив, що до цього конфліктів із потерпілим не мав.

Крім того, обвинувачений пояснив, що перед приходом до будинку ОСОБА_9 вдома випив близько 0,5 літра спиртного, а в будинку останього вони разом вжили ще близько 1 літра алкогольних напоїв.

Обвинувачений зазначив, що у вчиненому розкаюється. Пояснити, чому після виявлення того, що потерпілий не подає ознак життя, не викликав швидку медичну допомогу, не зміг. Також повідомив, що після події до потерпілої не звертався, однак має намір попросити у неї вибачення.

Також, обвинувачений у судовому засіданні зазначив, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілого. Крім того, обвинувачений вважав заявлені вимоги цивільного позову про відшкодування моральної шкоди є завищеними, у зв`язку з чим просив суд зменшити розмір відшкодування до 500 000 (п`ятисот тисяч) гривень.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що 23.11.2025 року зранку до неї прийшов її брат ОСОБА_10 , поїв та приніс речі для прання. Цього ж дня він ще раз приходив до неї в обід, поїв та пішов додому. Після цього вона його більше не бачила, а на телефонні дзвінки він не відповідав.

Потерпіла пояснила, що 01.12.2025 року, оскільки брат тривалий час не виходив на зв`язок, вона звернулася до поліції із повідомленням про його зникнення. Перед цим їй телефонувала мати обвинуваченого, яка також розшукувала свого сина.

Зазначила, що вони з братом проживали в с. Гізівщина, на відстані приблизно п`яти хвилин ходьби один від одного. Обвинувачений також проживав у цьому ж селі. За словами потерпілої, раніше її брат та обвинувачений лише віталися між собою.

Потерпіла повідомила, що домоволодіння, у якому відбулися події, належить ОСОБА_9 , який товаришував з її братом. ОСОБА_9 проживав один. Згодом він почав зловживати спиртними напоями, у зв`язку з чим у його будинку збиралися всі, хто бажав вживати алкоголь.

Зі слів потерпілої, сусіди повідомили їй, що бачили її брата 23.11.2025 року в обідній час. Також сусіди телефонували йому: спочатку телефонні виклики проходили, однак ніхто не відповідав, а згодом телефон уже перебував поза зоною досяжності.

Потерпіла пояснила, що 03.12.2025 року їй зателефонували працівники поліції та попросили прибути 04.12.2025 року до відділення поліції. З її слів, ще до прибуття вона здогадалася про можливу загибель брата. У відділенні поліції їй повідомили, що тіло ОСОБА_10 було виявлено закопаним на городі домоволодіння ОСОБА_9 у с. Демківці.

Потерпіла також зазначила, що її брат за життя зловживав спиртними напоями.

Крім того, потерпіла повідомила, що наполягає на задоволенні заявленого цивільним позивачем цивільного позову.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні в силу ст.63 Конституції України відмовилась надавати пояснення, так як є матір`ю обвинуваченого.

Щодо інших свідків, які зазначені в реєстрі досудового розслідування, то прокурор відмовився від їх допиту.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті у виді 15 років позбавлення волі. Залишити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін до набрання вироком законної сили.

Потерпіла у судовому засіданні щодо міри покарання обвинуваченому підтримала позицію прокурора.

Представник потерпілої та цивільного позивача у судовому засіданні зазначив, що дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доведено винуватість обвинуваченого та всі обставини, викладені в обвинувальному акті. У зв`язку з цим просив суд задовольнити цивільний позов у повному обсязі. Щодо призначення покарання представник цивільного позивача підтримав позицію прокурора та просив призначити обвинуваченому покарання, запропоноване стороною обвинувачення.

Цивільний позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні цивільний позов підтритмала, однак через емоційний стан не змогла висловити свою позицію щодо обставин справи.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та висловив намір повернутися до лав Збройних Сил України. Крім того, захисник погодився з правовою кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115 КК України. Водночас захисник вважав, що запропоноване стороною обвинувачення покарання у виді 15 років позбавлення волі є надмірно суворим та не відповідає обставинам кримінального правопорушення і даним про особу обвинуваченого. Також захисник зазначив, що заявлені вимоги цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтовано завищеними, у зв`язку з чим просив суд зменшити розмір відшкодування до 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Крім вищезазначених пояснень учасників справи, судом також досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, а саме :

Витяг з ЄРДР від 02.12.2025 року за № 12025060620000167, згідно якого 01.12.2025 року до ВП №1 Житомирського Районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що впродовж тижня за місцем свого проживання відсутній брат ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В останнє бачила брата 23.11.2025 близько 14 години.

Відповідно до рапорту інспектора ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 , 01.12.2025 о 13:11 на службу 102 надійшло телефонне повідомлення ОСОБА_6 , що впродовж тижня немає брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.12.2025 року, згідно якого 01.12.2025 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти.

Протокол огляду місця події з фототаблицею до нього від 03 грудня 2025 року, згідно якого на відкритій ділянці місцевості, яка розташована на відстані 77-ми метрів в північно-західному напрямку від господарчої будівлі в Житомирській області, Житомирському районі, Любарській територіальній громаді, с. Демківці, вул. Центральна, 24 виявлено труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тіло трупа виявлено на глибині 35 см. від рівня покриву ділянки в положенні лежачи на спині, головою в західному напрямку до чагарника. Труп для проведення огляду було витягнуто з ями. Для подальшого розтину труп ОСОБА_10 направлено до моргу Любарської районної лікарні.

При огляді місця події 03 грудня 2025 року території домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , було вилучено лопату із слідами РБК (далі речовини бурого кольору); дерев`яну палицю із слідами РБК; кепку та ремінець із слідами РБК; жіночу кофту червоного кольору з літньої кухні; наволочку з РБК; сокиру; виріз з дивану; уламок стільця; виріз РБК з доріжки; виріз РБК з ковдри; виріз РБК з килима. Дозвіл на проведення слідчим огляду домогосподарства надано власником ОСОБА_9 згідно заяви від 03 грудня 2025 року.

Вилучені речі в ході огляду місця події постановою слідчого від 03.12.2025 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Протокол огляду трупа від 03.12.2025 з фото таблицями до нього, згідно якого було оглянуто труп ОСОБА_10 у присутності понятих та судово-медичного експерта.

Під час огляду трупа ОСОБА_10 03 грудня 2025 року вилучені змиви з обох долонь рук трупа на марлевому тампоні, зрізи нігтів рук трупа, а також чоловічу куртку чорного кольору, чоловічу кофту сірого кольору, чоловічі штани сірого кольору, чоловічі штани чорного кольору, труси сірого кольору та дві шкарпетки чорного кольору.

Вилучені речі в ході огляду трупа постановою слідчого від 04.12.2025 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №124 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено місце смерті: АДРЕСА_2 , зазначено причину смерті: травматичний шок; інші комбінації травми, які охоплюють декілька ділянок тіла.

При огляді 03 грудня 2025 року відкритої ділянки місцевості з координатами: 49.918511, 27.617526 узбіччя автодороги сполученням с.Демківці с.Гізівщина Любарської ТГ Житомирського району Житомирської області було вилучено два берци військові темно-зеленого кольору 41 розміру, полімерний покет чорного кольору.

Виявлені речі в ході огляду відкритої ділянки місцевості постановою слідчого від 03.12.2025 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.

В ході проведення обшуку протоколом від 03.12.2025 за адресою АДРЕСА_1 виявлено кофту світлого кольору, штани військового типу малюнку піксель.

Вилучені речі в ході проведення обшуку постановою слідчого від 03.12.2025 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до протоколу затримання 03.12.2025 о 22-40 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Під час обшуку затриманої особи ОСОБА_4 були виявлені та вилучені: зимова куртка військового зразка, черевики, мобільний телефон «Samsung».

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.12.2025, згідно якого свідок ОСОБА_9 у присутності понятих на території свого домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , розповів обставини, що мали місце 23.11.2025 р.

Висновок експерта від 03.02.2025 року №124, згідно якого причиною смерті ОСОБА_10 являється тупа поєднана травма голови, лиця, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок у вигляді чисельних ран волосистої частини голови, обличчя, відкритого перелому кісток носа, чисельних переломів нижньої щелепи, перелому 2,3,4-го ребер праворуч по середнє-підключичній лінії, перелому 2,3,4,5-го ребер праворуч по передньо- підпахвинній лінії, перелому 5,6,7,8-го ребер праворуч по задньо-підпахвинній лінії, перелому 6,7,8-го ребер ліворуч по середньо-підпахвинній лінії, що ускладнилось розвитком травматичного шоку.

Відповідно до висновку експерта №1534 від 23.12.2025 кров потерпілого ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 відноситься до групи Н з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО. На чоловічій куртці чорного кольору знайдена кров людини. При серологічному дослідженні виявлено непереборимий вплив предметів носіїв на ізогемаглютинуючі сироватки анти-А та анти-В, лекти-Н, що не дозволяє висловитись про групову належність крові за системою АВО. При серологічному дослідженні виявлений антиген Н походження якого можливе за рахунок будь-якої особи, організму якому властивий даний антиген Н. Такою особою може бути ОСОБА_10 .

Відповідно до висновку експерта №1535 від 23.12.2025 кров потерпілого ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 відноситься до групи Н з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО. На змиві РБК зі сходин біля входу до будинку №1, змиві, зі сході біля входу в будинок №2 та змиві з ніжки стільця у веранді знайдена кров людини. При серологічному дослідженні виявлений антиген Н. Походження яких можливе за рахунок будь- якої особи, організму якому властивий даний антиген Н. Такою особою може бути ОСОБА_10 .

Відповідно до висновку експерта №1539 від 23.12.2025 кров із трупа ОСОБА_10 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. У вирізках з військових штанів, об.№8,10, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні в об.№8,10 виявлений антиген Н. Походження даного антигену в зазначених об`єктах можливе за рахунок крові будь-якої особи, організму якої властиві антиген Н. Такою особою може бути і ОСОБА_10 , як носій антигену Н.

Відповідно до висновку експерта №1540 від 23.12.2025 кров із трупа ОСОБА_10 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. У змивах з пари чобіт, об.№4,7-9, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні в об.№4,7-9 виявлений антиген Н. Походження даного антигену в зазначених об`єктах можливе за рахунок крові будь-якої особи, організму якої властиві антиген Н, що не виключає походження крові від ОСОБА_10 .

Відповідно до висновку експерта №1541 від 23.12.2025 кров із трупа ОСОБА_10 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. У вирізках з фрагмента ковдри, об.№1,2, фрагмента доріжки, об.№3-5, та наволочки, об.№6-8, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні в об.№1-4,6-8 виявлений антиген Н. Походження даного антигену в зазначених об`єктах можливе за рахунок крові будь-якої особи, організму якої властиві антиген Н, що не виключає походження крові від ОСОБА_10 , як носія антигену Н.

Висновок експерта №СЕ-19/106-25/22790-БД від 06.02.2026, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Висновок експерта № СЕ-19/106-25/22789-БД від 05.02.2026, відповідно до якого на вирізі килима з РБК в коридорі (об`єкт №1) та вирізі з дивану в кімнаті №1 (об`єкт №2), виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками крові трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,9999999%. Генетичні ознаки крові, виявленої на вирізі килима з РБК в коридорі (об`єкт №1) та вирізі з дивану в кімнаті №1 (об`єкт №2) не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .На наданих на дослідження кепці та ременці крові людини не виявлено.

Висновок експерта №СЕ-19/106-25/22787-БД від 09.02.2026, відповідно до якого на лопаті, а саме: "металева її частина" (об`єкт № 2) та дерев`яній палиці (об`єкт № 3), виявлено кров людини, встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками крові трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,9999999%.

Висновок експерта № СЕ-19/106-25/22791-БД від 09.02.2026, відповідно до якого назрізах нігтьових пластин з рук трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об`єкт №1), виявлено кров людини, клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На наданих на дослідження зрізах нігтьових пластин з правої та лівої рук підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкти № 2,3), виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Слідів крові людини не виявлено.

Висновок судово-психіатричного експерта № 21-2026 від 27.01.2026, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час вчинення інкримінованого йому діяння недоумством не страждав та в тимчасовому розладі психічної діяльності (алкогольному психозі, реактивному стані патологічне сп`яніння, патологічний афект), або іншому хворобливому стані психіки, які б позбавляли б його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними не перебував, виявляв клінічні ознаки змішаного розладу особистості складного ґенезу (посттравматичного, інтоксикаційного, внаслідок бойового стресу),був здатний усвідомлювати свої дії, проте, не здатний повною мірою керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Висновок експерта №70 від 18.02.2026, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 , могли утворитися за обставин, продемонстрованих підозрюваним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_9 під час проведення слідчих експериментів.

Висновок експерта № 24-МК від 17.02.2026, згідно якого враховуючи тілесне ушкодження на голові ОСОБА_10 , а саме, перелом лівої тім`яної кістки, який мав трикутну форму та за своєю характеристикою утворився від дії тупого твердого предмету з обмежуючою контактуючою поверхнею, який мав ребра, а при дослідженні штикової лопати було встановлено, що даний предмет відноситься до тупих твердих предметів та має ребра, тому при співставленні вище описаного не виключається можливість, що дане ушкодження могло ймовірно утворитися від верхньої частини металевої лопати, яка має ребро.

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.12.2025, згідно якого підозрюваний ОСОБА_4 за участю свого захисника у присутності понятих в приміщені ГУНП в Житомирській області за адресою м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, розповів обставини кримінального правопорушення, що мали місце 23.11.2025 р.

Згідно з характеристикою №470 від 10.12.2025 ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо.

Стороною захисту не акцентувалося уваги на недопустимості якогось із вищевказаних доказів, а судом при розгляді справи не було встановлено порушень норм КПК України, основоположних прав та свобод людини при їх отриманні органом досудового розслідування.

Відтак, оцінюючи досліджені в судовому засіданні наведені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності - достатніми та взаємопов`язаними для прийняття рішення.

Оцінюючи твердження обвинуваченого ОСОБА_4 , який заперечує наявність умислу у нього на спричинення смерті ОСОБА_10 , суд його оцінює як таке, що спрямоване на уникнення від кримінальної відповідальності та таке, що суперечить зібраним по справі доказам, виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я людини» (пункт 22 постанови) зазначає, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, питання про умисел, його вид та спрямованість необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин учиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємостосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідку свого діяння: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а при умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання є необережним. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Так, ч.1 ст.115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

На відміну від умисного вбивства, специфіка вбивства з необережності, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 119 КК, полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Тобто, вбивство з необережності має місце лише при поєднанні усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання його суспільно небезпечних наслідків.

Вирішуючи питання про наявність у протиправному діянні ОСОБА_4 суб`єктивної сторони, суд ретельно проаналізував його показання про те, що 23 або 24 листопада, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, він прийшов до будинку свого знайомого ОСОБА_9 у с. Демківці, де також перебували ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Під час спільного вживання спиртних напоїв між ним та ОСОБА_10 виник конфлікт, у ході якого він спочатку вдарив потерпілого долонею, від чого той упав, після чого завдав йому ще кілька ударів руками та дерев`яною палицею, загалом близько 1015 ударів.

Зі слів обвинуваченого, після припинення побиття він разом із ОСОБА_11 продовжив вживати спиртні напої, а згодом виявив, що потерпілий не подає ознак життя. Того ж вечора він виніс тіло потерпілого на подвір`я, а наступного дня повернувся, перемістив його, взяв у ОСОБА_9 лопату, викопав яму, поховав тіло потерпілого, після чого повернув лопату та пішов додому.

Доводи сторони обвинуваченого про відсутність у останнього умислу на позбавлення життя потерпілого суд вважає недоведеними.

Так, зі досліджених судом обставин встановлено, що обвинувачений після виникнення конфлікту з потерпілим завдав йому численних ударів руками та дерев`яною палицею, загалом близько 1015 ударів. При цьому удари наносилися послідовно, після того як потерпілий від першого удару впав на підлогу, що свідчить про цілеспрямованість, інтенсивність та усвідомлений характер дій обвинуваченого, а не про випадкове чи необережне заподіяння тілесних ушкоджень.

Крім того, відповідно до висновків судово-медичних експертиз, характер, кількість, локалізація та механізм утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень свідчать про нанесення множинних ударів значної сили, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Про наявність у діях обвинуваченого умислу на позбавлення життя свідчить і його поведінка після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Замість надання потерпілому необхідної допомоги або виклику екстреної медичної допомоги, обвинувачений продовжив вживати спиртні напої, а після того, як виявив відсутність у потерпілого ознак життя, виніс його тіло на подвір`я. Наступного дня обвинувачений повернувся до місця події, перемістив тіло потерпілого, взяв лопату, викопав яму та приховав тіло шляхом його поховання.

Такі послідовні та активні дії обвинуваченого, спрямовані на приховування тіла потерпілого та слідів вчиненого кримінального правопорушення, свідчать про усвідомлення ним наслідків власних дій, їх цілеспрямованість та узгоджуються з висновком про умисний, а не необережний характер заподіяння смерті потерпілому. У сукупності з іншими дослідженими судом доказами зазначені обставини спростовують твердження обвинуваченого про відсутність умислу на вбивство.

Враховуючи характер, кількість, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, спосіб їх заподіяння, а також поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який не надав потерпілому жодної допомоги, не звернувся до медичних працівників чи правоохоронних органів, а, усвідомлюючи настання смерті потерпілого, виніс його тіло з будинку, а наступного дня приховав його шляхом поховання. Спонукальним мотивом таких дій стали раптово виниклі неприязні відносини, що виникли під час спільного вживання алкогольних напоїв. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення є повністю доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вказана кваліфікація і правова позиція підтверджується висновком висловленим в постанові Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 09.09.2021 у справі №361/2548/18.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вважається таким, що раніше несудимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, посередньо характеризується за місцем проживання, являється учасником бойових дій.

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

В частині другій статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення ( форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.

Зважаючи на те, що життя людини, згідно зі ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя, а серед злочинів проти особи вбивство становить особливу небезпеку, із урахуванням наведеного вище у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Суд вважає, що призначення такого покарання ОСОБА_4 буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Крім цього, по даному кримінальному провадженню цивільним позивачем ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на її користь в сумі 1000000 (один мільйон) грн.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

На обґрунтування позовних вимог щодо моральної шкоди ОСОБА_8 зазначила, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 їй було спричинено непоправну моральну шкоду, яка пов`язана зі смертю та втратою її сина ОСОБА_10 . Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Душевні страждання та вимушеність негативних життєвих змін, у зв`язку із втратою сина, є тяжкими, час та зусилля, необхідні для відновлення її повноцінного життя є довгим та складним.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача, суд враховує незворотність наслідків, що настали для неї - непоправна втрата сина, в результаті чого вона зазнала душевних страждань, які їй довелось пережити, у зв`язку зі смертю близької особи.

Судом також враховується, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає положення національного законодавства, про що зазначалось вище, а також ст.41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань ОСОБА_8 , тому суд приходить до висновку, про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 800 000 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити у виді тримання під вартою.

У провадженні наявні процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз на суму 52753,71 грн, котрі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, як того вимагає ст.124 КПК України.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт на речові докази скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцяти) років.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КПК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , строк перебування його під вартою як попереднє ув`язнення з 03.12.2025 (з моменту затримання відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину, від 03.12.2025) до дати набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 800 000 (вісімсот тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 52753 (п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят три) грн 71 коп. процесуальних витрат на залучення експертів для проведення судових експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 09.12.2025 на майно, а саме: чоловіча куртка чорного кольору; чоловіча кофта сірого кольору; чоловічі штани сірого кольору; чоловічі штани чорного кольору; труси сірого кольору та дві шкарпетки чорного кольору.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 10.12.2025 на майно, а саме: лопату із слідами РБК (далі речовини бурого кольору); дерев`яну палицю із слідами РБК; кепку та ремінець із слідами РБК; жіночу кофту червоного кольору з літньої кухні; наволочку з РБК; сокиру; виріз з дивану; уламок стільця; виріз РБК з доріжки; виріз РБК з ковдри; виріз РБК з килима.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 10.12.2025 на майно, а саме: зимову куртку військового зразка; черевики; мобільний телефон марки «Samsung» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 10.12.2025 на майно, а саме: дваберци військові темно-зеленого кольору 41 розміру; полімерний пакет чорного кольору.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 11.12.2025 на майно, а саме: кофту світлого кольору, штани військового типу малюнку піксель.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12025060620000167 від 02.12.2025, а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 - повернути власнику;

- лопату із слідами РБК (далі речовини бурого кольору); дерев`яну палицю із слідами РБК; кепку та ремінець із слідами РБК; жіночу кофту червоного кольору з літньої кухні; наволочку з РБК; сокиру; виріз з дивану; уламок стільця; виріз РБК з доріжки; виріз РБК з ковдри; виріз РБК з килима, зимову куртку військового зразка; черевики; два берци військові темно-зеленого кольору 41 розміру; полімерний пакет чорного кольору; чоловіча куртка чорного кольору; чоловіча кофта сірого кольору; чоловічі штани сірого кольору; чоловічі штани чорного кольору; труси сірого кольору та дві шкарпетки чорного кольору, кофту світлого кольору, штани військового типу малюнку піксель знищити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом 30 днів, починаючи з дня його проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1