Рішення № 138048598, 07.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/655/26

№ провадження 2/196/657/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи та представники учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Іщук Сергій Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.01.2022 р. між ТОВ «ФК» "Верона" та відповідачем укладено кредитний договір № 2043868. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Згідно умов кредитного договору, сума виданого кредиту 5000 грн., дата надання кредиту 03.01.2022 р., строк кредиту 16 днів.

01.12.2023 р. між ТОВ "ФК "Верона" та ТОВ "ФК "Айкон Дебт Коллекшн" було укладено Договір факторингу №1-01/12/2023 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ФК "Верона" передало ТОВ "ФК "Айкон Дебт Коллекшн" за плату належні йому права вимоги до боржників.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2043868 від 03.01.2022 р. в розмірі 13 770 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн., заборгованість за відсотками 8770 грн., судовий збір.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.60).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Іщук С.О. у судове засідання не з`явились, від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити (а.с.66-77).

В обґрунтування відзиву зазначив, що документами, які підтверджують наявність заборгованості є первинні документи, які оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Надані розрахунки заборгованості не є належними доказами суми заборгованості, оскільки з них неможливо встановити формування заборгованості.

Подані докази заборгованості не є підтвердженням виконаних банківських операцій та не підтверджує суми боргу.

Докази перерахування коштів в сумі 5000 грн. не підтверджено.

Сума боргу нарахована поза межами терміну кредитування. Сума кредиту 5000 грн., строк кредиту 16 днів, процентна ставка 1,9%, тому проценти за користування кредитом в межах строку становить 5000х1,9%х16 днів = 1520 грн. відсотки за користування кредитом, загальна сума заборгованості становить 5000 грн. + 1520 грн. = 6520 грн.

Суму витрат на правничу допомогу вважає неспівмірною по обсягу та часу роботи та просить суд зменшити вказані витрати та встановити в розмірі 1000 грн., а в разі відмови в задоволенні позову залишити за позивачем.

Справу просив розглянути без участі представника відповідача.

Представником позивача адвокатом Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» надано відповідь на відзив, в якому представник позивача просить позовні вимоги задовольнити (а.с.82-95).

Зазначив, що доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними доказами, що підтверджують факт укладання кредитного договору в електронній формі відповідно до законодавства.

Перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Платежі онлайн», згідно якого 03.01.20222 р. було проведено транзакцію на суму 5000 грн. на картку НОМЕР_1 .

Щодо відсутності первинних банківських документів, то первісний кредитор та позивач не являються банківськими установами, тому формування виписок у їх діяльності не передбачено.

Щодо нарахування відсотків та пролонгації по кредитному договору.

Згідно п.1.3 Договору, строк кредиту 16 днів з 03.01.2022 р. по 18.01.2022 р.

Відповідно до п.1.4 Договору процентна ставка за договором становить 1.9% від суми кредиту в день.

Відповідно до п.9.4.3 Договору, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом продовженим на наступних умовах:

Строк автопролонгації та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п.9.4.3.1 Договору);

В період автопролонгації діє підвищена ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. У даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору може застосовуватись неодноразово, але не більше ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п.9.4.3.2 Договору).

Позичальник погодився на умови визначені договором щодо пролонгації та нарахування відсотків.

Щодо судових витрат, то позивачем заявлено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 13000 грн.

Розгляд справи просив проводити без участі представника.

Також 07.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с.126-127).

Згідно заяви поданої через систему «Електронний суд» 04.06.2026 р. представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 13000 грн. (а.с.103-107).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.01.2022 р. між ТОВ "ФК "Верона" та відповідачем укладено кредитний договір №2043868 /далі -Договір/ (а.с.15-26).

Загальний розмір наданого кредиту складає 5000 грн. (п.1.2 Договору).

Строк на який надається кредит, складає 16 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування коштів позичальнику, а саме з 03.01.2022 р. по 18.01.2022 р. (п.1.3 Договору).

Процентна ставка за кредитом становить 1. 90% в день (п.1.4 Договору).

Строк дії договору складає 16 днів, починає свій перебіг визначений у п.9.1 Договору та закінчується 18.01.2022 р. (9.2 Договору).

Пунктом 9.4.1 Договору передбачено продовження дії строку договору за умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.9.4.2 Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору.

У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник який підписує даний договір надає свою згоду на автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання додаткових угод, починаючи з дня наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Відповідно до п.9.4.3 Договору, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом продовженим на наступних умовах:

Строк автопролонгації та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п.9.4.3.1 Договору);

У період автопролонгації діє підвищена ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору може застосовуватись неодноразово, але не більше ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п.9.4.3.2 Договору).

Пролонгація можлива і після настання дати погашення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії Договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії Договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього Договору, в дату здійснення Позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені Договором та Правилами (п.9.4.5 Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "G4933".

Паспортом споживчого кредиту, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором визначено основні умови кредитування (а.с.27-30).

Довідкою про ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 ідентифікований для укладення договору № 2043868 від 03.01.2022 р. одноразовим ідентифікатором G4933 (а.с.32).

Інформацією ТОВ "Платежі онлайн" від 07.04.2026 р. № 2026/ПО/25 підтверджено переказ коштів на рахунок відповідача НОМЕР_1 (а.с.12-13).

Також згідно листа АТ «Державний ощадний банк України» від 19.06.2026 р. №46/12.4/86060/2026/БТ, в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок до якого емітовано картку НОМЕР_2 та згідно меморіального ордеру №3289401805 від 04.01.2022 р. на рахунок відповідача відбулось перерахування коштів в розмірі 5000 грн. (а.с.122-123).

Тому твердження представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів в розмірі 5000 грн. на рахунок відповідача суд не бере до уваги.

01.12.2023 р. між ТОВ "ФК "Верона" та ТОВ "ФК "Айкон Дебт Коллекшн" було укладено Договір відступлення прав вимоги №1-01/12/2023, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ФК "Верона" передало ТОВ "ФК "Айкон Дебт Коллекшн" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.33-36).

Відповідно до п.1.1 згідно умов цього кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінює кредитора у кредитному договорі та приймає на себе його права та обов`язки.

Згідно п.1.2 умов договору, в дату підписання цього договору кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків до сторони кредитора.

Згідно витягу із реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № №1-01/12/2023 від 01.12.2023 р. позивач ТОВ "ФК "Айкон Дебт Коллекшн" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13770 грн., з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8770 грн.- сума заборгованості за відсотками (а.с.37).

Згідно квитанції про виконання платіжної інструкції №1172 від 30.12.2025 р., підтверджено оплату по договору відступлення прав вимоги № №1-01/12/2023 від 01.12.2023 р. (а.с.44).

З розрахунку заборгованості за договором № 2043868 від 03.01.2022 р., вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 13770 грн., з яких: 5000.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8770 грн.- сума заборгованості за відсотками (а.с. 54-57).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір № 2043868 від 03.01.2022 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір № 2043868 від 03.01.2022 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив про відсутність первинних документів, які оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та які підтверджують наявність заборгованості. Надані розрахунки заборгованості не є належними доказами суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 , оскільки з них неможливо встановити формування заборгованості. Подані докази заборгованості не є підтвердженням виконаних банківських операцій та не підтверджує суми боргу.

Так, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надану позивачем довідку-розрахунок (а.с.97-100), суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що сума боргу нарахована поза межами терміну кредитування. Сума кредиту 5000 грн., строк кредиту 16 днів, процентна ставка 1,9%, тому проценти за користування кредитом в межах строку становить 5000 грн. х1,9% х 16 днів = 1520 грн. відсотки за користування кредитом, загальна сума заборгованості становить 5000 грн +1520 = 6520 грн.

Щодо вказаного твердження відповідача суд зазначає таке.

Загальний розмір наданого кредиту складає 5000 грн. (п.1.2 Договору).

Строк дії договору складає 16 днів, починає свій пербіг визначений у п.9.1 Договору та закінчується 18.01.2022 р. (9.2 Договору).

Відповідно до п.9.4.3 Договору, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом продовженим на наступних умовах:

Строк автопролонгації та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п.9.4.3.1 Договору);

У період автопролонгації діє підвищена ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору може застосовуватись неодноразово, але не більше ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п.9.4.3.2 Договору).

Згідно п. 9.4.5. кредитного договору, пролонгація можлива і після настання дати погашення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії Договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії Договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього Договору, в дату здійснення Позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені Договором та Правилами.

З розрахунку заборгованості за договором № 2043868 від 03.01.2022 р., вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 13770 грн., з яких: 5000.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8770 грн.- сума заборгованості за відсотками (а.с. 54-57).

Тобто за період з 03.01.2022 р. по 18.01.2022 р. (16 календарних днів) застосовувалась процентна ставка за кредитом 1. 90% в день згідно п.1.4 Договору.

З 19.01.2022 по 09.03.2022 р. (50 календарних днів) кредитний договір автоматично пролонговано згідно п.9.4.3.2 Договору, та застосовувалась відсоткова ставка 2.9%.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000 грн. та відсотків в сумі 8770 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі № 2043868 від 03.01.2022 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.128) підтверджує, що ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором № 2043868 від 03.01.2022 р. перейшло до ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн».

Всупереч умовам кредитного договору № 2043868 від 03.01.2022 р. відповідач не виконав свого зобов`язання.

Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено кредитний договір № 2043868 від 03.01.2022 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі 13 770 грн., що становить тіло кредиту в розмірі 5000 грн., відсотки у розмірі 8 770.00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000.00 грн. надано договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 р. (а.с.38-41); додаткова угода №1 від 20.01.2026 р. №09/07/2025 до договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 р. (а.с.42); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Пархомчук С.В. серії КС №8096/10 (а.с.43); акт про отримання правової допомоги від 02.06.2026 р. (а.с.108); платіжна інструкція №2822 від 02.06.2026 р. (а.с.109); рахунок №02.06.2026-85 від 02.06.2026 р. (а.с.110).

Відповідач вважає суму витрат на правничу допомогу неспівмірною по обсягу та часу роботи та просить суд зменшити вказані витрати до 1000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 13000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем надана платіжна інструкція № 1221 від 23.03.2026 р. про сплату судового збору у розмірі 2 662.40 грн (а.с.1).

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 662.40 грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором № 2043868 від 03.01.2022 р. у розмірі 13 770 грн., судовий збір в розмірі 2662.40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а всього 18 432.40 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айкон Дебт Коллекшн", місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне Поле,12, приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева