Рішення № 138048523, 08.07.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 390/1036/25

2-о/215/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Міністерство оборони України; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; малолітня ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув під час вуличного бою з диверсійною розвідувальною групою ворога в Луганській області.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник ОСОБА_1 , є рідним сином ОСОБА_5 , який вступив до лав ЗСУ та 19.06.2022 року заявнику прийшло сповіщення сім`ї №15 про загибель батька в Луганській області. Згідно акту службового розслідування причиною смерті солдата ОСОБА_5 стало вогнепальне наскрізне поранення тулубу, що підтверджується Довідкою про причини смерті №2814 від 18.06.2022. У квітні 2023 року заявник отримав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум №6/д від 21.04.2023 року про повернення наданих документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 на доопрацювання, оскільки за поданими документами неможливо встановити право заявника ОСОБА_1 на отримання частки грошової допомоги та чи перебував він на утриманні військовослужбовця. Батьки заявника розлучені з 12.1.2007 року, після розлучення батько брав активну участь у вихованні заявника ОСОБА_1 та в батька були дружні стосунки із заявником та його мамою. ОСОБА_5 регулярно сплачував аліменти, які були призначені за виконавчим листом №2-395-2007, заборгованості по аліментам ніколи не мав. Заявник ОСОБА_1 зазначає, що перебував на утриманні свого батька ОСОБА_5 до моменту його загибелі, тому звертається до суду для встановлення цього факту для призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Заявник в судовому засіданні на заявлених вимогах наполягав, просив суд заяву задовольнити з підстав зазначених у заяві та наданих до суду доказів та встановити факт перебування на утриманні загиблого батька.

Представник заявника: адвокат Попченкова І.М. просила заяву задовольнити на підставі поданих доказів.

Заінтересована особа Міністерства оборони України подала клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, та розгляд справи в відсутності предствника а.с.58-61.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі не заперечували проти винесення рішення про встановлення факту утримання заявника батьком.

Представник заінтересованої особи малолітньої ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в заяві зазначила, що не заперечує відносно встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 його загиблим батьком ОСОБА_5 .

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заперечень на заяву не подав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до сповіщення №15 адресованого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в Луганській області (а.с.10).

Міністерством оборони України затверджені протоколи засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023, згідно якого Комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги гр. ОСОБА_1 - сину загиблого ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що за поданими ОСОБА_1 документами неможливо встановити, що повнолітній син загиблого є непрацездатним і перебував на утриманні ОСОБА_5 (а.с.19).

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно п. 6 ст. 16.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого.

Тобто, для набуття статусу утриманця військовослужбовця необхідна одночасна наявність таких умов: належність до непрацездатних членів сім`ї, визначених у ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; отримання від військовослужбовця допомоги, яка є основним джерелом засобів до існування.

Згідно ч.4 с ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що у заявника ОСОБА_1 та його батька були дружні та теплі стосунки і що заявник навчався та перебував у батька на утриманні.

З довідки від 10.02.2025 №971 встановлено, що виконавче провадження №60831693 стосовно виконання виконавчого листа (дублікат) №2-395-2007 виданого Петрівським районним судом04.10.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_9 , щомісячно до повноліття дитини завершено 15.04.2022 року, згідно п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «про виконавче провадження»- закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення (а.с.18).

Згідно архівної довідки про навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 навчався в Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї з 01.09.2019 року по 27.06.2022 за професією «Слюсар з ремонту рухомого складу.Машиніст тепловоза. Машиніст електровоза.» (а.с.77).

З довідки ПФУ форми ОК-5 та ОК-7 вбачається, що заявник дохід з січня 2022 по червень 2022 не отримував (а.с.78-81)

Законний представник малолітньої ОСОБА_1 , ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій зазначила, що не має заперечень відносно встановлення факту утримання ОСОБА_1 його загиблим батьком- ОСОБА_5 станом на дату смерті, оскільки він до дня смерті постійно піклувався про сина та фінансово його забезпечував.

В судовому засіданні встановлено, що загиблий батько дійсно фінансово підтримував та матеріально допомагав сину та аліментні стягнення припинено до загибелі батька, у зв`язку з повноліттям заявника ОСОБА_1 . Заявник ОСОБА_1 статусу непрацездатного не має, на дату загибелі батька був повнолітнім.

В матеріалах справи відсутня інформація про доходи загиблого батька ОСОБА_5 та його видатки, інформація про суми надходжень від батька на картку ОСОБА_1 та їх систематичність суду заявником не надана. Доказів, що під час навчання заявник не мав змоги працювати суду не надано.

Суд критично ставиться до пояснень свідків, враховуючи, що їх свідчення доводять, що між заявником та його батьком існували міцні родинні зв`язки і що батько підтримував сина, в тому числі матеріально, але не підтверджують систематичність і повного перебування на утриманні та того факту, що батько взяв на себе обов`язок повного утримання повнолітнього, працездатного сина.

Суд погоджується з доводами, що загиблий батько дійсно допомагав фінансово своєму сину ОСОБА_10 , однак відсутні докази, що після закінчення виконавчого провадження по стягненню аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ОСОБА_5 матеріально систематично утримував та взяв на себе зобов`язання по утриманню сина, адже суду не надано жодного доказу щодо розміру та систематичності такої допомоги, не надано і доказів, що основним і єдиним джерелом доходів були гроші батька ОСОБА_5 ..

Водночас предметом розгляду у цій справі є не з`ясування факту фактичної участі батька у вихованні чи матеріальному забезпеченні заявника, а встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого батька ОСОБА_5 у розумінні статті 315 ЦПК України.

Добровільне надання матеріальної допомоги за власною ініціативою батьком повнолітньому сину є проявом турботи, однак не є тотожним поняттю «перебування на утриманні» та не може бути беззаперечно визнано судом як те, що заявник, який є працездатним та повнолітнім, перебував на утриманні загиблого батька.

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 встановлено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявник в підтвердження своїх вимог щодо встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_11 належних доказів не надала і судом їх не здобуто.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягненя нею повноліття.

Обовязок батьків утримувати повнолітнього сина передбачено ст. 198 СК України у випадку непрацездатності повнолітнього сина, який потребує матеріальної допомоги.

Вказане в сукупності, на думку суду, свідчить про те, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів перебування заявника ОСОБА_1 на повному утриманні у загиблого батька ОСОБА_5 , що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту перебування заявника на утриманні у загиблого батька.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 273, 293-294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.07.2026 року.

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1

заінтересовані особи:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_6 , 1982 р.н., адреса: АДРЕСА_3

- ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

- Міністерство оборони України, ЄДРПОУ: 00034022, юридична адреса: м.Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6;

СУДДЯ: