Рішення № 138047973, 06.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12588/25

№ 2/183/4312/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Карпенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

до суду у грудні 2025 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 24078,05 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 4131149 від 10.05.2021, за яким остання отримала кредит у розмірі 7400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до реєстру боржників до договорів факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором. Отримавши грошові кошти, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалась, що призвело до утворення заборгованості сумі 24078,05 грн., з яких: 7400 грн. заборгованість за тілом кредиту, 16540,80 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 18,85 грн. - 3% річних, 118,40 грн. - інфляційні збитки, яка не погашена та підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.12.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в порядку п.19 Перехідних положень ЦПК України, ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставинита відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Так, 10.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4131149.

Згідно з п.1.1. договору укладення цього договору здійснювалось за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України Про електронну комерцію, в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

За умовами пунктів 1.3, 1.4, 1.5 цього договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7400 грн., строк кредиту 28 днів, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

Знижена процентна ставка згідно з п. 1.5.2 становить 1,425 % в день та застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

Так, договір про надання споживчого кредиту № 4131149 від 10.05.2021, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 10.05.2021 одноразовим ідентифікатором М900570.

В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (стандартизована форма), який містить інформацію про умови споживчого кредиту аналогічні умовам договору про споживчий кредит від 10.05.2021.

ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 7400 грн., що підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», згідно з якою, на розрахункових рахунок, визначений у п.2.1. договору про споживчий кредит № 4131149 від № 4131149 від 10.05.2021 зараховано грошові кошти у сумі 7400 грн.

24.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 24.01.2022 до договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4131149 від 10.05.2021.

В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про (купівлі-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4131149 від 10.05.2021, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , що також підтверджується реєстром боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 4131149 від 10.05.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 24078,05 грн., з яких: 7400 грн. заборгованість за тілом кредиту, 16540,80 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 18,85 грн. - 3% річних, 118,40 грн. - інфляційні збитки.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Так, згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом установлено, що в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4131149 від 10.05.2021.

З договору вбачається, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.

Відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

З урахуванням зазначеного, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) виклала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зі змісту договору про надання споживчого кредиту № 4131149 від 10.05.2021 від 10.05.2021 вбачається, що строк кредитування погоджено сторонами на 28 днів, тобто до 07.06.2021.

З поданого позивачем розрахунку убачається, що позивач нарахував проценти за користування кредитом за період з 10.05.2021 по 03.10.2021 за зниженою та стандартною процентною ставкою.

07.06.2021 позичальником сплачено проценти на суму 2952,60 грн. суму процентів за користування наданим кредитом протягом 28 днів за зниженою ставкою. Відомості щодо повернення тіла кредиту в матеріалах відсутні, а отже, після спливу строку кредитування позичальником заборгованість у повному обсязі не погашено.

Пунктом 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пунктах 4.2.2- 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

У пункті 4.3.2 сторони погодили, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пунктах 4.3.1 договору.

Отже, з урахуванням положень п.4.3.2. договору та з урахуванням того, що станом на дату повернення кредиту у відповідача ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитом, зазначене призвело до продовження строку кредиту сумарно на 90 днів.

Тобто, строк кредитування за договором про надання споживчого кредиту № 4131149 від 10.05.2021 тривав з дати його укладення до 03.10.2021 включно (90 днів автоматичної пролонгації з 08.06.2021).

Розмір заборгованості за тілом кредиту складав 7400 грн., що узгоджується з пунктом 1.3 договору і фактом перерахування такої суми на картковий рахунок зазначений позичальником у договорі про надання споживчого кредиту № 4131149 від 10.05.2021.

Після внесення 07.06.2021 позичальником платежу у сумі 2952,60 грн. у погашення процентів за користування споживчим кредитом протягом строку кредиту, позивачем розраховано заборгованість за відсотками за період з 08.06.2021 по 03.10.2021 (118 днів) в сумі 16540,80 грн., що суперечить положенням п. 4.3.1 договору про споживчий кредит № 4131149 від 10.05.2021 в частині строку пролонгації кредиту. Отже, з урахуванням пролонгації строку кредиту не більше як на 90 календарних днів поспіль, як це передбачено зазначеним вище пунктом договору про споживчий кредит, заборгованість за відсотками протягом 90 - денного строку пролонгації договору № 4131149 від 10.05.2021, а саме з 08.06.2021 по 05.09.2021, складає 12654 грн. (7400 х 1,90 % х 90), яка підлягає стягненню судом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, а також відомості про оскарження та визнання кредитного договору № 4131149 від 10.05.2021 недійсним, зазначений договір, з огляду на положення ст. 204 , 627, 638 ЦК України, є чинним та підлягає виконанню, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в межах строку кредитування підлягають задоволенню.

Таким чином, укладений кредитний договір не оскаржувався та не визнавався судом недійсним, тому є чинним та підлягає виконанню, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в межах строку кредитування підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично правильним, нарахування здійснені лише на тіло кредиту, в зв`язку з чим вимоги про стягнення 18,85 грн. 3% річних та 118,40 грн. інфляційних збитків, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 20191,25 грн., з яких: 7400 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12654 грн. заборгованість за відсотками, 18,85 грн. 3% річних, 118,40 грн. інфляційні збитки.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 24078,05 грн., позов задоволений на суму 20191,2 грн. Отже, на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, в сумі 2031,35 грн.

Представник позивача просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.

Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн. є завищеними, неспівмірними з ціною позову та складністю справи, а тому підлягають зменшенню до 3000,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №4131149 від 10.05.2021 у розмірі 20191 (двадцять тисяч сто дев`яносто одна) гривня 25 коп., з яких: 7400 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12654 грн. - заборгованість за відсотками, 18,85 грн. - 3% річних, 118,40 грн. - інфляційні збитки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2031,35 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 гривень, а разом 5031,35 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3 офіс 306;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 06 липня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова