Рішення № 138047946, 01.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3198/26

№ 2/183/3469/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №6925159 від 16 січня 2024 року в сумі 26 548 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі позивач) звернулось до суду з цим позовом, у якому, окрім основної позовної вимоги, просить також стягнути з ОСОБА_1 (надалі відповідач, Позичальник) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суми 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 16 січня 2024 року між фізичною особою Позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі Товариство, Кредитодавець, Первісний кредитор) укладений Договір про споживчий кредит № 6925159 (надалі Кредитний договір, Договір), за умовами якого відповідач отримав 8 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до кредитного договору №6925159 від 16 січня 2024 року) відповідачем не сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. П. 7.1. Кредитного договору № 6925159 від 16 січня 2024 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Після прийняття рішення надати кредит відповідачеві, Товариство надіслало в Особистий кабінет відповідача проєкт Кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В подальшому між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням Кредитного договору укладений Договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року. Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 6925159 від 16 січня 2024 року, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 26 548 грн, відповідно до Виписки з особового рахунка. З них прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 17 988 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 560 грн. В подальшому відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23608009/764 від 04 лютого 2026 року.

Постановленою суддею ухвалою від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, витребувано докази. Відповідь на ухвалу отримана судом 14 травня 2026 року.

05 травня 2026 року копія ухвали суду вручена відповідачеві та 16 травня 2026 року відповідач подала відзив. У відзиві відповідач просила частково задовольнити позовні вимоги, в частині заборгованості за тілом кредиту 8 000,00 грн, заборгованості за відсотками 8 400,00 грн. Розмір витрат на правничу допомогу просила зменшити до 2 000,00 грн. У решті позовних вимог просила відмовити.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору з первісним кредитором, перерахування коштів у сумі 8 000,00 грн від ТОВ «Мілоан». Проте, не погоджується з розрахунком заборгованості за кредитним договором наданим позивачем, а саме з пунктами кредитного договору в частині розміру денної процентної ставки. Також не погоджується з нарахуванням комісії за видачу кредиту з огляду на вимоги прийнятого 22 листопада 2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. ТОВ «Мілоан» не виконало вимогу закону та не привело умови кредитного договору у відповідність до вказаного Закону. Первісний кредитор нараховував проценти за денною процентною ставкою 1,19 % в день протягом пільгового періоду, та за денною ставкою 2,30 % протягом поточного. Надає можливий розрахунок за відсотками по кредиту: тіло кредиту 8 000,00 гривень, розрахунок відсотків за пільговий період 16 січня 2024 року 31 січня 2024 року 1 % = 80 грн*15 днів=1 200,00 грн, розрахунок відсотків за протягом поточного періоду 01 лютого 2024 року 30 квітня 2024 року 1 %=80 грн* 90 днів = 7 200,00 грн. Разом 8400,00 грн. Заперечила щодо розміру винагороди за правничу допомогу позивача. Наголосила на судовій практиці судів апеляційної та касаційної інстанцій.

20 травня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому вказав про правомірність умов договору, погодження відповідачем процентної ставки. Вказав, що відповідач був у повній мірі поінформована про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства. Наголосив на судовій практиці судів апеляційної та касаційної інстанцій. Вказав на наявності Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», Додаткових роз`яснень Національного банку України від 19 лютого 2024 року за вихідним № 14-0004/12097, за якими за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування. Вказує на правомірність нарахування процентів за ставками 0,19 та 2,50 протягом усього строку кредитування. Щодо комісії наголосив, що відповідно до термінів та визначень зазначених в Кредитному договорі № 692515 від 16 січня 2024 року, комісія за надання кредиту одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.5.1 цього договору. Тобто комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості. Вказав на доведеності та розумності витрат на правничу допомогу.

Відповідач 25 травня 2026 року подала заперечення, в яких фактично підтримала доводи відзиву, в тому числі з розрахунком заборгованості за процентами, та просила не приймати до уваги доводи, викладені у відповіді на відзив. Наголосила на неправомірності комісії, нарахованої за Кредитним договором.

В судовому засіданні 01 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань, повідомлень про поважні причини неявки суду не надала. Враховуючи подання відповідачем відзиву та заперечень, обізнаність про дату судового засідання, неповідомлення про поважні причини неявки в судове засідання суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши доводи заяв по суті справи, перевіривши їх наданими доказами в їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 16 січня 2024 року від імені ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» подано Анкету-заяву на кредит № 6925159, згідно з якою заявник просив надати кредит у розмірі 8 000,00 грн, на строк 15 днів, з комісією 560,00 грн, процентами за ставкою 1,19 % від фактичного залишку за кожен день користування /а.с.16/.

16 січня 2024 року о 0:40 за номером телефону НОМЕР_1 ідентифіковано ОСОБА_1 , надіслано одноразовий ідентифікатор 222282, про що свідчить довідка ТОВ «Мілоан» від 10 вересня 2025 року № б/н /а.с.15 зворот/.

16 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора 222282, Договір про споживчий кредит № 6925159 /а.с.8-13/, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 16 січня 2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 31 січня 2024 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 30 квітня 2024 року.

Відповідно до п.1.5.1-1.6 Кредитного договору комісія за надання кредиту: 560,00 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 428.00 грн, які нараховуються за ставкою 1,19 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 16 560,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.

За п. 3.2.6 Кредитного договору Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

16 січня 2024 року в якості додатків до позову відповідачем погоджено Графік платежів до Кредитного договору /а.с.14/, Заяву на отримання кредиту № 6925259 /а.с.14/, додаткові контактні дані Позичальника /а.с.15/, прийняття рішення по заяві /а.с.16/.

16 січня 2024 року ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за Договором, надало відповідачеві грошові кошти у сумі 8 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 120373525 /а.с.17/.

Також суд ураховує, що відповідач у відзиві та запереченнях визнала факт укладання Кредитного договору та отримання коштів. Підстав для неприйняття визнання відповідачем обставин, порушення прав третіх осіб таким визнанням суд не вбачає, а відтак приймає таке визнання.

У порушення положень Договору, відповідач, користуючись коштами наданими Первісним кредитором, не виконала зобов`язання своєчасно і в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість /а.с.17 зворот - 18/. З наданого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості вбачається надання кредиту 8 000,00 грн, нарахування комісії 560,00 грн, нарахування процентів у період 17 січня 2024 року 31 січня 2024 року (15 днів) по 95,20 грн щоденно (згідно з п.1.5.2 договору), нарахування процентів у період 01 лютого 2024 року 30 квітня 2024 року (90 днів) по 184,00 грн щоденно (нестандартних).

28 травня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги № 106-МЛ/Т, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» /а.с.19-27 зворот/. 04 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 106-МЛ/Т, якою внесено зміни до Реєстру боржників щодо його форми /а.с.28/. 28 травня 2024 року складено Акт приймання передачі Реєстру Боржників /а.с.29/ та платіжною інструкцією № 2258 позивачем оплачено відступлення права вимоги /а.с.30/.

З витягу з Реєстру Боржників до Договору № 106-МЛ/Т вбачається, що за № 940 від Первісного кредитора до позивача передане право вимоги за Кредитним договором № 6925159 від 16 січня 2024 року на суму 26 548,00 грн, з яких 8 000,00 грн тіло кредиту, 17 988,00 грн відсотки, 560 грн комісія /а.с.30 зворот/ та 04 лютого 2026 року до відповідача складено претензію Нового кредитора до відповідача про сплату заборгованості /а.с.31/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Кредитодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, перевіривши розрахунок заборгованості умовам Договору та вимогам арифметичної вірності, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед ТОВ «Мілоан» та позивачем, як правонаступником Кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.

Перевіряючи розмір процентів за Договором, нарахованих позивачем умовам самого Договору, суд ураховує, що за реєстром боржників до позивача перейшло право вимоги за відсотками на 17 988,00 грн. Також Первісним кредитором відповідачеві нараховано проценти у розмірі 1 428,00 грн за 15 календарних днів за зниженою процентною ставкою по 95,20 грн щоденно (8000 * 1,19 / 100) та у розмірі 16 560,00 грн за 90 днів за загальною ставкою по 184,00 грн (8000 * 2,30 / 100) в межах строку дії Кредитного договору (105 днів).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка діяла на момент укладання Кредитного договору передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Водночас, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно з Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) 2,5 %; 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) 1,5 %; з 20 серпня 2024 року 1 %.

З наданих позивачем суду розрахунків убачається, що первісним кредитором щоденні відсотки нараховані за ставкою 1,19 % та 2,3 % до 21 квітня 2024 року (15 та 81 день) правомірно, в сумі 1 428,00 грн та 14 904,00 грн з дотриманням Закону № 3498-ІХ. Водночас, у період з 22 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року розмір нарахованих процентів, з урахуванням Закону № 3498-ІХ не міг перевищувати 120 грн щоденно (8000 * 1,5 / 100). Відтак, максимальний розмір процентів, нарахованих за цей період (9 днів) мав становити 1 080,00 грн (9 * 120).

За таких обставин, суд ураховує, що проценти нараховані первісним кредитором та позивачем відповідачеві неправомірно, всупереч вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а нарахований розмір процентів полягає до перерахування з урахуванням положень вказаного Закону.

Відтак, заборгованість з процентів, яка полягає до стягнення за договором від 16 січня 2024 року на суму неповернутого кредиту 8 000,00 грн становить 17 412,00 грн (1428 + 14904 + 1080).

Загальний розмір заборгованості, який повинен повернути відповідач за Кредитним договором становить 25 412,00 грн (8000,00 + 17412,00).

Доводи та аргументи відповідача в частині неправомірності нарахування заборгованості суд приймає до уваги, однак така неправомірність є обмеженою в силу п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» відповідними періодами, а не тільки загальним розміром, передбаченим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», як зазначає відповідач у своїх розрахунках.

При цьому факт підписання Кредитного договору за ставкою процентів 2,3 у день не свідчить про те, що відповідач погодився на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та те, що встановлення у Кредитному договорі процентної ставки у розмірі 2,3 % щоденно є правомірним, оскільки саме первісний кредитор, як особа, якою розроблено проект договору, дотримуючись положень Закону України «Про споживче кредитування», який регулює відносини, пов`язані зі споживчим кредитом, повинен бути обізнаний про зміни в законодавстві, порядок застосування процентної ставки та щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, які набрали силу 23 грудня 2023 року, перехідні положення, встановлені Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону.

Також, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положенням п. 1.5.1. вищевказаного Договору про споживчий кредит № 6925159 передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за надання кредиту 560,00 грн.

Однак, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним.

Таким чином суд приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність комісії та відхиляє аргументи позивача в цій частині.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд висновує, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 25412,00 грн з заявлених 26 548,00 грн (95,72 %), з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 17 412,00 грн. У решті позову належить відмовити.

Аргументи відповідача та її вимога, викладена у відзиві та запереченнях про наявність підстав для зменшення відсотків через їх розмір, що значно перевищує заборгованість з основного зобов`язання, суд відхиляє з огляду на те, що саме відповідач, підписуючи договір, була обізнаною з умовами договору про строк користування кредитом, мала можливість ознайомитися з відповідним розміром відсотків двічі за текстом договору (п.1.5, 1.5.2, 1.5.3) та у додатках до нього (Заява на отримання, Графік платежів), загальною сумою, що підлягає поверненню по закінченні строку дії Договору, вказаною у п. 1.5.2, 1.5.3 Договору, Графіку платежів. Відтак, суд висновує, що підписуючи Договір відповідач свідомо та добровільно, без примусу підписала договір, погодилася на вказаний у Договорі розмір відсотків, відтак взяла на себе зобов`язання зі сплати відсотків у розмірі, вказаному в Договорі. Також суд ураховує, що станом на момент укладення спірного Договору та на момент розгляду справи нормами законодавства України не передбачено можливості зменшення судом розміру відсотків, установлених кредитним договором через майновий стан або понад свободу волі сторін.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

До позовної заяви позивачем, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано Договір, акт надання допомоги, ордер, що підтверджують надання такої.

Водночас, суд вважає, що суму витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу завищено, оскільки вид правової допомоги та невелика складність справи не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн неспівмірними зі складністю справи, оскільки позов стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребує вивчення великої кількості судової практики, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача в судові засідання не з`явився, відповідач позов визнала частково, внаслідок чого суд висновує, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 2 000,00 грн.

При цьому, суд ураховує, що позов задоволено на 95,72 % від ціни позову. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1 914,40 грн витрат на правову допомогу.

Інші доводи та аргументи сторін, викладені у заявах по суті справи та з процесуальних питань, як самі по собі, так і в їх сукупності не є підставою для задоволення позовних вимог чи відмові у них, а тому не приймаються судом до уваги та не аналізуються при ухваленні рішення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 95,72 %, судовий збір сплачено в розмірі 2 662,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 548,45 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6925159 від 16 січня 2024 року, яка утворилась станом на 30 квітня 2024 року, у розмірі 25 412 (двадцять п`ять тисяч чотириста дванадцять) гривень 00 копійок, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 17 412,00 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у загальному розмірі 4462 (чотири тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 85 копійок, з яких: 2 548,45 грн витрат по сплаті судового збору та 1 914,40 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складене та підписане 06 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; юридична адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов