Рішення № 138047861, 08.07.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/579/26

2/179/774/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 05.03.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5362176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 15000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 05.03.2025 року по 28.02.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 15000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера- ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 30.10.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.10.2025 року № 30/10/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5362176 від 05.03.2025 року загальна сума заборгованості склала 58199,85 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 15000 грн., заборгованості за процентами 34199,85 грн., штрафні санкції 7500 грн., комісії за надання кредиту 1 500,00 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 30.10.2025 року №30/10/2025, строк дії Договору № 5362176 від закінчився. 05.03.2025 року не А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 31.10.2025 року по 28.02.2026 року (121 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 17 242,50 грн: 15000 грн * 0,95% = 142,5 грн*121 календарних дні = 17 242,50 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5362176 від 05.03.2025 року загальною сумою 75 442,35 грн., яка складається з тіла кредиту 15000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 34199,85 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів 17 242,50 грн., штрафні санкції 7500 грн., комісії за надання кредиту 1 500,00 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 29.04.2026 за клопотанням відповідача про витребування доказів, витребувано у позивача документи.

Також судом було витребувано інформацію в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

20.04.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому зазначив, що заперечує той факт, що саме він, ОСОБА_1 , підписав спірний кредитний договір, тобто, що саме він, ОСОБА_1 , вчинив активні дії, результатом яких стало підписання оригіналу електронного документа договору № 5362176 від 05.03.2025, у змісті якого зафіксовано саме моє волевиявлення. Сам по собі факт використання одноразового ідентифікатора, факт існування електронного договору, скріншоти із сайту ІТС, підтвердження SMS-кодом не будуть достатніми доказами. Відсутні докази укладення спірного електронного договору у відповідності до вимог законодавства, а саме: ч. 3, 4, 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сам по собі факт перерахування на карту, відкриту на моє ім`я, 25 500,00 грн. не створює для мене кредитного зобов`язання перед позивачем: для цього перерахуванню коштів повинно передувати укладення кредитного договору, який був наслідком саме мого волевиявлення, а не наслідком технічного використання моїх персональних даних. Також заперечує щодо стягнення штрафних санкцій та комісії.

23.04.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з яким представник позивача вказує, що кредитний договір укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві. Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Підписання Договору відбулося 05.03.2025 об 12:40:29, одноразовим ідентифікатором «81664». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові Відповідача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку № 1 до Договору. Відповідач стверджуючи, що за інформацією Приватного акціонерного товариства «Київстар», абонентський номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , як абонентом, не був зареєстрований, чим спростовується переконання позивача, що у кредитному договорі № 5362176 від 05.03.2025 зафіксовано саме волевиявлення Відповідача, адже абонентський номер НОМЕР_2 використовувався знеособлено, дані твердження є такими, що не відповідають дійсності, а Відповідач навмисно намагається ввести суд в оману, згідно перевірки мобільного номеру НОМЕР_2 в мобільному застосунку Getcontact, міститься запис про відношення даного мобільного номеру ОСОБА_2 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 05.03.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5362176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, комісія за надання кредиту 1500,00 грн.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору (п.п.1.4.1 п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1-2.2 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 05.03.2025 або 06.03.2025.

Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.80,81).

Через Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» кредитодавець, ТОВ «Лінеура Україна» 05.03.2025 здійснило переказ грошових коштів в сумі 15000 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яка зазначена у кредитному договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.11.2025 та листом АТ «УНІВЕРСАЛ Банк» від 05.05.2026 про зарахування на банківську картку відповідача 05.03.2025 грошового переказу на суму 15000 грн. (а.с.19, 223).

Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 15000 грн. знайшов своє підтвердження.

Відповідач умови договору не виконав, своєчасно та у повному обсязі не погашав кредит та відсотки, у зв`язку з чим у позичальника перед кредитодавцем за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість, загальною сумою 75 442,35 грн., яка складається з тіла кредиту 15000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 34199,85 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів 17 242,50 грн., штрафні санкції 7500 грн., комісії за надання кредиту 1 500,00 грн. (а.с.90-99).

30.10.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України Про електронну комерцію).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України Про електронну комерцію у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України Про електронну комерцію передбачають використання як електронного підпису або електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5362176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Для підписання вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов договору.

Первісний кредитор, TOB «Лінеура Україна», свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав кредит у розмірі 15000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

За умовами зазначеного кредитного договору відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору відповідач не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відповідно до договору факторингу укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», а тому з дати відступлення прав вимоги ТОВ «Фінтраст Капітал» стало кредитором за вказаним кредитним договором.

З розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 75 442,35 грн., яка складається з тіла кредиту 15000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 34199,85 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів 17 242,50 грн., штрафні санкції 7500 грн., комісії за надання кредиту 1 500,00 грн.

При перевірці вказаного розрахунку заборгованості судом встановлено, що відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору, та у межах строку його дії.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за кредитним договором, не довів відсутність заборгованості. Доказів того, що відповідач виконав свій обов`язок позичальника первісному кредитору, відповідачем суду також не надано.

Отже, відповідачем було порушено умови кредитного договору, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту і не виконано обов`язків позичальника, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати стягнення наданого відповідачу кредиту та відсотків.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 67 942,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у сумі 7500 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Столітнім М.М. послуг, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення суми стягуваних з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн., що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, та необхідних процесуальних дій сторони.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір. (а.с.1).

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у загальному розмірі 67 942,35 грн. (шістдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві грн. 35 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2397,70 грн. (дві тисячі триста дев`яносто сім грн. 70 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.А.Ковальчук