Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 209/2307/26
Провадження № 2/209/2022/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2026 року м. Кам`янське
Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через систему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Ляр Д.Ю. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 16.05.2024 ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. Також, 16.02.2024 відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту та розмір кредиту: відновлювальна лінія до 200000 грн; тип кредитної картки: картка «Універсальна», строк кредитування 12 місяців з пролонгацією та з процентною ставкою 42% річних. На підставі укладеного договору відповідачу видано кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії до 05/27, тип «Універсальна». Таким чином, Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 станом на 25 березня 2026 року має заборгованість у розмірі 63005 грн. 51 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 50650 грн. 15 коп., заборгованість за простроченими відсотками 12355 грн 36 коп. Вказану суму, а також витрати по сплаті судового збору, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на свою користь.
Процесуальні дії у справі.
На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом було здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
За відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 30.04.2026, які надані на запит суду, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 27.06.2006 по 03.09.2016.
За відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери встановити зареєстроване місце проживання відповідача не вдалося
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 07 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, а також відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України вирішено подальший виклик відповідача здійснювати у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідачу, ухвалу про відкриття провадження від 07 травня 2026 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками було направлено на адресу зазначену у позові, яка також є останнім відомим місцем реєстрації відповідача. Конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, відповідач, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також відзив на позовну заяву не подавався.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Також суд враховує правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, згідно якого, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі
Оскільки ухвалу про відкриття провадження було направлено за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка також є місцем реєстрації відповідача, то слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику стороні та про встановлення відповідачу строку для подання відзиву на позов.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд приходить до наступного висновку.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 2статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Постановою правління НБУ №58 від 03.05.2023 Про затвердження Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку визначено, що надавач платіжних послуг за результатами процедури посиленої автентифікації користувача платіжної послуги створює код автентифікації. Для створення коду автентифікації надавач платіжних послуг використовує багатоцільові пристрої або програмне забезпечення, призначене для цілей автентифікації користувача платіжних послуг. Код автентифікації повинен бути стійким до його підробки та стійким до розкриття будь-якого з елементів посиленої автентифікації, з використанням яких цей код було створено. Для забезпечення стійкості коду автентифікації надавач платіжних послуг застосовує такі технологічні рішення, як створення та перевірка справжності одноразових паролів, електронних підписів чи інші підтвердження з використанням криптографічних засобів захисту інформації, що містяться в елементах посиленої автентифікації.
Частина 1статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умов розроблює підприємець (в даному випадку банк).
Так як умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на редакцію статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В частини 1статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначено в статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом установлено, що 16.05.2024 року ОСОБА_1 підписав заяву позивача № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви, відповідач погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 від 16.05.2024 підписана останнім власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Заява на приєднання до банківських послуг має у собі умови кредитування одразу для декількох типів кредитних карток, які можливо отримати в АТ КБ «Приватбанк» - картка «Універсальна», картка «Універсальна Gold». В даній заяві процента ставка була визначена на рівні 42 % річних для карт Універсальна та 40,8 % річних для карт Універсальна GOLD.
У заяві наведено інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту споживача, а також наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань одразу щодо декількох карткових продуктів. Також, Заява містить умови договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» для користувачів декількох типів різних карток.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 16.05.2024, останній був ознайомлений із основними умовами кредитування, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами.
На підставі укладеного договору №б/н від 16.05.2024 видано кредитну карту № НОМЕР_2 , терміном дії 05/27, тип картки «Універсальна»
Згідно довідки про зміну умов кредитування кредитної картки оформленої на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що кредитний ліміт по картці, яку видано відповідачу на підставі укладеного договору станом на 16.05.2024 становив 0 грн, який в подальшому неодноразово змінювався до 49000 грн та зменшувався до 0.00 грн (а.с. 43).
Випискою про рух коштів по картці відповідача (а.с.22-41) за період з 16.05.2024 по 23.03.2026 судом встановлено, ОСОБА_1 активно користувався кредитною карткою, здійснюючи операції як зі зняття готівки, так і з поповнення картки, враховуючи зміну кредитного ліміту як у бік його збільшення, так і у бік зменшення за весь час користування кредитними коштами банку, що свідчить про погодження відповідачем про такі зміни кредитного ліміту по картці.
Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за основним боргом по кредиту становить 50650,15 грн (а.с.18-21).
Відповідачем не було подано суду будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання ним кредитної картки, встановлення на неї кредитного ліміту, який в подальшому збільшувався до 49000 грн, а також відсутності у нього заборгованості за кредитним договором б/н від 16 травня 2024року.
Слід звернути увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та береться судом до уваги у сукупності з іншими доказами.
Також, слід зазначити, що надана АТ КБ «ПриватБанк» виписка з рахунку ОСОБА_1 відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо заборгованості за відсотками у розмірі 12355,36 грн суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 16.05.2024 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій серед іншого визначено розмір відсоткової ставки 42,0 % річних для картки типу Універсальна, яку відповідачу було видано на підставі укладеного договору, що підтверджено довідкою про видачу кредитної картки.
Таким чином, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами у розмірі 42,0 % річних. Отже, починаючи відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42,0%.
Також сторонами узгоджено, що проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Отже, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кошти у вигляді кредитного ліміту, який періодично змінювався банком, на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,0 % річних.
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України.
Отже, відповідач фактично отримував кредитні кошти та використовував їх, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» у справі докази є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач відповідно до наданого позивачем розрахунку, який узгоджується із випискою за картковим рахунком, користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н від 16.05.2024 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, обізнаний про необхідність сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 42,0 % річних (протилежного суду не доведено), у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
А відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором б/н від 16.05.2024 у загальному розмірі 63005,51 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, враховуючи подання позову через систему «Електронний суд», з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесений ним судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 247, 259, 263-268, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.05.2024 у розмірі 63005 (шістдесят три тисячі п`ять) гривень 51 копійка, яка складається з: 50650 гривень 15 копійок заборгованість за тілом кредита та 12355 гривень 36 копійок заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 07 липня 2026 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА
Судове рішення № 138047416, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 07.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 209/2307/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: