Рішення № 138047372, 06.07.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/841/26

Номер провадження2/173/1234/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

06 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.06.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем було укладено кредитний договір №32786047 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до вимог законодавства України. На виконання умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 6400 грн, однак останній належним чином свої зобов`язання щодо його повернення та сплати процентів не виконав. 01.09.2025 право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло до ТОВ «ФК «ПОЗИКА», яке набуло статусу нового кредитора. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 12160 грн, з яких 6400 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5760 грн - заборгованість за процентами.

Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Провадження у справі відкрито 31.03.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзив на позов відповідачем не поданий.

Ухвалою суду від 06.07.2026 судом постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора укладено Договір про надання фінансового кредиту №32786047.

Згідно з умовами Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6400 грн строком до 18.07.2021. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 3 % на день, при дотриманні строку кредитування загальна сума процентів становить 5760 грн, а загальна вартість кредиту 12160 грн. Відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти до 18.07.2021. У разі прострочення повернення кредиту договором передбачено нарахування процентів за ставкою 3 % від суми залишку кредиту за кожен день користування, а також інші наслідки, визначені договором та чинним законодавством України.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 6400,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, 18-06-2021 11:14:25 на суму 6400,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 94134544, призначення платежу: зарахування 6400 грн на карту НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251023172352 від 23.10.2025 та випискою по рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 32786047станом на 02.07.2021, складеного ТОВ «ФК «Ірбіс» заборгованість відповідача складає 12160,00 грн, з яких: 6400,00 грн заборгованість за основним боргом (сумою кредиту) та 5760,00 грн заборгованість за процентами.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило право вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» набуто право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Договором №32786047 від 18.06.2021.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав договір факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, акт приймання передачі реєстру прав вимог від 01.09.2025 за Договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, витяг з додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, а також платіжну інструкцію № 6054383 від 02.09.2025 про оплату суми фінансування за договором факторингу.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та погодженні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 634 ЦК України договір про надання фінансового кредиту №32786047 є договором приєднання, умови якого встановлені кредитодавцем у стандартній формі, а відповідач приєднався до нього в цілому шляхом акцепту оферти.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, кредитний договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, а частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

З наданих позивачем доказів убачається, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлений договором строк кредит та проценти не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Водночас згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За змістом статей 1077, 1078 ЦК України право грошової вимоги може бути відступлене на підставі договору факторингу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту кредитор має право вимагати повернення заборгованості та сплати належних процентів.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, набуття права вимоги за договором факторингу та наявність у відповідача непогашеної заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №32786047 від 18.06.2021 у розмірі, підтвердженому матеріалами справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 5500,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Матеріали цивільної справи містять копії Договору про надання правничої допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, додаткової угоди № 32786047 від 02.01.2026, Акт надання послуг № 32786047 від 16.02.2026, детальний опис робіт, виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правової допомоги від 16.02.2026.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «ФК «Позика» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 5500,00 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з позовними вимогами у розмірі 12160,00 грн, тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «ФК «Позика», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн., на відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 32786047 від 18.06.2021 у розмірі 12160 (дванадцять тисяч сто шістдесят) грн 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 08.07.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв