Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2026 р. № 400/839/26 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаКривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, майдан Незалежності, 1, с-ще Криве Озеро, Первомайський район, Миколаївська область, 55104, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду з адміністраивним позвом до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської област (далі також відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області щодо неналежного розгляду та не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та передачі ОСОБА_1 у власність земельну ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за кадастровим номером 4823955100:06:029:2116 площею 0,0641 га. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати Кривоозерську селищну раду Первомайського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також передачі ОСОБА_1 у власність земельну ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за кадастровим номером 4823955100:06:029:2116 площею 0,0641 га. за адресою: АДРЕСА_2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що подала заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 із долеченими до заяви технічної документації на 56 аркушах. Відповідач листом від № 03-01/24-611 від 14.05.2025 року повідомив, що комісією з питань земельних відносин, агропромислового розвитку, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, житлово-комунального господарства та транспорту відмовлено у задоволенні клопотання щодо погодження відповідної документації. Підставою для відмови зазначено твердження про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823955100:06:029:2116 сформована з порушенням земельного та містобудівного законодавства, а саме згідно генерального плану 2019 року проходить по іншому, як встановлено приватним підприємством «МЕРЕДІАН», захоплює частину земельної ділянки закріпленої, як земельна ділянка прибудинкової території двоповерхового житлового будинку. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 29.01.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав через електронний кабінет, відзив на адміністративний позов не надав.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
У відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок належить позивачці на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке зареєстровано за номер 2-8 та видане 15.07.2020 року Кривоозерською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2123373548239.
На замовлення позивача, як власниці житлового будинку, 16.12.2024 року приватним підприємством «Мередіан» (ліцензія на проведення землевпорядних робіт АЕ № 191049), яке має кваліфікований сертифікат інженера-землевпорядника № 002291 від 13.02.013 року, розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництві і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
01.04.2025 року відділом № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки 4823955100:06:029:2116, площею 0,0641 га., місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця) якої: АДРЕСА_2 .
08.04.2025 року позивач подала до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 разом до заяви долучено саму технічну документацію на 56 аркушах.
09.05.2025 року позивач звернулась до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області повторно з заявою щодо належного розгляду раніше поданої заяви та технічної документації.
Відповідно до листа № 03-01/24-611 від 14.05.2025 року позивача повідомлено, що комісією з питань земельних відносин, агропромислового розвитку, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, житлово-комунального господарства та транспорту відмовлено у задоволенні клопотання щодо погодження відповідної документації.
Підставою для відмови зазначено твердження про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823955100:06:029:2116 сформована з порушенням земельного та містобудівного законодавства, а саме згідно генерального плану 2019 року проходить по іншому, як встановлено приватним підприємством «МЕРЕДІАН», захоплює частину земельної ділянки закріпленої, як земельна ділянка прибудинкової території двоповерхового житлового будинку
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
У частинах 1 та 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Тобто, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При цьому, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В той же час, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З огляду на викладене, чинним законодавством встановлено, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо надання дозволу чи відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на виготовлення документації із землеустрою або мотивована відмова у його наданні.
На час розгляду справи, за наслідком розгляду клопотання позивача, відповідачем не прийнято рішення щодо відмови або надання позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Доказів вирішення порушеного позивачем питання у поданому клопотанні відповідачем суду не надано.
Виходячи з наведених вище положень ст. 118 ЗК України, ст. 26, 46, 59 Закону № 280/97-ВР рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні.
Разом з тим, відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.
Відтак за своєю юридичною природою рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою має відповідати формі розпорядчого документа.
Суд наголошує на тому, що у даній справі, за наслідками розгляду заяви позивача, в силу вимог ЗК України та Закону № 280/97-ВР, відповідач був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Фактично недотримання суб`єктом владних повноважень відповідних законодавчо установлених процедур, про які зазначено вище, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку відповідач поклав саме на позивача.
Крім цього, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2020 року у справі № 800/304/17 під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
В спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду заяви позивача не прийняв жодного рішення ні про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, ні про відмову в його наданні, з наведенням відповідних мотивів.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.
До того ж, слід застосувати правовий висновок Верховного Суду у постанові № 580/704/21 від 23 листопада 2021 року, який полягає у тому, що неприйняття рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому наданні.
Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання або про відмову у наданні дозволу).
Отже, Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 року у справі № 580/704/21 дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою або відмову у його наданні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
Таким чином, оскільки Баштанською міською радою не прийнято рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача буде саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданого позивачем клопотання.
Разом з тим, визначаючись щодо заявлених вимог зобов`язального характеру суд враховує, що спосіб захисту порушеного права має бути реальним та ефективним. В той же час, зобов`язання відповідача прийняти певне рішення на користь позивача може мати місце у випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на свій розсуд.
Таким чином, незважаючи на заявлене позивачем формулювання позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви від 08.04.2025 ркоу, та зобов`язати відповідача розглянути заяву заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою Миколаївська область, Первомайський район, сщ. Криве Озеро, вул. Козацька, 36 та прийняти рішення з зазначеного питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного позову сплачено 1331,20 грн, які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
а результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 22.01.2026 року; акта приймання-передачі наданих послуг № 01 від 26.01.2026 року.
Згідно п. 4.3 договору про надання правової допомоги від 22.01.2026 року, гонорар адвоката становить 15000,00 грн.
У відповідності до акта приймання-передачі наданих послуг № 01 від 26.01.2026 року, виконавець надав, а амовник прийняв наступні юридичні послуги/правову допомогу:
- первинна консцльтація з клієнтом;
- юридичний аналіз матеріалів справи та документів;
- систематизація та підготовка матеріалів;
- поглиблений аналіз практики Верховного Суду;
- підготовка та подання адміністративного позову;
- супровід та консультації протягом процесу.
Вартість послуг за актом складає 15000,00 грн.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню.
Також суд звертає увагу, що правнича допомога, яка складається із консультації, аналізу матеріалів справи та документів, систематизації та підготовки матеріалів, поглибленого аналізу практики Верховного Суду входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з клієнтом.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за результатами розгляду цієї справи відшкодування витрат на професійну правничу в сумі 5000,00 грн відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (майдан Незалежності, 1, с-ще Криве Озеро, Первомайський район, Миколаївська область, 55104, код ЄДРПОУ 04375458) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та передачі ОСОБА_1 у власність земельну ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за кадастровим номером 4823955100:06:029:2116 площею 0,0641 га. за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Зобов`язати Кривоозерську селищну раду Первомайського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також передачі ОСОБА_1 у власність земельну ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за кадастровим номером 4823955100:06:029:2116 площею 0,0641 га. за адресою: АДРЕСА_2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (майдан Незалежності, 1, с-ще Криве Озеро, Первомайський район, Миколаївська область, 55104, код ЄДРПОУ 04375458) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.07.2026 року.
Суддя О.В. Малих
Судове рішення № 138047036, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 08.07.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 400/839/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: