Ухвала суду № 138046626, 06.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення заяви

06 липня 2026 року справа № 380/6628/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Карп`як О.О., розглянувши у м. Львові у порядку письмового провадження заяву позивача у порядку ст. 383 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

встановив :

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року у справі №380/6628/20 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з врахуванням виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 23.12.2020 року (ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу повернуто заявнику).

01.07.2026 року позивач звернувся до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України, у якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного та неналежного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року, постановити окрему ухвалу щодо відповідача, якою зобов`язати невідкладно здійснити виплату єдиним платежем залишку нарахованої заборгованості та у строк до 30-ти днів подати звіт про виконання рішення суду. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що виплата заборгованості здійснюється відповідачем мізерними частинами. Відтак, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить задовольнити його заяву.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу положень часини четвертої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини першої статі 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України №1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження».

Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII.

В свою чергу, положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що на виконання рішення суду від 19.10.2020 року у справі №380/6628/20 було видано виконавчий лист від 08.02.2021 року №380/6628/20.

Тобто, станом на час звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України немає інформації стосовно звернення виконавчого листа до виконання.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються: інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену у своїх рішеннях, за якою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною п`ятою статті 383 КАС України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Заява позивача не відповідає вимогам, які установлені до заяв, що подаються у порядку статті 383 КАС України, оскільки у ній не вказано інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформацію про хід виконавчого провадження (не надано і відповідних доказів).

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Частина п`ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі її невідповідності вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2025року у справі №420/2827/22).

У постановах від 08 листопада 2024 року у справі №340/222/20, від 24 квітня 2025 року у справі №340/5977/22 Верховний Суд дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України, судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення, ніж повернення заяви. Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає поверненню заявнику на підставі статті 383 частини 5 КАС України, адже вона не відповідає вимогам, що встановлені статтею 383 КАС України.

При цьому позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 14, 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Карп`як О.О.