Рішення № 138045916, 08.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Справа № 280/3713/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), третя особа - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.12.2025 №083950021491;

зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи позивачки відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, за вислугу років, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) період її роботи з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендномупідприємстві «Азовське морське пароплавство»;

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати з 26 квітня 2024 року позивачці пенсію за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено їй у зарахуванні до стажу за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, періоду роботи з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендномупідприємстві «Азовське морське пароплавство», як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення). Позивач зазначає, що органу ПФУ було надано всі наявні документи, які підтверджують стаж за спірний період, проте відповідачем такі документи не було враховано. Також, позивачка зазначає, що вона зверталася до органів ПФУ з заявою про підтвердження трудового стажу, проте органи ПФУ відмовили у розгляді заяви. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Третя особа у наданих поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з пунктом «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788, право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок 637), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). Третя особа зазначає, що позивачкою не було надано довідок, які б підтверджували право на зарахування спірних періодів до стажу за вислугу років, а трудова книжка відповідної інформації не містить. З урахуванням викладеного у поясненнях, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі №280/11810/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і в межах міського сполучення).

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі №280/11810/24, ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років від 25.12.2025 №083950021491.

При цьому, в рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідачем зазначено про те, що у позивачки відсутній стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а період роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999, відповідно до записів трудової книжки від 24.09.1985 НОМЕР_1 , до спеціального стажу не зараховано, оскільки в наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, час знаходження в резерві, інформація про віднесення судна, на якому працювала ОСОБА_2 , до морського, річкового флоту або флоту рибної промисловості. В зв`язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно даного документу немає.

Позивач не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону;

працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

Відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу року відповідач вказав на те, що у позивачки відсутній спеціальний стаж, який необхідний для призначення пенсії за пунктом «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, відповідач відмовив у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999.

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24.09.1985, ОСОБА_1 працювала на різних посадах у Азовському морському пароплавстві, Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство»:

з 23.09.1985 по 24.09.1985 на посаді буфетниці у резерві, після закінчення СПТУ № 4, запис №2 у трудовій книжці, Наказ №187 від 23.09.1985;

з 25.09.1985 по 03.02.1987 на посаді днювального т/х «Долматово», запис №3 у трудовій книжці, Наказ №189 від 25.09.1985;

з 04.02.1987 по 01.07.1987 на посаді буфетника-кухаря т/х «О. Покальчук», запис №4 у трудовій книжці, Наказ №24 від 04.02.1987;

з 02.07.1987 по 23.08.1988 на посаді днювального т/х «О. Покальчук», запис №5 у трудовій книжці, Наказ №129 від 02.07.1987;

з 24.08.1988 по 02.07.1990 на посаді буфетниці-кухаря т/х «Рибінськ», запис №6 у трудовій книжці, Наказ №164 від 24.08.1988;

з 03.07.1990 по 28.11.1990 на посаді днювального т/х «Новочеркаськ» (запис №7 у трудовій книжці, Наказ № 127 від 03.07.1990);

з 29.11.1990 по 08.07.1992 на посаді буфетниці-кухаря т/х «Генерал Блажевич», запис №8 у трудовій книжці, Наказ №229 від 29.11.1990;

з 09.07.1992 по 22.09.1993 на посаді днювального т/х «Маріуполь», запис №9 у трудовій книжці, Наказ № 133 від 09.07.1992;

Наказом №1 від 06.07.1993 ОСОБА_1 переведена в Орендне підприємство «Азовське морське пароплавство» на ту ж саму посаду відповідно до ст.52 КЗпП України.

з 23.09.1993 по 23.12.1993 на посаді днювального т/х «Ратно», запис №10 у трудовій книжці, Наказ № 186 від 23.09.1993;

з 24.12.1993 по 05.03.1995 на посаді Буфетниці-кухаря т/х «Олексіївка», запис №11 у трудовій книжці, Наказ № 249 від 24.12.1993;

з 06.03.1995 по 15.11.1999 на посаді Буфетниці т/х «Бердянськ», записи №12-13 у трудовій книжці, Наказ № 15 від 06.03.1995.

Суд зазначає, що позивачкою дійсно не було надано уточнюючої довідки про підтвердження трудового стажу за період з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство».

Разом з тим, суд зазначає, що такі обставини виникли не з вини позивачки, оскільки всі її звернення до Державного архіву Донецької області, Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя», арбітражного керуючого Карпенка Андрія Анатолійовича, який здійснює процедуру Орендного підприємства Азовське морське пароплавство, м. Маріуполь, щодо отримання уточнюючої довідки залишилися без задоволення.

В свою чергу, факт роботи позивачки на роботах віднесених до плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості підтверджуються такими документами та відомостями: трудовою книжкою НОМЕР_1 , посвідченням особи моряка НОМЕР_2 , списками особового складу морських суден, посвідченням особи моряка/річкового транспорту, карткою члену профспілки працівників морського та річкового плавскладу №15177151.

Суд зазначає, що в Положенні про посвідчення особи моряка (Указ Президента України від 5 червня 1993 року №194/93) зазначено: «Посвідчення особи моряка видається громадянинові України, що займає будь-яку посаду на борту судна (крім військового судна), зареєстрованого на території України чи інших держав - учасниць Конвенції 1958 року про посвідчення особи моряків і звичайно використовуваного для морського плавання. Посвідчення особи моряка може бути також видано моряку іншої держави, який несе службу на борту судна, зареєстрованого на території України, або який зареєстрований в Україні у службі занятості. Власнику посвідчення особи моряка дозволяється за цим посвідченням виїзд з України та в`їзд в Україну на судні, до суднової ролі якого занесено власника посвідчення. За посвідченням особи моряка його власнику дозволяється також виїзд з України в індивідуальному порядку під час прямування на своє судно чи переходу на інше судно і в`їзд в Україну в такому самому порядку. Україна гарантує за кордоном захист громадян України, які мають посвідчення особи моряка, видане відповідно до цього Положення. У разі списання з судна власник посвідчення особи моряка повинен здати посвідчення за місцем його одержання. Власник посвідчення особи моряка повинен бережно ставитись до посвідчення і завжди мати його з собою. У разі втрати посвідчення його власник повинен негайно повідомити про це капітану свого судна або капітану порту, в якому видано посвідчення. Загублене посвідчення особи моряка вважається недійсним.».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за відсутності можливості отримати уточнюючу довідку про роботу, суд дійшов висновку, що посвідчення моряка може бути використано, як доказ підтвердження роботи позивачки на суднах, які були задіяні саме у мореплавстві та відносилися до плавскладу Азовського мореплавства.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи мітяться і інша інформація, яка підтверджує факти того, що теплоходи на яких працювала позивачка не відносяться до тих, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення, зокрема митні декларації, архівними довідками Азовського морського пароплавства.

Крім того, суд зазначає, що позивачка зверталася до органів ПФУ з метою надання сприяння у підтвердженні трудового стажу за вислугу років, проте органи ПФУ не надали їй належного сприяння у підтвердженні наявного стажу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи позивачки відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, за вислугу років, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) період її роботи з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство».

Водночас, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати з 26 квітня 2024 року позивачці пенсію за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII є передчасними та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обрахунок стажу, зокрема і за вислугу років, є повноваженням органу ПФУ, і саме зазначений орган має встановити чи достатньо такого стажу для призначення пенсії.

У даному випадку належним способом захисту порушених прав є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, з урахуванням стажу за вислугу років з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство».

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Чекірди Гната, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії від 25.12.2025 №083950021491.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення), період її роботи з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, з урахуванням стажу за вислугу років з 25 вересня 1985 року по 15 листопада 1999 року в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство».

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова