Рішення № 138045717, 08.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/3656/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459), яким просить суд: "1. Поновити строк для оскарження дій Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у разі визнання такого пропущеним, як такий, що пропущений з поважних причин. 2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( вул. Заньковецької, 10, м. Ужгород Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 35045459) щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № 61438988 від 05.03.2020 року про примусове виконання постанови № 52322234. 3. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Заньковецької, 10, м. Ужгород Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 35045459) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 61438988 від 05.03.2020 року про примусове виконання постанови № 52322234 та стягнення з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , PHОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави виконавчого збору у розмірі 64319,06 гривень (шістдесяти чотирьох тисяч триста дев`ятнадцяти гривень 06 копійок) у зв`язку з повним виконанням виконавчого документу.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року після виконання вимог ухвали від 27 травня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позову позивач наголошує на наявність у відповідача підстав для закінчення виконавчих проваджень з виконання постанов про стягнення виконавчого збору, оскільки заборгованість згідно з виконавчого листа та сума виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу погашені у повному обсязі.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі було надіслано відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 19 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 71).

Проте відповідачем відзив на позов у встановлений судом строк не подано, про причини неподання суд не повідомлено, про продовження процесуальних строків для подання такого не клопотав.

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що на виконанні Ужгородського міського відділу перебувало ВП № 52322234 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2п-3592/11, що виданий 01 серпня 2011 року, що виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованості у сумі 639370,59 грн та держмито у розмірі 1700 грн та 120 витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с. 7).

В рамка вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було ухвалено постанову № 52322234 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір в розмірі 64119,06 грн та постанову № 52322322 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчий збір в розмірі 64119,06 грн

05 березня 2020 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття ВП № 61438988 по примусовому виконанні постанови № 52322234 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 64119,06 грн (а.с.а.с. 19, 20).

05 березня 2020 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття ВП № 61438922 по примусовому виконанні постанови № 52322234 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в розмірі 64119,06 грн (а.с.а.с. 22, 23).

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження щодо неї, у зв`язку із повним погашенням заборгованості.

Листом заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12 травня 2026 року позивача було повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 61438922 по виконанню постанови № 52322322, виданої 28 лютого 2020 року Ужгородським МВ ДВС про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчий збір в сумі 64119,06 гривень. 28 квітня 2026 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа. Заборгованість згідно постанови № 52322234 виданої 28 лютого 2020 року Ужгородським МВ ДВС про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір в сумі 64119,06 гривень, не є солідарною, отже підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні. Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є санкцією, покладеною на боржника, у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником рішення суду і цей обов`язок не є солідарним (а.с. 14).

У зв`язку із чим, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Згідно зі статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII) та нормами КАС України.

Відповідно до положень статей 1, 3, 5, статті 18 частин 1, 2 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону України № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно із статтею 26 частиною 1 пунктом 1 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 27 частин 1, 2, 7, 8 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Згідно із пунктом 8 Розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання та є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, адже одночасно з відкриттям виконавчого провадження, він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, що є обов`язком державного виконавця.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною статті 40 Закону №1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Як судом було вже встановлено, що на виконанні Ужгородського міського відділу перебувало ВП № 52322234 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2п-3592/11, що виданий 01 серпня 2011 року, що виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованості у сумі 639370,59 грн та держмито у розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с. 7).

В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було ухвалено постанову № 52322234 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 64119,06 грн та постанову № 52322322 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в розмірі 64119,06 грн.

05 березня 2020 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття ВП № 61438988 по примусовому виконанні постанови № 52322234 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 64119,06 грн (а.с.а.с. 19, 20).

05 березня 2020 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття ВП № 61438922 по примусовому виконанні постанови № 52322234 від 28 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в розмірі 64119,06 грн (а.с.а.с. 22, 23).

Позивач, в особі представника, вважаючи протиправними дії державного виконавця щодо не завершення виконавчого провадження № 61438988 відносно позивача вказує, що оскільки загальна сума боргу, яка підлягала примусовому стягненню із солідарних боржників складала 639370,59 грн, ОСОБА_2 , було сплачено виконавчий збір в розмірі 64119,06 грн, у зв`язку із чим виконавчий збір не підлягає повторному стягненню, зокрема, зі ОСОБА_1 .

Згідно із статтею 541 частиною 1 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (стаття 543 частини 1, 2, 4 ЦК України)

Відповідно до статті 554 частин 1, 2 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, солідарний обов`язок боржників за основним зобов`язанням породжує їх солідарне зобов`язання й за іншими платежами, пов`язаними з виконанням основного зобов`язання.

Враховуючи, що солідарним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була сума 639370,59 грн та держмито у розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, то й виконавчий збір має бути обрахований відповідачем виходячи з розміру саме цієї суми боргу відносно боржників.

Суд враховує, що порядок здійснення виконання рішення суду щодо стягнення боргу з солідарних боржників не врегульований законодавчо, проте під час виконання таких документів, окрім спеціальних норм, що регулюють діяльність виконавця, застосуванню підлягають й загальні норми законодавства.

Так, стаття 541 частина 1 ЦК України серед іншого, передбачає, що кредитор має право вимагати від солідарних боржників виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно приписів статті 27 частини 4 Закону України № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно положень статті 3 частини 1 пункту 5 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Таким чином, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, що породжує обов`язок боржника, визначеного цим документом сплатити вказану в ньому суму. Невиконання наведеного обов`язку має безальтернативний наслідок у вигляді здійснення примусового стягнення визначеної в ньому суми.

Отже, у випадку примусового виконання рішення суду щодо стягнення боргу з солідарних боржників, волевиявлення державного виконавця щодо визначення конкретної особи від якої вимагається виконання обов`язку сплати всього або частини виконавчого збору оформлюється шляхом прийняття ним постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, під час примусового виконання рішення суду по справі № 2п-3592/11 солідарний обов`язок боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплатити заборгованість на користь стягувача кореспондує солідарному обов`язку боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відшкодувати виконавчий збір на користь бюджету.

А відтак, до моменту сплати суми виконавчого збору, рішення державного виконавця про стягнення такого виконавчого збору зберігають чинність і підлягають виконанню. Протилежні висновки суперечать раніше наведеному судом висновку та приписам статті 27 частини 2 Закону України № 1404-VIII, статтям 541, 543, 554 ЦК України.

При цьому, суд вкотре зазначає, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі, і положення ЦК України передбачають можливість покладення обов`язку щодо сплати солідарного боргу як одного з боржників в повному обсязі, так і на інших до моменту його виконання у повному обсязі, що не свідчить протиправність вимагати відповідачем виконання обов`язку сплати виконавчого збору від кожного із боржників до моменту його виконання у розмірі 10% від суми основної заборгованості, що у цій справі становить 64119,06 грн.

Приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору в повному обсязі з кожного із боржників, відповідач повинен врахувати, що сплата суми виконавчого збору у повній мірі або його частини одним із боржником є підставою для припинення визначеного раніше державним виконавцем зобов`язання інших солідарних боржників зі сплати ідентичних сум виконавчого збору.

Оскільки розмір виконавчого збору по одному виконавчому документу при солідарному зобов`язанні не збільшується на кількість солідарних боржників, лише виконання солідарного обов`язку зі сплати виконавчого збору у повній мірі, виключає наявність правових підстав для подальшого стягнення з кожного із солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

У досліджуваному випадку порушення прав позивача матиме місце тоді, коли державний виконавець фактично стягне із позивача суму коштів, розмір якої не відповідатиме значенню, визначеного в статті 27 частині 2 Закону України №1404-VIII, тобто в більшому розмірі ніж 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню або після стягнення такої суми з іншого боржника за солідарними зобов`язаннями. При цьому, немає жодного значення, коли боржником чи державним виконавцем буде здійснено добровільна сплата чи примусове стягнення таких коштів в основному виконавчому провадженні із примусового виконання виконавчого листа, чи в окремому провадженні, в якому вирішуватиметься тільки питання стягнення заборгованості зі сплати виконавчого збору.

З урахуванням наведеного, суд не знайшов підстав вважати, що у спірному випадку мало місце фактичне подвійне стягнення виконавчого збору із боржника.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд, виклавши його у постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 460/9907/25.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заявленого позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко