Рішення № 138045066, 08.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/7863/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/7863/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, які виразилися у припиненні виплати пенсійного забезпечення по інвалідності протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести нарахування, перерахунок та поновити подальшу виплату пенсійного забезпечення по інвалідності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКІІП НОМЕР_1 , з 01.11.2025 року.

В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо призупинення/припинення та не виплати з 01.11.2025 допомоги особам з інвалідністю з дитинства є протиправними та такими, що порушують право її сина на отримання соціальної допомоги, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7863/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.04.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовної заяви відповідач зазначає, що соціальну допомогу ОСОБА_2 (отримувач ОСОБА_1 ) нараховано по жовтень 2025 року в автоматичному режимі згідно з Постановою 215. Заяви та/або інші документи, необхідні для встановлення права/продовження виплати грошових допомог (у паперовій або електронній формі) відповідно до законодавства, що регламентує порядок їх надання, від ОСОБА_1 або ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не надходили. Таким чином, відповідачем жодним чином не порушені права позивача при реалізації ним права на пенсійне забезпечення.

23.04.2026 року та 24.04.2026 року до суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 , є інвалідом з дитинства 1 групи безстроково, що підтверджується довідкою серії МСЕ- № 0098677.

Відповідно до рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.09.2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним.

Згідно рішення Виконавчого комітету №1746 від 10.10.2006 року позивача призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.01.2026 року на адвокатський запит представника позивача серед іншого повідомлено, що нарахування державних соціальних допомог в автоматичному режимі проведено по жовтень 2025 року включно. З 1 листопада 2025 року нарахування не здійснюється у зв`язку з тим, що Постанова 215 втратила чинність. Подальша виплата державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства проводиться за умови оособистого звернення з відповідною заявою та необхідними документами, які підтверджують право на призначення відповідної державної соціальної допомоги, до найближчого органу Пенсійного фонду (сервісного центру) на підконтрольній українській владі території.

21.01.2026 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (з позначкою копія) про поновлення виплати пенсійного забезпечення її сина.

На примірнику заяви містяться відмітки: «Прийнято 21.01.26», підпис відповідальної особи та запис «передано на заг. від. Дідик 21.01.26», а також позначка про подання копії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Оскільки заяву позивача не було розглянуто, позивач вважає, що відповідачем допущено протиправні дії щодо припинення виплати пенсійного забезпечення по інвалідності, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1,2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» відповідно до Конституції України держава гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю". При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю") і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені територіальним органом Пенсійного фонду України строки.

Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

Статтею 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначено, що суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Статтею 14 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначено підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги.

Так, виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

Виплата державної соціальної допомоги продовжується незалежно від зміни місця проживання одержувача цієї допомоги. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Суд зазначає, що припинення соціальних виплат можливе виключно з підстав, прямо передбачених законом, а підзаконні нормативно-правові акти не можуть розширювати або встановлювати нові підстави для припинення таких виплат.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» перелік підстав для припинення виплати державної соціальної допомоги є вичерпним.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що законодавством передбачено лише окремі випадки припинення виплати допомоги, зокрема влаштування особи на повне державне утримання.

Суд зазначає, що такі підстави, як припинення дії постанови Кабінету Міністрів України № 215, необхідність особистого звернення із заявою, відсутність електронної особової справи, не проходження відеоідентифікації - не передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» як підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги.

Отже, припинення виплати допомоги ОСОБА_2 з 01.11.2025 відбулося з підстав, не передбачених законом.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не приймалося жодного рішення (розпорядження, постанови чи іншого індивідуального акта) про припинення або призупинення виплати державної соціальної допомоги позивачу.

Відсутність такого рішення підтверджується матеріалами справи.

Отже припинення виплати соціальної допомоги без прийняття відповідного індивідуального акта свідчить про порушення визначеної законом процедури та є самостійною підставою для визнання таких дій протиправними.

З матеріалів справи вбачається, що на адвокатський запит представника позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.01.2026 року серед іншого повідомлено, що нарахування державних соціальних допомог в автоматичному режимі проведено по жовтень 2025 року включно. З 1 листопада 2025 року нарахування не здійснюється у зв`язку з тим, що Постанова 215 втратила чинність. Подальша виплата державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства проводитьсяд за умови оособистого звернення з відповідною заявою та необхідними документами, які підтверджують право на призначення відповідної державної соціальної допомоги, до найближчого органу Пенсійного фонду (сервісного центру) на підконтрольній українській владі території.

Суд також враховує, що чинне законодавство не встановлює виключно особистого (фізичного) способу подання заяви, а передбачає можливість звернення в електронній формі з використанням електронних засобів ідентифікації.

Отже, вимога відповідача щодо обов`язкового особистого звернення позивача до органу Пенсійного фонду України є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на нормах закону.

Також суд ураховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3535/16-ц, в якій Суд дійшов висновку, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до органу про продовження соціальних виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволені позову.

Суд також звертає увагу, що припинення фінансування виплат у зв`язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України № 215 не може бути самостійною підставою для припинення вже призначеної державної соціальної допомоги, оскільки право на таку допомогу виникло у позивача на підставі Закону № 2109 та має триваючий характер.

Зміна механізму виплати або джерела фінансування не впливає на саме право особи на отримання державної соціальної допомоги.

Суд також зауважує, що у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18) зроблено висновок, що припинення соціальних виплат можливе виключно з підстав, прямо передбачених законом, а підзаконні нормативно-правові акти не можуть встановлювати додаткові підстави для такого припинення.

Суд наголошує, що соціальні виплати, призначені на безстроковій основі, мають безперервний характер і не можуть припинятися без законних підстав та належної процедури.

Пенсійний орган, припинивши виплату недієздатному ОСОБА_2 соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства, діяв не у спосіб, передбачений законом, чим порушив гарантоване право на соціальний захист.

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо призупинення нарахування та виплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з 01.11.2025 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з 01.11.2025 року.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9, ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з 01.11.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з 01.11.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська