Рішення № 138045038, 08.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/8606/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8606/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в розрахунку призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.28, ч.2 ст.33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст.8 Закону України підвищення престижності шахтарської праці»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.2003 по 30.06.2007, періоди підземної роботи з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019, період строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008, та здійснити перерахунок і виплати пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком обчисленої відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01.06.2025 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що після ознайомлення в особистому кабінеті на веб-порталі ПФУ із протоколом розрахунку стажу та протоколом розрахунку розміру призначеної пенсії встановив, що відповідачем не враховано до його пільгового стажу період навчання, періоди роботи з повним робочим днем під землею та період строкової військової служби, що призвело до зниження пільгового стажу в підземних умовах протягом повного робочого дня та не застосування вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8606/26. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог, 23.04.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування відповідач зазначив, що за даними ЕПС загальний страховий стаж позивача складає 49 років 02 місяці 03 дні, пільговий стаж - 10 років 07 місяців 17 днів. Оскільки в заявника відсутній пільговий стаж 15 років, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, зміни надбавки. Вказує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 21.05.2024 року отримує пенсію по інвалідності (каліцтво/поранення) отримані під час захисту Батьківщини, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.02.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про зміну надбавки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.03.2026 року №046350016458 відмовлено у перерахунку пенсії, зміни надбавки.

Згідно протоколу від 18.03.2026 року №046350016458 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 17.03.2026 року.

Відповідно до розрахунку стажу позивачу не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 (підземні) період навчання з 01.09.2003 по 30.06.2007, періоди підземної роботи з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019, період строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008.

Не погодившись з діями щодо не зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу та нездійснення перерахунку його пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 114 цього Закону передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічна норма закріплена в статті 13 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року.

Згідно частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком №1 за статтею 114 Закону № 1058-ІV, є належність професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та наявність необхідного страхового та пільгового стажу.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як зазначає Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 року у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 року у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно записів, які містяться в трудовій книжці позивача вбачається інформація про працю позивача та проходження військової служби у спірні періоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу при призначенні пенсії, не враховано до пільгового стажу роботи окремі періоди роботи, навчання та військової служби, дані про які наявні в трудовій книжці позивача та в доданих документах.

Відповідно до форми РС - право до пільгового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії не зараховано періоди навчання з 01.09.2003 по 30.06.2007, періоди підземної роботи з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019, період строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання, суд зазначає наступне.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці вбачається, що позивач навчався у період з 01.09.2003 року по 30.06.2007 року в Дзержинському гірничому технікумі та під час навчання працював та проходив практику в «Шахті «Торецька» ДН Дзержинськвугілля» з 26.12.2006 року по 19.04.2007 року на посаді підземного учня електрослюсаря з повним робочим днем в шахті.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.

Так, в періоди навчання позивача в Дзержинському гірничому технікумі правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Згідно статті 41 Закону України «Про освіту» професійними технічними навчальними закладами є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.

Водночас, відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України «Про освіту», вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Аналогічна правова позиція виснувана Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.

Дзержинський гірничий технікум на момент навчання позивача не відносився до закладу професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищого навчального закладу. Тобто, після закінчення такого закладу освіти позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра та спеціаліста.

Оскільки позивач навчався у вищому закладі освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), проте Дзержинський гірничий технікум не був закладом професійної (професійно-технічної) освіти, відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання у Дзержинському гірничому технікумі.

Враховуючи зазначене судом не встановлено протиправності в діях та рішенні відповідача за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії щодо не зарахування періоду навчання до пільгового стажу позивача.

В свою чергу, позивач під час навчання проходив виробничу практику в Шахті «Торецька» ДП «Дзержинськвугілля» у період з 26.12.2006 року по 19.04.2007 року на посаді підземного учня електрослюсаря з повним робочим днем на підземній роботі, що підтверджується записами трудової книжки №1 від 26.12.2006 року та №2 від 19.04.2007 року і такий період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, як пільговий стаж здобутий на підземних роботах.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача окремих періодів його роботи, суд зазначає наступне.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Мінпраці від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно пункту 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 встановлено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада;характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - Постанова № 202).

Згідно розділу I «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві» Постанови № 202 право на таку пенсію мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Отже, право на пенсію за частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

В даному випадку, в трудовій книжці позивача зазначено, що позивач працював у ВП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля», з 27.08.2007 по 01.11.2007 учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті; у «Шахта «Торецька» ДП «Дзержинськвугілля» з 31.01.2012 року по 01.05.2013 електрослюсарем підземним, з 18.06.2018 року по 21.08.2018 підземним прохідником з повним робочим днем на підземній роботі; ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» прохідником підземним з повним робочим днем у шахті з 24.09.2018 року по 08.07.2024 року.

В той час, періоди роботи з 02.02.2012 року по 29.07.2014 року, з 01.09.2014 року по 01.02.2015 року, з 07.02.2015 року по 08.02.2015 року, з 14.02.2015 року по 01.03.2015 року, з 05.03.2015 року по 05.03.2015 року, з 09.03.2015 року по 09.03.2015 року, з 13.03.2015 року по 27.07.2018 року, з 29.07.2018 року по 29.07.2018 року, 01.08.2018 року по 21.08.2018 року, з 24.11.2019 року по 02.03.2022 року, з 17.08.2023 року по 31.03.2024 року, з 01.04.2024 року по 31.05.2024 року були зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 (Постанова №202, підземні), що підтверджується протоколом форми рс-право, наявним в матеріалах справи.

З форми рс-право вбачається, що позивачу до пільгового стажу за Списком №1 (Постанова №202, підземні) частково не було враховано періоди роботи з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019 під час яких позивач не змінював місце роботи та посаду.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зарахувало періоди роботи з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019 до пільгового стажу, а тому такі періоди підлягають обов`язковому зарахуванню до пільгового стажу позивача за списком №1 (Постанова №202, підземні).

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 08.11.2007 року по 09.10.2008 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, як Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», так і Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено право позивача на зарахування періоду військової служби до пільгового стажу роботи. При цьому, конкретні умови та порядок такого зарахування зазначеними вище нормами не визначені.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та від 3 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на вказане суд вважає, що приписи статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають тлумаченню таким чином, що час проходження особою військової служби може бути за бажанням особи зарахований як до стажу роботи, який передував службі, так і до стажу роботи, який слідував безпосередньо за періодом проходження військової служби.

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 05.11.2007 року позивач з 08.11.2007 року був призваний у Збройні Сили України на строкову військову службу.

Як вбачається з записів трудової книжки, позивач працював у ВП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля», з 27.08.2007 по 01.11.2007 учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті, звільнений у зв`язку з призовом на військову службу.

Таким чином, оскільки на момент призову на строкову військову службу, позивач працював на посаді, яка передбачала право на пенсію на пільгових умовах, а тому час перебування позивача на військовій службі підлягає зарахуванню до зарахованого судом стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 (Постанова №202, підземні).

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що період строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008 належить зарахуванню пенсійним органом до пільгового стажу за Списком №1 (Постанова №202, підземні), який передував періоду проходження військової служби.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

При цьому, таке право не пов`язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Пенсію позивача обчислено при страховому стажі 49 років 2 місяці 3 дні, в тому числі додаткові роки за Список № 1 9 років, додатковий стаж 24 роки 2 місяці 19 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 10 років 7 місяців 17 днів та з урахуванням зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 26.12.2006 року по 19.04.2007 року, з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019 та періоду строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008, відповідач мав вирішити питання щодо того чи поширюється на позивача дія статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» обрахувавши всі періоди його роботи за списком №1 (підземні).

Отже, при призначенні позивачу пенсії та розрахунку її розміру відповідач мав вирішити питання щодо того чи застосувати положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та визначити розмір пенсії як 80% від заробітної плати, шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідачем при призначенні пенсії визначено її розмір без застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки не було зараховано окремих періодів його роботи до пільгового стажу.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовило у перерахунку пенсії позивача, неврахувавши окремі періоди його роботи до пільгового стажу (підземного) і таке рішення, а не дії, як вважає позивач, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, відповідач не здійснив належний розрахунок пільгового стажу ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», неврахував окремі періоди його роботи до пільгового стажу, а тому суд дійшов висновку щодо передчасності позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працівнику на якого поширюється дія статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею, з часу набуття права на пенсію, а саме з 01.06.2025 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 (Постанова №202, підземні) період строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008, періоди роботи з 26.12.2006 року по 19.04.2007 року, з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розгляну заяву позивача від 26.02.2026 року враховуючи зараховані до пільгового стажу періоди роботи та служби.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №046350016458 від 06.03.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 (Постанова №202, підземні) період строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008, періоди роботи з 26.12.2006 року по 19.04.2007 року, з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2026 року з урахуванням зарахованих до пільгового стажу за Списком №1 (Постанова №202, підземні) періодів строкової військової служби з 08.11.2007 по 09.10.2008, періодів роботи з 26.12.2006 року по 19.04.2007 року, з 27.08.2007 по 01.11.2007, з 30.07.2014 по 01.08.2014, з 02.02.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 13.02.2015, з 02.03.2015 по 04.03.2015, з 06.03.2015 по 08.03.2015, з 10.03.2015 по 12.03.2015 з 28.07.2018 по 28.07.2018, з 30.07.2018 по 31.07.2018, з 24.09.2018 по 23.11.2019.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська