Рішення № 138044609, 07.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6883/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі ТзОВ «777 Трейдінг Груп», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №205050/2025/000045/1 від 03.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці МД №26UA205050006801U7. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від №205050/2025/000045/1 від 03.03.2026, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Ухвалою суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позов Волинська митниця заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений МК України.

Відповідач посилається на положення статей 49, 52-55 МК України, якими встановлено обов`язок декларанта подавати достовірні та документально підтверджені відомості щодо митної вартості товарів. Митниця зазначає, що подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували у повному обсязі числові значення складових митної вартості, зокрема щодо транспортних витрат та джерел формування ціни товару.

Крім того, відповідач вказує, що спрацювання профілів ризику відповідно до статті 337 МК України та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, стало підставою для поглибленої перевірки поданих документів та подальшого коригування митної вартості із застосуванням резервного методу на підставі статті 64 МК України з використанням цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

У зв`язку з цим митниця дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання заявленої митної вартості, а тому було правомірно прийнято рішення про її коригування.

З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.06.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову, викладені в позовні заяві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

13.02.2026 між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» (покупець) та компанією Keolis-Voyages Francois Lenoir, (Бельгія) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1302/26ВЕ, за умовами якого продавець зобов`язався поставити товар транспортний засіб автобус MERCEDES-BENZ vin НОМЕР_1 (а. с. 17-18).

03.03.2026 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Автобус міжміський, що був у використанні: марка згідно з довідником MERCEDES-BENZ, модель згідно з довідником - VARIO 813D, (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія 38, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 4250 смі, номер двигуна невизначений, потужність 95 kW, колісна формула 4Ч2, календарний рік виготовлення 2009, модельний рік виготовлення 2009, перша реєстрація 09.02.2011, країна виробництва (DE), торгівельна марка «MERCEDES-BENZ», декларант позивача подав митну декларацію №26UA205050006801U7.

Фактурна вартість товару становить 8000,00 євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються).

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано: рахунок-фактуру (інвойс) №VENA2600102 від 13.02.2026; (а. с. 19-20); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 2.312.884 від 27.02.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26.02.2026; банківські платіжні документи (платіжні інструкції №12 від 23.02.2026 та №15 від 24.02.2026); калькуляцію транспортних витрат від 02.03.2026; висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №641 від 02.03.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1302/26ВЕ від 13.02.2026; договір про надання послуг митного брокера №9 від 21.04.2025; довідку №020326081 від 02.03.2026; фотоматеріали; копію митної декларації країни відправлення №26BE000007345520В6 від 27.02.2026.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

ТзОВ «777 Трейдінг Груп» листом від 12.04.2026 в порядку статті 55 МК України, направила митному органу додаткові документи та пояснення, а саме: копії платіжних інструкцій №12 від 23.02.2026, №15 від 24.02.2026; копію страхового полісу цивільно-правоовї відповідальності перед третіми особами 957.688.435; договір про надання послуг №25/02 від 25.02.2026 та акт прийому №25/02 від 02.03.2026 (а. с. 56-60).

Отримання митним органом документів підтверджено листом Волинської митниці від 11.05.2026 №7.3-2/15-/14/5947 (а. с. 61-68).

Не дивлячись на подані документи та пояснення, 03.03.2026 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №205050/2025/000045/1 (а. с. 31-33) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2026/0000207 (а. с. 34-35).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2026 №205050/2026/000045/1 зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

- Продавець товару відповідно до контракту віл 13.02.2026 №1302/26BF - компанія Keolis - Voyages Francois Lenoir, покупець - ТзОВ «777 Трейдінг Груп», тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.02.2026 №491095609 видане вже після продажу оцінюваного товару згідно товаросупровідних документів, та виписане на третю особу - Kravchenko Pavlo, що може свідчити про надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару, а також наявність третіх осіб в ланцюгу постачання товару, які не є стороною Контракту, що створює ризик наявності комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов Контракту, витрати на оплату яких можуть бути невід`ємними складовими митної вартості товару. Отже, існує ризик недостовірності повноти декларування всіх складових митної вартості товару.

- Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 МК України; п. 2.3.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар.

Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 23.02.2026 №12, від 24.02.2026 №15.

Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VІII «Про валюту і валюші операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання палаванами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216).

З урахуванням викладеного, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 23.02.2026 №12, від 24.02.2026 №15 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України мас(ють) право розпоряджатися рахунком.

Отже, декларантом не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

- Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 02.03.2026 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильного визначення митної вартості товарів мас право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Умови поставки товару, вказані в п.3.3 Контракту - FCA Mons, Бельгія.

Відповідно до Правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. за умовами поставки FCA продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, передавиш товар, що пройшов експортне митне очищення, перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, у визначеному місці. Продавець несе ризики іа ви і раз и до моменту передачі вантажу. Страхування міжнародного перевезення та всі пов`язані з цим витрати та ризики після передачі товару перевізнику несе покупець.

Пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів. Так як транспортний засіб переміщувався власним ходом, у митного органу є підстави вважати, що страхування здійснювалося. В калькуляції транспортних втрат від 02.03.2026 б/н сказано, що страхування за рахунок ТзОВ «777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, що суперечить умовам поставки FCA, адже згідно Правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс за умовами поставки FCA витрати на страхування (у випадку його здійснення) покладаються на покупця. Разом з тим, документальні підтвердження включення вартості страхування до митної вартості товару відсутні, у зв`язку з чим митний орган позбавлений можливості перевірити повноту включення до митної вартості всіх її складових, зокрема визначених пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу. Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З огляду на положення п.8 частини другої статті 53 МК України, страхові документи та документи, які містять відомості про вартість страхування, подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування. Однак, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, декларантом до митного оформлення не надано.

Згідно пункту першого частини четвертої статті 54 Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

У зв`язку з неподанням документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, митний орган визначив митну вартість товару за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару використано цінову інформацію, наявну в ЄАІС, а саме митну декларацію від 31.12.2025 №25UA205170037082U3, за якою здійснювалося митне оформлення подібного товару бувшого у використанні міського автобуса MERCEDES-BENZ VARIO, країна походження ЄС, календарний та модельний рік виготовлення 2009, технічні характеристики: двигун 4250 смі, потужність 95 кВт, загальна кількість місць 39, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP Луцьк (Україна). З урахуванням обсягу партії товару (1 шт.) митну вартість оцінюваного товару визначено у розмірі 20 500,00 євро за одиницю товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №26UA205050006801U7 від 03.03.2026 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а. с. 25-26).

Відповідно до положень частини восьмої статті 55 Митного кодексу України ТзОВ «777 Трейдінг Груп» після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2026/000045/1 від 03.03.2026 подало Волинській митниці додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларувався за МД №26UA205050006801U7 від 03.03.2026. Зокрема, товариством було надано копії договору про надання послуг №25/02 від 25.02.2026 та акта приймання-передачі №25/02 від 02.03.2026, копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №12 від 23.02.2026 та №15 від 24.02.2026, інвойсу, калькуляції транспортних витрат, а також інші документи на підтвердження складових митної вартості товару.

Проте подання зазначених документів не стало підставою для скасування рішення про коригування митної вартості, оскільки митний орган дійшов висновку, що надані документи не усувають встановлених розбіжностей та не спростовують висновків, викладених у рішенні про коригування митної вартості товару.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, до МД №26UA205050006801U7 від 03.03.2026 декларантом позивача було надано рахунок-фактуру (iнвойс) №VENA2600102 від 13.02.2026; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А2.312.884 від 27.02.2026; статус особи, яка подає митну декларацію - 2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 491095609 від 26.02.2026; платіжну інструкцію №15 від 24.02.2026; платіжну інструкцію №12 від 23.02.20206; калькуляція транспортних витрат від 02.03.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 641 від 02.03.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 13.02.2026 №1302/26ВE; договір про надання послуг митного брокера №9 від 21.04.2025; довідку №020326081 від 02.03.20206; фото від 02.03.2026; копія митної декларації країни відправлення №26ВЕ000007345520В6 від 27.02.2026.

Додаткового на вимогу митниці декларантом надано копії платіжних інструкцій №12 від 23.02.2026, №15 від 24.02.2026; копію страхового полісу цивільно-правоовї відповідальності перед третіми особами 957.688.435; договір про надання послуг №25/02 від 25.02.2026 та акт прийому №25/02 від 02.03.2026.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 13.02.2026 №1302/26ВЕ визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 13.02.2026 VENA2600102 вартість товару MERCEDES-BENZ vin WDB6703741 NI39362 становить 8000,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.

Надані в подальшому митному органу платіжні інструкції в іноземній валюті від 23.06.2026 №12 (а.с. 21) та від 24.02.2026 №13 (а. с. 23) підтверджують перерахування на рахунок продавця коштів у сумі 8000,00 євро (6000,00 євро + 2000,00 євро) як передоплату за товар згідно контракту від 13.02.2026 №1302/26BE.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Ціна товару в інвойсі від 13.02.2026 VENA2600102 (8000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №26UA205050006801U7 від 03.03.2026 (графа 22). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №26UA205050006801U7 від 03.03.2026, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (80200,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданою разом із МД калькуляцією транспортних витрат від 02.03.2026 (а. с.40), а також додатково долученими до листа від 04.02.2026 (а. с. 48-52), поданого в порядку частини восьмої статті 55 МК України (а. с. 47-49), договором про надання послуг від 25.02.2026 №25/02 (а. с. 41-43) та актом прийому-передачі від 02.03.2026 №25/02 (а. с. 44).

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що продавець згідно контракту не відповідає власнику товару зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу то, на думку суду, така обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару.

При цьому, суд зазначає, що з поданих декларантом інших документів (контракту від 13.02.2026 №1302/26ВЕ, інвойсу від 13.02.2026 VENA2600102 платіжних інструкцій в іноземній валюті від 23.02.2026 №12 та від 24.02.2026 №13 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія Keolis-Voyages Francois Lenoir.

Більше того, розділом 1 контракту від 13.02.2026 №1302/26ВЕ передбачено, що продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим способом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не обтяжений будь-якими іншими правами третіх осіб. Доказів того, що позивач перебував у договірних відносинах з іншими особами, окрім продавця Keolis-Voyages Francois Lenoir, матеріали справи не містять. При цьому сама лише обставина, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначена інша особа, ніж продавець, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару. За усталеною міжнародною практикою відчуження транспортних засобів може здійснюватися особами, які не зазначені у свідоцтві про реєстрацію як власники, зокрема на підставі договорів комісії, доручення чи інших цивільно-правових підстав. Водночас чинне митне законодавство не покладає на декларанта обов`язку подавати документи щодо попередніх ланцюгів постачання товару або підтверджувати повноваження продавця на відчуження транспортного засобу. Перевірка таких обставин не належить до повноважень митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та не впливає на числові значення митної вартості товару, підтверджені поданими декларантом документами.

Крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не належить до документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо твердження митного органу, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано довідку про калькуляцію транспортних витрат від 02.03.2026 б/н, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, суд ставиться критично та зазначає наступне.

Позивач для підтвердження понесення витрат на транспортування надав до митного оформлення калькуляцію транспортних витрат від 02.03.2026 (а. с. 40). Також в порядку частини восьмої статті 55 МК України позивач надав копії договору про надання послуг від 25.02.2026 №25/02 (а. с.41-43) та акту прийому-передачі від 02.03.2026 №25/02 (а. с. 44).

Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 25.02.2026 №25/02, відповідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса Mersedes Benz vin НОМЕР_1 власним ходом з місця знаходження вантажу BE Mons до пункту його призначення у місті Ковелі (Україна). Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 85000,00 грн (пункт 5.2 договору).

На виконання вимог пункту 2.2 договору від 25/02/2026 №25/02 сторони склали акт від 02.03.2026 прийому-передачі наданих виконавцем послуг транспортування Mersedes Benz vin НОМЕР_1 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 88000,00 грн та розподіляються таким чином: 85000,00 грн вартість транспортування за межами митної території України, 3000,00 грн вартість транспортування митною територією України.

Вказані у договорі від 25/02/2026 №25/02 та в акті прийому-передачі послуг від 02.03.2026 №25/02 відомості щодо вартості та маршруту транспортування вищевказаного автобуса узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції транспортних витрат від 02.03.2026.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення 7033 Mons Бельгія Ковель, Волинська область, Україна, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1640 км) та по митній території України (60 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (50,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ «777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При цьому, суд зауважує, що умови FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Пункт призначення FCA це кінцевий пункт доставки, куди вантаж доставляє продавець; всі витрати після доставки товару несе покупець.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України.

Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Відтак, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам Наказу №559.

З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.

ПРи цьому, позивачем зазначено, що стахування товару не здійснювалось.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо твердження відповідача про те, що платіжні інструкції в іноземній валюті від 23.02.2026 №12 та від 24.02.2026 №13 не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, суд зазначає, що від 23.02.2026 №12 та від 24.02.2026 №13 оформлені з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсними.

Відтак, платіжні інструкції в іноземній валюті є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у вказаному розмірі.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується калькуляцією транспортних витрат від 02.03.2026. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 03.03.2026 №205050/2025/000045/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн, сплачений платіжною інструкцією від 11.05.2026 №152 (а.с. 16).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124, ідентифікаційний код 44356571) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.03.2026 №205050/2025/000045/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» судовий збір у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський