Рішення № 138044447, 07.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 липня 2026 р. Справа № 120/17488/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправне, на її думку, рішення відповідача від 27.12.2024 № 45/д, прийняте у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та поверненням її документів на доопрацювання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував щодо позовних вимог, зазначивши, що позивачка не надала документів, які б підтверджували її право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - ані через підтвердження факту призначення такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до статті 10 цього Закону, ані шляхом надання до Міністерства оборони України документів, які б свідчили про її належність до кола осіб, яким така пенсія може бути призначена, та відповідність вимогам до непрацездатності, встановленим статтями 30 та 31 зазначеного Закону.

На переконання представника відповідача, рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 27.12.2024 № 45/д, яким позивачу відмовлено у призначенні ОГД, є правомірним, оскільки відповідає нормам чинного законодавства та базується на підтверджених обставинах, тому, комісією обґрунтовано встановлено, що документи позивачки не підтверджують її право на отримання ОГД.

30.12.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.

07.01.2026 року від представника третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову.

05.02.2026 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у адміністративній справі № 600/1860/25-а, де вирішується питання, подібне до даного предмета спору.

Ухвалою від 10.02.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі

У зв`язку з виключенням зі штату Вінницького окружного адміністративного суду судді Томчука А.В. та на виконання розпорядження керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року №35 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/17488/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року, вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Чернюк А.Ю.

Ухвалою від 23.03.2026 року справу прийнято до провадження судді Чернюк А.Ю.

30.03.2026 року стороною позивача повідомлено суд про понесення витрат на правничу допомогу.

18.05.2026 року та 20.05.2026 року представник відповідача подав до суду заяву та додаткові пояснення, в яких просив врахувати при розгляді справи висновки Верховного суду в справі №280/1098/25 та №600/1860/25-а.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Як встановлено постановою Вінницького апеляційного суду від 27.03.2024 року в справі №127/14485/23, позивач - ОСОБА_1 з 01.05.2012 року по 01.03.2023 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловік та жінка без шлюбу.

В той же час, 07.02.2023 за наслідком мобілізації ОСОБА_2 зарахувано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу № 29 від 07.02.2023 року.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №46 від 02.03.2022 року ОСОБА_3 мобілізовано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у Чорноморській лікарні КШМД м. Чорноморськ Одеської області, що підтверджується сповіщенням №1466 від 02.03.2023 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13.03.2023 року.

Згідно витягу з протоколу засідання штатної ВЛК НОМЕР_4 Регіональної ВЛК № 424 від 06.02.2024 року, захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 та причина смерті, пов`язане з проходженням ним військової служби, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 року № 133 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 року № 97-РС.

У зв`язку з викладеним, 25.06.2024 року позивач звернулася до Міністерства оборони України, через ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її цивільного чоловіка.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2025 № 952/9/18379 позивача повідомлено, що протоколом № 45/д від 27.12.2024 прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона на утриманні померлого військовослужбовця».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції станом на дату виникнення правовідносин).

Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених статтею 16-1 Закону № 2011-XII.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, в редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 , право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, а також утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.

Пунктом 1.4 розділу І Порядку № 45 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже, для вирішення питання про належність позивача до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, застосуванню підлягає законодавство, чинне саме станом на 01.03.2023, тобто на дату загибелі ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, позивач посилається на те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 27.03.2024 року в справі №127/14485/23 встановлено, що ОСОБА_1 з 01.05.2012 року по 01.03.2023 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Разом з тим, правове регулювання шлюбних відносин здійснюється Сімейним кодексом України. Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Частиною другою цієї статті прямо передбачено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства, а державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб.

Частиною першою статті 36 СК України визначено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, сімейний союз чоловіка та жінки набуває правового статусу подружжя лише після державної реєстрації шлюбу. Встановлення судовим рішенням факту проживання позивача із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджує відповідний юридичний факт, однак не надає позивачу статусу одного з подружжя у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця.

Суд також враховує, що Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено у новій редакції та включено до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла особа проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення такого факту рішенням суду, яке набрало законної сили.

Водночас на дату загибелі ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 - така категорія осіб не була передбачена статтею 16-1 Закону № 2011-XII як самостійний суб`єкт права на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Таким чином, зміни, внесені Законом № 3515-IX, не можуть застосовуватися до правовідносин, у яких право на одноразову грошову допомогу виникло до набрання ними чинності.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а та від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25 Верховний Суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події. Саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII.

У цих постановах Верховний Суд також зазначив, що подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами.

Також Верховний Суд вказав, що у редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинній на момент смерті військовослужбовця, законодавець встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, загальна категорія "член сім`ї" не є самостійною підставою для отримання одноразової грошової допомоги, якщо особа не належить до прямо визначених законом категорій або не підтвердила статус утриманця у встановленому порядку.

Посилання позивача на те, що рішенням суду встановлено факт її проживання із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не спростовує наведених висновків, оскільки спірним у цій справі є не сам факт проживання однією сім`єю, а питання належності позивача до кола осіб, які саме на дату загибелі військовослужбовця мали право на отримання одноразової грошової допомоги.

Так само не можуть бути прийняті доводи позивача про те, що вона фактично була подружжям загиблого, оскільки чинне на дату виникнення права законодавство пов`язувало статус одного з подружжя саме з державною реєстрацією шлюбу, а не з фактичним проживанням однією сім`єю.

Суд враховує, що оскаржуваним рішенням відповідач не відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги по суті, а повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Такий підхід узгоджується зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 , оскільки у разі відсутності статусу одного з подружжя позивач могла належати до кола отримувачів одноразової грошової допомоги лише за умови підтвердження статусу утриманця загиблого.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивач надавала відповідачу документи, які підтверджують її право на пенсію у разі втрати годувальника за загиблого військовослужбовця, факт призначення такої пенсії або судове рішення про встановлення факту перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 45 головний розпорядник бюджетних коштів за результатами розгляду документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги, відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання, зокрема у разі, коли документи подано не в повному обсязі, вони потребують уточнення чи подані не за належністю.

Отже, повертаючи документи позивача на доопрацювання з метою надання доказів перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому, суд вважає, що позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача. Питання про стягнення судових витрат не вирішується, оскільки позивачем не надано доказів їх сплати.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Міністерство оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 )

Суддя Чернюк Алла Юріївна