Рішення № 138043436, 07.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/421/26

Провадження № 2/602/380/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"07" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі у тексті - ТОВ «ФК «ЄАПБ» або Товариство або позивач) через свого представника Канак М.С. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН» або кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач або позичальник) уклали Договір про споживчий кредит №102470689, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 8000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. В подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим позивач став новим кредитором стосовно відповідача як позичальника за кредитним договором. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, заборгованість не погасив, внаслідок чого у нього перед позивачем існує заборгованість в сумі 20 405,55 грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 7840,00 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 3993,47 грн; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3360,00 грн; заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 5212,08 грн, і яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову не подав.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 27.05.2026 витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розгляд цивільної справи відкладено на 07.07.2026.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві проситьрозгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив та оцінив письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

16 березня 2025 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заповнив та подав ТОВ «МІЛОАН» Анкету-заяву на кредит № 102470689, підписав Договір про споживчий кредит №102470689 (індивідуальну частину), Графік платежів (Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 102470689 від 16.03.2025), Заяву на отримання кредиту № 102470689 (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 102470689 від 16.03.2025), Паспорт споживчого кредиту № 102470689 та Графік платежів до паспорту споживчого кредиту №102470689, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 10-16).

Станом на 16.03.2025 ТОВ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) було включене в Державний реєстр фінансових установ та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається зі змісту загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 638, абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Таким чином, у порядку, передбаченому вищезгаданими нормами законодавства, а також ст. 11, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали в письмовій формі в електронному вигляді Договір про споживчий кредит № 102470689 (далі у тексті Кредитний договір), згідно з п.1.1. якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 Договору у кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язків найманого працівника, типом кредиту є кредит (пункт 1.1.); сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 гривень (пункт 1.2.); кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 16.03.2025 (пункт 1.3.); остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 11.03.2026 (пункт 1.4.); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (пункт 1.5.3.); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користуванням кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 12594,75 грн (пункт 1.5.4.); тип процентної ставки за цим договором фіксована (пункт 1.6.); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 12320,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору (пункт 1.5.2.); кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (пункт 2.1).

На підтвердження факту переказу кредитних коштів кредитодавцем позичальнику позивачем долучено до позовної заяви копію платіжного доручення 101520696 від 16.03.2025 (а.с. 16).

Факт зарахування 16.03.2025 коштів у сумі 8000,00 грн на банківський рахунок відповідача за реквізитами картки, що відповідають реквізитам, зазначеним у Кредитному договорі, підтверджується випискою за договором № б/н за період 15.03.2025 17.03.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.06.2026, наданою на вимогу суду (а.с. 49).

Також суд установив, що 28 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» як Фактор, з однієї сторони, та ТОВ «МІЛОАН», як Клієнт, з іншої сторони уклали Договір факторингу №28072025 (далі у тексті Договір факторингу), згідно з п. 1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 18-20).

Згідно з п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників, Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).

На підтвердження факту переходу права грошової вимоги, що виникло на підставі Кредитного договору, позивачем надано копію Акта прийому-передачі Реєстру боржників №3 від 28.07.2025 за Договором факторингу, а також копію витягу з Реєстру боржників № 3 від 29.07.2025, які підписані представниками ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «МІЛОАН» і скріплені їхніми печатками (а.с. 21-22 на звороті).

У наданому витязі з Реєстру боржників № 3 від 29.07.2025 зазначено: ПІБ відповідача, його РНОКПП номер та дата Договору № 102470689 від 16.03.2025, сума заборгованості за основним зобов`язанням 7840,00 грн, сума заборгованості за відсотками 3993,47 грн, сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 3360,00 грн, сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) - 5212,08 грн, тощо.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі змістом загальнодоступної інформацією, розміщеної на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/, та долучених до позовної заяви копій: Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 183 від 27.12.2007, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 624024 від 12.01.2010, окремих сторінок Статуту ТОВ «ФК «ЄАПБ», Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 691 від 23.03.2017 (а.с. 23-27), станом на дату укладення Договору факторингу, тобто 28.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» (код за ЄДРПОУ 35625014) було зареєстроване як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу.

Тобто, на момент укладення та виконання Договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд установив, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» і останнє з 28.07.2025 стало новим кредитором у спірному правовідношенні, яке виникло між первісним кредитором та відповідачем.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних міркувань.

На обґрунтування суми заборгованості за Кредитним договором позивачем надано відомості про щоденні нарахування та погашення по Кредитному договору № 102470689 станом на 28.07.2025 дату укладення Договору факторингу, тобто станом на дату передачі права грошової вимоги за Кредитним договором позивачу, згідно з якими борг відповідача за Кредитним договором становить 20405,55 грн, що складається із: заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 7840,00 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 3993,47 грн; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3360,00 грн; заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 5212,08 грн (а.с. 17-18).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за процентами та сум заборгованості за основним зобов`язанням у наведених відомостях, дійшов висновку, що вони здійснені в розмірі, передбаченому Кредитним договором, та в межах строку кредитування, встановленого цим договором.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За відсутності у матеріалах справи доказів щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням та нарахованими процентами за користування кредитом є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Згідно з розділом «Терміни та визначення» Кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена у п 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом усього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін тощо.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку убачається, що кредитодавець нарахував позичальнику комісію за обслуговування кредитної заборгованості в загальній сумі 3920,00 грн, з яких позичальник сплатив 560,00 грн (платіж від 30.04.2025).

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону №1734-VIIIзагальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону №1734-VIIIдо загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, у т.ч. пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас положення вищезгаданого закону розмежовують оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1734-VIII після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону №1734-VIII встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Тобто, комісія обслуговування кредитної заборгованості, яка визначена кредитним договором та включається до суми платежу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом №1734-VIII, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в виклала висновок щодо застосування норм права, згідно з яким якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі встановлено, що умовами Кредитного договору передбачена необхідність внесення позичальником комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, яка включена до періодичного платежу.

При цьому, у змісті Кредитного договору не зазначено про те, що така комісія нараховується виключно за супутні та додаткові послуги кредитодавця, інші, ніж ті, які відповідно до положень Закону №1734-VIII мають надаватися споживачу безоплатно.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд вважає, що умови Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату кожного розрахункового періоду за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ураховуючи що, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії за обслуговування кредиту.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 750/11580/2.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене вище, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 3360,00 грн слід відмовити.

При цьому, з огляду на черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, визначену ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», сума боргу за тілом кредиту підлягає зменшенню на 560,00 грн, тобто на суму платежу позичальника, яка кредитодавцем безпідставно зарахована в рахунок погашення заборгованості за комісією.

Щодо позовної вимоги про стягнення суми неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Як зазначено вище, неустойка (штраф, пеня) за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Кредитним договором була нарахована за період з 16.03.2025 по 28.07.2025 включно, тобто в період дії воєнного стану.

Тому у цьому випадку підлягає застосуванню норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в силу приписів якої позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (в т.ч. пені) за таке прострочення і така пеня підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) в сумі 5212,08 грн слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 7280,00 грн (7840,00 560,00) та сума заборгованості за відсотками у розмірі 3993,47 грн., а всього 11273,47 грн.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 153594 від 30.03.2026 (а.с. 1).

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 55,2 % від заявленої суми (11273,47 х 100 / 20405,55), то з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 1469,64 грн (2 662,40 х 55,2 %).

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 247,259, 263-265, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за Кредитним договором № 102470689 в розмірі 11273,47 грн (одинадцять тисяч двісті сімдесят три гривні 47 копійок).

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1469,64 грн (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять гривень 64 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: вул. Лісова, буд.2, м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл., 07400, код ЄДРПОУ 35625014, рахунок НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК».

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: В. НАУМЧУК