Рішення № 138043215, 07.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/711/26

Провадження № 2/459/278/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судових засідань Середницької І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1884274 від 29.01.2020 у розмірі 16940,00 грн, вирішити питання судових витрат, які включають витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн та сплату судового збору 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №1884274, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 11000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Вказує, що відповідачем не було сплачено кредитні кошти, і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

Вказує, що 30.04.2021 ТОВ «Авентус Україна» та позивач уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1884274 від 29.01.2020.

Зазначає, що заборгованість відповідача за кредитним договором №1884274 від 29.01.2020 становить 16940,00 грн, з яких: 11000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5940,00 грн заборгованість за процентами.

02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

06.03.2026 відповідач подала відзив на позов, у якому висловилася про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки з моменту останнього платежу, здійсненого нею, пройшло більше трьох років, тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

30.03.2026 відповідачем подано письмові пояснення, у яких остання зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору. Водночас, ставить під сумнів передачу права вимоги, так як таке неодноразово відступалося. Наполягає на застосуванні строку позовної давності. Окрім цього, вказує, що здійснені нею платежі значно перевищують тіло кредиту.

Аналогічну заяву про застосування строку позовної давності подано ОСОБА_1 15.04.2026.

15.04.2026 від відповідача також надійшло клопотання про відмову у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю вимог, зокрема остання посилається на відсутність доказів зарахування коштів на її рахунок, належності їй банківської карти НОМЕР_1 , а також ідентифікації особи отримувача коштів. Відтак, вважає, що матеріали справи не містять доказів укладення договору. Також зазначає про суперечливість у розрахунках позивача. Вважає, що заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн не підтверджені жодними платіжними документами. З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

15.04.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву (заперечення проти позову), у якому остання висловилася про безпідставність позовних вимог, просить відмовити у задоволенні таких, посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у попередніх процесуальних документах.

28.04.2026 відповідачем подано письмові пояснення, у яких остання вказала, що відсутній детальний розрахунок розміру заборгованості та не спростовано викладені нею доводи.

06.05.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання, у якому просив проводити розгляд справи у його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання також не з`явився.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 29.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання споживчого кредиту №1884274,який підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора М353530.

Згідно з пунктом 1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 11000 грн. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору (п.1.4 Договору).

Процентна ставка за користування кредитними коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: знижена процентна ставка - 1,26% у день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснив повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (підпункт 1.5.1. розділ 1 Договору; стандартна процентна ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулось продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1 - 4.6 цього договору.

Однак, пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2.-4.5 Договору.

Пунктом 4.2. вказаного Договору встановлено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п.4.3. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитами та вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Згідно із п. 4.4. цього Договору Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцентувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Відповідно до п.4.5. вказаного Договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1884274 від 29.01.2020 сторонами погоджено розрахунок платежів за договором, який містить інформацію про дату повернення кредиту та сплати відсотків - 28.02.2020, суму кредиту 11000,00 грн, суму нарахованих процентів за користування кредитом 4158,00 грн, загальну вартість кредиту - 15158,00 грн.

Цього ж дня, відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить умови, аналогічні умовам Договору.

Після підписання договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 11 000 грн шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260518/90363-БТ від 25.05.2026, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 29.01.2020 було зарахування коштів в розмірі 11 000 грн, ОСОБА_1 верифікована шляхом підписання Анкети -заяви по ідентифікації клієнта від 02.09.2019.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір про надання споживчого кредиту № 1884274 від 29.01.2020, ідентифікований TOB «Авентус Україна». Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, стрвореним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на Веб-сайті товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в договорі. Одноразовий ідентифікатор М353530, час відправки 29.01.2020, номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1884274 від 29.01.2020, заборгованість становить 16940,00 грн, з яких: 11000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5940,00 грн заборгованість за процентами.

30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель Заборгованості).

Згідно з п.1.2 Договору відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1884274 від 29.01.2020 року в сумі 16 940 грн.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.04.2021 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 30.04.2021, кількість боржників 2148.

Як вбачається з платіжної інструкції № 29935 від 30.04.2021, ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» переведено ТОВ «Авентус Україна» 511515,88 грн, призначення платежу: оплата за придбання (відступлення) Прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021.

13.02.2026 на адресу відповідача позивачем скеровано досудову вимогу, у якій відповідача було повідомлено про укладення договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1884274 від 29.01.2020 та про необхідність сплати заборгованості у розмірі 16 940 грн.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, 29.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання споживчого кредиту №1884274, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 11000 гривень, який був підписаний відповідачем. Цього ж дня, відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить умови, аналогічні умовам Договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що доведеність належними та допустимими доказами наявності договірних відносин між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами, перерахувавши їй кредитні кошти в сумі 11 000 грн на банківську карту, яку банком емітовано на її ім`я, що підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260518/90363-БТ від 25.05.2026. Тому, в цій частині доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим встановлено, що 30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1884274 від 29.01.2020. Також у матеріалах справи міститься витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021,Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.04.2021 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 та платіжна інструкція № 29935 від 30.04.2021 про оплату за придбання (відступлення) Прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021.

Таким чином, суд вважає, що до ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за договоромпро надання споживчого кредиту №1884274 від 29.01.2020, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а доводи відповідача щодо відсутності доказів відступлення права вимоги є безпідставними.

Вирішуючи питання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1884274 від 29.01.2020, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п.54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.

Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 11 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів, процентна ставка за користування кредитними коштами: знижена процентна ставка - 1,26% у день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснив повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулось продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1 - 4.6 цього договору. Дата повернення кредиту 28.02.2020.

Із розрахунку заборгованості за договором видно, що відсотки нараховані за період з 29.01.2020 по 03.07.2020.

Так, положеннями розділу 4 кредитного договору визначено пролонгацію строку кредиту.

Однак, пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2.-4.5 Договору.

Пунктом 4.2. вказаного Договору встановлено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п.4.3. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитами та вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на тридцятий день користування кредитом 28.02.2020 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту повністю не виконала, лише сплатила нараховані відсотки 4158,00 грн, залишок боргу 11 000 грн, який складається із тіла кредиту.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на пролонгацію договору та п.3.1 цього договору, зазначаючи, що нарахування відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, тобто метод «факт/факт».

Однак, суд із такими доводами не погоджується, оскільки неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п.4.2,4.3. договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Так, 28.02.2020 року позичальник сплатив усі нараховані проценти та за умовами п.4.3 договору така сплата могла бути лише пропозицією (офертою) про продовження строку користування кредитом, а у матеріалах справи відсутні відомості щодо продовження кредитодавем строку кредитування, тобто вчинення з боку останнього конклюдентних дій надання відповіді протягом 24 години з моменту сплати відсотків, тестове повідомлення про погодження нового строку кредитування на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, як того вимагали умови укладеного договору, зокрема п.4.4.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми кредиту відповідно до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦК України як плата за наданий кредит, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що неповернення кредитних коштів у встановлений п.1.4 договору строк, має наслідком відповідальність, яка визначена ст.625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст.1048 ЦК України.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд враховує, що за період (30 днів) користування позикою в розмірі 11 000 грн, за процентною ставкою 1,26% на залишок заборгованості в день, відповідачкою сплачено процентів на суму 4158,00 грн. Таким чином відсотки за користування кредитом погашені повністю, а проценти за користування кредитними коштами, після спливу 30 днів кредитування стягненню з відповідача не підлягають.

Окрім цього, як вбачається з наданої позивачем картки обліку Договору (розрахунок заборгованості), відповідачкою на погашення кредитних коштів було сплачено також 28.03.2020 - 5742,00 грн, 27.04.2020 - 3000,00 грн, 28.04.2020 - 2940,00 грн, 03.06.2020 - 2440,00 грн, а всього на суму 14122,00 грн. Отже, наведене свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1884274 від 29.01.2020.

За наведених обставин, у задоволенні позову слід відмовити через його необґрунтованість із вищезазначених підстав.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої, п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (26.02.2026).

Окрім цього, суд звертає увагу, що відмова в позові по суті і у зв`язку з спливом строку позовної давності є взаємовиключними обставинами. Позовна давність застосовується судом тільки у тих випадках, коли має місце порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду, а якщо це право не було порушено, суд відмовляє у позові через необґрунтованість.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати, яка складаються із витрат понесених на сплату судового збору та правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

Повне рішення складено 07.07.2026.

Суддя: В. В. Грабовський