Рішення № 138042482, 07.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 334/3317/26

Провадження № 2-о/331/237/2026

РІШЕННЯ

іменем України

07.07.2026

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свою заяву обґрунтовує тим, що під час подання ОСОБА_1 документів до органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії було встановлено розбіжності у написанні його імені, а саме: у документі про освіту № 1633 виданого 20 липня 1977 року Генічеським професійним училищем № 17 Херсонської області зазначено « ОСОБА_1 », тобто ім`я « ОСОБА_2 » з однією буквою «н».

Відповідно до «Правопису української мови 1960 року», імена іноземного походження, як, наприклад: "Генадій", мали певні правила транслітерації, і в даному випадку саме форма запису з однією буквою «н» була правильною.

Згідно з українським правописом (як 1980, так і актуальним 2019 року), чоловіче ім`я пишеться з двома «н» - ОСОБА_3 .

Таким чином, Генічеським професійним училищем № 17 Херсонської області у атестаті № 1633 у проміжок часу з 01.09.1975 по 20.07.1977 його ПІБ зазначено як « ОСОБА_1 ».

З врахуванням вказаного відповідний орган відмовився перераховувати заявнику пенсію за вказаний період.

Просить встановити факт, що ім`я « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » є тотожними та стосуються однієї і тієї ж особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08.05.2026 року заяву залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.05.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

24.06.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена заява, просить встановити факт належності атестату № 1633, виданого 20 липня 1977 року Генічеським професійним училищем № 17 Херсонської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи, Головного управління Пенсійного фонду України, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

У пункті 12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України міститься роз`яснення про те, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.

Поряд з цим, суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документу, що посвідчує трудовий стаж.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Крім того, у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» надано роз`яснення, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо, зокрема, тотожності осіб, а також імені, по-батькові та прізвища осіб, які по-різному записані у документах.

Верховний Суд роз`яснив, що у випадках, коли громадяни не можуть використовувати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвища, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Заявник вправі у таких справах звернутися в суд про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу.

Судом встановлено, що у атестаті № НОМЕР_1 , виданого 20 липня 1977 року Генічеським професійним училищем № 17 Херсонської області прізвище та по-батькові заявника українською мовою зазначено « ОСОБА_1 », тоді як в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , пенсійному посвідченні № НОМЕР_3 від 15.12.2020 року, серія НОМЕР_4 , вказано « ОСОБА_1 », у трудовій книжці серії НОМЕР_5 від 19.03.1981 року російською мовою вказано « ОСОБА_4 ».

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахуванні пенсії від 26.11.2025 року , відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону №1058 згідно заяви від 18.11.2025 року №10527, до надання уточнюючих довідок. При розгляді електронної пенсійної справи встановлено, що період навчання неможливо зарахувати, оскільки виявлена розбіжність у документах, а саме в імені , по паспорту громадянина України - ОСОБА_3 ,а у дипломі ОСОБА_2 .

Тобто, заявник звернувшись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, фактично просив встановити факт належності йому атестату про освіту для підтвердження трудового стажу.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Судом також встановлено, що заявник іншої можливості встановити факт належності йому атестата про освіту немає, а підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності, певній особі здійснюється саме в рамках окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

3 урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності атестату про освіту необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 14, 76-78, 84, 89, 293, 315, 316, 318-319,355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.

Встановити факт належності атестату № 1633, виданого 20 липня 1977 року Генічеським професійним училищем № 17 Херсонської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2026 року.

Суддя: Н.В.Фісун