Ухвала суду № 138041790, 07.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/413/26

Єдиний унікальний № 742/1637/26

У Х В А Л А

07 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_9 , представника цивільного відповідача ОСОБА_10 , провівши судове засідання матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62025100150005944 по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Прилуки Чернігівської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Прилуцького міськрайонного суду перебувають матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні прокурори підтримали письмове клопотання про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів без визначення розміру застави.

Своє клопотання мотивують тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 та заподіяння потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження. 30.03.2026 ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 28.05.2026 включно, без визначення розміру застави, надалі ухвалою від 19.05.2026- до 17.07.2026. Строк тримання під вартою ОСОБА_12 закінчується 17.07.2026, а судовий розгляд кримінального провадження триває. Враховуючи, що строк запобіжного заходу закінчується 17.07.2026, а встановлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України продовжують мати місце і вони не зменшилися, тому виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу. Зокрема, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. У зв`язку з чим існує ризик того, що остання будучи обізнаною у кримінальному праві як працівник правоохоронного органу (поліцейський ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області), з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбування покарання у виді позбавлення волі може переховуватися від суду. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так, є підстави вважати, що ОСОБА_8 може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які вже допитані у процесуальному статусі свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що створює такий ризик. Крім того, ОСОБА_8 шляхом впливу на свідків може намагатися штучно створити та підтвердити свою версію події з метою доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Ризик, передбачений п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Ураховуючи стійке коло знайомств у обвинуваченої, яке так чи інакше пов`язане із місцем роботи останньої в Прилуцькому РВП ГУНП в Чернігівській області, зважаючи, що вона раніше тривалий час працювала в органах Національної поліції, а саме в підрозділі зоною обслуговування якого є м.Прилуки Чернігівської області, де було вчинено ДТП, ОСОБА_8 шляхом отримання консультацій, порад чи допомоги від сторонніх осіб, самостійно або ж опосередковано, може вживати інших заходів, які стануть перешкодою у кримінальному провадженні. Такий ризик обгрунтовується тим, що ОСОБА_8 може створювати штучні докази свого захисту, зокрема підбурювати осіб, які взагалі не були свідками вчинення кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих нею захисних версій.

Крім того, враховуючи положення п.2 ч.4 ст.183 КПК України просили не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель дитини.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та представник потерпілих адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої. Просили його задовольнити.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що ризики у відповідності до ст.177 КПК України щодо обвинуваченої, в даному кримінальному провадженні відсутні. Під час розгляду справи стороною обвинувачення не надано детального обґрунтування ризиків та не проведено належним чином їх аналіз. Наголошує, що ризики по справі є надуманими, адже підозрювана своєю поведінкою протягом тривалого часу вже довела про відсутність таких ризиків. Просив змінити обвинуваченій запобіжний захід на інший не пов`язаний з позбавленням волі, або, якщо суд прийде до висновку щодо необхідності застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, то визначити розмір застави.

Обвинувачена підтримала позицію захисника.

Заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

На розгляді в Прилуцькому міськрайонному суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025100150005944 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 12.2025 до підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2026, з визначенням розміру застави в сумі 242240 грн.

Ухвалою колегії суддів Чернігівського апеляційного суду від 16.01.2026 ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.12.2025 про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави 242240 грн., скасовано та постановлено нову ухвалу. Застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2026, без визначення розміру застави.

03.02.2026 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , в межах строку досудового розслідування до 03.04.2026, без визначення розміру застави.

23.02.2026 ухвалою колегії суддів Чернігівського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 03.02.2026 залишено без змін.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 30.03.2026 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 , строком на 60 (шістдесят) днів, до 28 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 19.05.2026, яка залишена без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29.05.2026, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 , строком на 60 (шістдесят) днів, до 17.07.2026, включно, без визначення розміру застави.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання процесуальним ризикам, вичерпний перелік яких наводиться у п.п. 1-5 ч. 1 вказаної статті.

Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» суддя, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з`ясовує обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_19 та заподіяння потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Більш того, на стадії судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом». Ці питання є предметом саме судового розгляду обвинувачення, коли усім наданим доказам повинна бути надана оцінка в судовому рішенні за результатами такого розгляду.

Ризик це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судовий розгляд триває та не завершиться до спливу попереднього строку тримання під вартою.

Наведені прокурором ризики в частині можливого переховування обвинуваченої від суду, впливу та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є дійсним та триваючими, ступінь їх обґрунтованості не зменшилась у порівнянні з підставами, які були попередньо покладені в основу для тримання під вартою, і унеможливлюють на даний час можливість зміни обраної обвинуваченій міри запобіжного заходу на більш м`який вид, оскільки альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку.

Твердження сторони обвинувачення про можливий вплив обвинуваченої на свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на стадію судового розгляду, суд вважає також є достатньо переконливими.

Судом недопитані всі свідки у справі, в тому числі й ключовий.

Отже, залишається цілком ймовірним ризик незаконного позапроцесуального впливу обвинуваченої, в разі знаходження її на волі, на свідків, з метою їх спонукання до надання «вигідних» для обвинуваченої показань чи взагалі відмови від них, оскільки, виходячи з засади безпосередності дослідження доказів, показання від потерпілих та свідків суд отримує усно в судовому засіданні.

При цьому, з моменту взяття обвинуваченої під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, суттєво не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження, щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу не досягли такого рівня, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

За таких обставин, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177,178 КПК.

При цьому, твердження захисника щодо відсутності доказів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4ч.1 ст. 177 КПК України були встановлені під час застосування до ОСОБА_8 саме такого виду запобіжного заходу, їх наявність була підтверджена під час неодноразового продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, та було предметом перегляду в апеляційному порядку, в той час, як стороною захисту не наведено належних доводів, які б вказували, що такі ризики зменшилися або перестали існувати.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, тому з метою запобігання встановлених ризиків та для досягнення дієвості кримінального провадження, дію запобіжного заходу необхідно продовжити.

З урахуванням викладеного в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, слід відмовити, оскільки такі запобіжні заходи, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про обвинувачену та стадію судового розгляду, не забезпечать належної поведінки обвинуваченої під час судового розгляду кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 вчинила хоч і тяжкий, але не умисний злочин, наявність у неї міцних та стійких соціальних зв`язків, постійного місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, не спростовують висновків суду про те, що ризики, встановлені під час застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, а саме передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, перестали існувати чи зменшилися. До того ж обставини, на які посилається захисник, були відомі суду під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу та не спростовують висновків суду в цій частині.

Відповідності до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На даний час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

За змістом ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, серед іншого, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З огляду на дискреційні повноваження суду при вирішенні питання про визначення розміру застави, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, суд не визначає розмір застави в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, до 04 вересня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити учасникам справи та направити Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_20