Рішення № 138041678, 08.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 753/1092/26

Провадження № 2/740/1861/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - ТОВ «ФК «Гелексі», товариство), поданим представником - адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики,

установив:

У листопаді 2025 року представник позивача подав до Дарницького районного суду міста Києва вищевказану позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики № 44832 від 20.12.2018 у розмірі 24 669,50 грн, а також судовий збір у розмірі 2423,00 грн та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2018 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 44832 від 20.12.2018 року в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці позику в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становить 0,01 % у день, комісія - 1,9 %, підвищена комісійна винагорода (у випадку прострочення терміну платежу) - 3,0 %. Відповідач не виконує належним чином свої грошові зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 24 669,50 грн, із яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 19 669,50 грн - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

24.04.2026 вказана цивільна справа надійшла до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, та згідно з протоколом автоматизовано розподілу судової справи між суддями передана головуючому судді Шевченко І. М.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали суду про відкриття провадження в справі надіслано судом відповідачу за адресою, що вказана в позові (зареєстроване місце проживання), однак не отримано нею, про що свідчать поштові конверти з рекомендованими повідомленнями, які повернулися неврученими із причин відмови адресата отримувати та відсутності за місцем реєстрації відповідно. Відзиву на позов та/або заяв/клопотань відповідачка не подавала до суду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ухвалення судового рішення за наявними матеріалами не встановлено.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 20 грудня 2018 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 44832, який разом із графіком платежів, паспортом позики - підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 34625413.

Умовами договору передбачено, що за цим договором позикодавець надає позичальнику позику в розмірі 5000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою.

У договорі позики встановлено плату за користування у вигляді: процетів у розмірі 0,01 % у день від поточного залишку позики; комісії у розмірі 1,9 % у день від початкового розміру позики.

Відповідно до п. 1.1.3, 1.1.4 договору позики нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

У п. 1.1.5, 2.1 договору передбачено, що строк повернення позики - 18 січня 2019 року. Строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що позика надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 20 грудня 2018 року по 01 серпня 2025 року за договором позики від 20 грудня 2018 року № 44832, заборгованість ОСОБА_2 складає суму в розмірі 24 669,50 грн, із яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 19 669,50 грн - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

У ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 4 ч 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем вищевказаного договору позики, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.

Укладаючи вищевказаний договір позики, відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі на розмір процентів за користування кредитними коштами, а також комісії.

Унаслідок невиконання відповідачкою взятих за договором зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 669,50 грн, яка не спростована відповідачкою, і така заборгованість підлягає стягненню з неї на користь позивача.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2423,00 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, акт № 878 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги, відповідно до яких вартість обсягу наданих послуг становить 5000,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критеріям розумності та реальності.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові ви трати в загальному розмірі 7423,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», поданий представником - адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики -задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ; ЄДРПОУ 41229318) заборгованість у загальному розмірі 24 669 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят дев`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ; ЄДРПОУ 41229318) судові витрати в загальному розмірі 7423 (сім тисяч чотириста двадцять три) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко