Ухвала суду № 138039850, 07.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 756/14377/23

Провадження № 6/522/917/26

У Х В А Л А

07 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни, за участі заінтересованих осіб: боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи Служба у справах дітей Великописарівської селищної громади, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітня та малолітні діти,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна звернулася 19.06.2026 до Приморського районного суду м. Одеси з поданням, в якому просить суд вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2856787259040), в якому зареєстровані неповнолітня та малолітні діти.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 76993033 щодо виконання виконавчого листа Приморського районного суду міста Одеси № 756/14377/23 від 05.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень та боргу в сумі 377 137,60 гривень та судового збору у розмірі 3 771,38 гривень. У цьому ж виконавчому провадженні перебуває виконання виконавчого листа Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 522/20266/25-Е від 25.02.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . Боржник зареєстрував електронний кабінет в системі ЕСІСТ, тому достеменно обізнаний про виконавче провадження. Незважаючи на вжиті приватним виконавцем заходи, спрямовані на встановлення наявності грошових коштів, рухомого або іншого майна боржника, виявити такі активи не вдалося. Натомість, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником на праві спільної часткової власності зареєстровано 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Приватний виконавець вважажє, що право спільної часткової власності ОСОБА_1 охоплює усю квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в зазначеному об`єкті нерухомого майна на теперішній час зареєстровані неповнолітня та малолітні діти, що перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника та виконанню судових рішень. У квартирі зареєстровані неповнолітня ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); малолітній ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); малолітній ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Великописарівською селищною радою Охтирського району Сумської області направлено повідомлення від 29.08.2025 №2157 на запит приватного виконавця, яким повідомлено про відсутність у законодавстві порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають малолітні та/або неповнолітні діти. Відмова органу опіки та піклування є підставою для звернення до суду з цим поданням.

У судове засідання 07.07.2026 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначав, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець наділений правом звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка підлягає розгляду судом у порядку, встановленому статтею 435 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяни Миколаївни перебуває зведене виконавче провадження №76993033 щодо виконання виконавчого листа Приморського районного суду міста Одеси №756/14377/23 від 05.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень та боргу в сумі 377 137,60 гривень та судового збору у розмірі 3 771,38 гривень. У цьому ж виконавчому провадженні перебуває виконання виконавчого листа Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 522/20266/25-Е від 25.02.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У частині другій статті 6 СК України передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Таким чином, беззаперечним є те, що, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.

Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування».

Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України.

Згідно із статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.

Згідно з абзацом 5 статті 3 та частинами першою, десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Під час розгляду подання державного або приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.04.2026, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на частку квартири АДРЕСА_2 .

У квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчать відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб наданих Центром надання адміністративних послуг Великописарівської селищної ради.

ОСОБА_7 є мамою трьох зареєстрованих у квартирі дітей, а ОСОБА_1 є батьком одного ОСОБА_6 , на підтвердження чого надано актові записи про народження дітей.

Великописарівська селищна рада Охтирського району Сумської області у листі від 29.08.2025 №2157 на запит приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. вказала, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповноілті діти. Законодавство передбачає, що за такою згодою до органу опіки та піклування можуть звертатися батьки дітей або їх законні представники. Батьки дітей, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 не зверталися до Великописарівської селищної ради з питанням вчинення будь-яких правочинів стосовно вищезазначеного майна.

Приватний виконавець Боруца Т.М. вказує, що діти проживають у іншій квартирі, однак доказів на підтвердження такому не надає.

Малолітніх ОСОБА_6 , відповідно до статей 405 ЦК України, 156 ЖК УРСР, частини другої статті 11, частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» має право на проживання (користування) у спірній квартирі своїх батьків, зокрема боржника.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі з 05.03.2024, а ОСОБА_6 з 08.08.2025.

Виконавчі листи у справі 756/14377/23 видано 05 грудня 2024 року.

Тобто, ОСОБА_6 зареєстрований у квартирі після видачі виконавчого листа, однак неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі до вирішення справи.

Окрім того, приватний виконавець не надала докази вартості квартири, в якій проживають діти. Питання дотримання порядку їх реєстрації та вселення у приміщення не аналізується.

Отже, примусова реалізація майна може потягти за собою зменшення та/або обмеження щодо користування вказаним житловим приміщенням, і, як наслідок, призвести до фактичного виселення із житла неповнолітніх дітей, тобто порушить їх права та інтереси. При цьому, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення, і ці інтереси можуть перевищувати приватні інтереси.

Крім того, суд звертає увагу на те, що лист Великописарівська селищна рада Охтирського району Сумської області не є відмовою у наданні дозволу на примусову реалізацію майна, в якому проживають діти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Дозвіл на реалізацію частки вищевказаної квартири, за наявних доказів, призвів би до порушення прав дітей, а також погіршення рівня їх життя, необхідного для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що є неприпустимим, з огляду на дотримання прав, які їй гарантуються державою та міжнародним співтовариством.

На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця БоруциТ.М.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (постанова Європейського Суду з прав людини «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), скарга №41615/07, §135, ECHR2010).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено також у п. 8 ст. 7 СК України та уст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Разом з тим, вказаний ЗУ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

З аналізу зазначених норм та з урахування практики Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.

Надання згоди приватному виконавцю на примусову реалізацію частини квартири може призвести до фактичного виселення із житла неповнолітніх дітей, право користування на яке офіційно зареєстровано за останніми.

Окрім того, суд звертає увагу приватного виконавця Боруци Т.М., що звернення до суду з тотожними заявами може свідчити про зловживання процесуальними правами, тоді як у рамках справи №522/20266/25-Е, яка також перебуває на виконанні у приватного виконавця у цьому зведеному виконавчому провадженні, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.05.2026 відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця Боруци Т.М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти.

На підставі викладеного, керуючись ст.259-261, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни, за участі заінтересованих осіб: боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи Служба у справах дітей Великописарівської селищної громади, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітня та малолітні діти залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 08 липня 2026 року.

Суддя: В.Я.Бондар