Ухвала суду № 138039212, 03.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/8454/25

Провадження № 1-кп/947/518/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000234 від 20.02.2025 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, із змінами, утворено Управління капітального будівництва Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056902) та затверджено Положення про нього (далі Управління).

Згідно Положення Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, відкриває рахунки в органах Державного казначейства; Управління є головним розпорядником бюджетних коштів, що надходять за бюджетними призначеннями для будівництва, реставрації, реконструкції, ремонту муніципального житлового фонду та утримується за рахунок коштів бюджету міста.

До основних завдань та функцій Управління входить, зокрема: виконання завдань з будівництва будинків, об`єктів освіти, охорони здоров`я, зв`язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно - побутового й іншого призначення та ефективного використання капітальних вкладень, спрямованих на цю мету; здійснення функцій замовника з капітального будівництва об`єктів жилого та не жилого призначення, ремонту, реконструкції та реставрації об`єктів охорони здоров`я, освіти, культури, зв`язку, транспорту, торгівлі, соціальної сфери, як за рахунок бюджетних коштів так і інших джерел фінансування, не заборонених законодавством; здійснює технічний нагляд за будівництвом, реставрацією, реконструкцією та ремонтом об`єктів, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством та контроль за відповідністю обсягу і якості виконаних робіт згідно з проектами, технічними умовами, стандартами та іншими нормативними актами, що діють на території України.

Наказом начальника УКБ ОМР № 91-К від 15.09.2016 ОСОБА_4 з 15.09.2016 призначено на посаду завідувача сектору підготовки до виробництва УКБ ОМР.

Надалі, наказом начальника УКБ ОМР від 25.11.2020 № 157-к ОСОБА_4 звільнено з посади завідувача сектору підготовки до виробництва УКБ ОМР та наказом від 01.12.2020 за № 164-к призначено на посаду заступника начальника виробничо-технічного відділу УКБ ОМР з присвоєнням 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Також, начальником Управління 03.12.2020 затверджено посадову інструкцію заступника начальника виробничо-технічного відділу УКБ ОМР, доведеної до відома ОСОБА_4 під розпис у цей же день.

Пунктом 1.1 Розділу І Інструкції передбачено, що основною метою діяльності заступника начальника виробничо-технічного відділу УКБ ОМР є забезпечення роботи в частині виробничо-технічних питань стосовно об`єктів, фінансування яких проводиться з державного та місцевого бюджетів.

Згідно п. 1.5 розділу І Інструкції у своїй діяльності керується: Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, актами КМУ, Положенням про Управління та цією посадовою Інструкцією. Завідувач сектору повинен знати будівельні норми та правила; основи технології виробництва і способи ведення будівельно-монтажних робіт; порядок приймання об`єктів, закінчених будівництвом; порядок оформлення проектно-кошторисної та іншої технічної документації; будівельні матеріали, вироби, конструкції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.5 Розділу ІІ Інструкції заступник начальника виробничо-технічного відділу УКБ ОМР забезпечує роботу в частині виробничо-технічних питань стосовно об`єктів, фінансування яких проводиться з державного та місцевого бюджетів; займається підготуванням проектної документації, передачею та контролем проходження експертизи в ліцензованих експертних організаціях.

Згідно з положеннями п.п. 4.1, 4.2. Розділу ІV Інструкції заступник начальника виробничо-технічного відділу УКБ ОМР несе відповідальність зокрема за невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією; за здійснення в процесі своєї діяльності правопорушення в межах, визначених діючим адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Згідно ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_4 , постійно обіймаючи посаду заступника начальника виробничо-технічного відділу УКБ ОМР, був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто згідно ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою.

Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради проведено закупівлю без використання електронної системи, оголошення про проведення якої оприлюднено у системі для здійснення публічних закупівель «Prozorro» 15.12.2020, ідентифікатор закупівлі: UA-2020-12-15-006548-b з предметом: «Поточний ремонт приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 8» Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110».

Так, 15.12.2020 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_6 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС ЮГ» (код ЄДРПОУ 38058680) в особі т.в.о. директора ОСОБА_7 (підрядник) укладено договір № 103-20/ПР за об`єктом: «Поточний ремонт приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 8» Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110» (класифікація за ДК 021:2015:45450000-6 інші завершальні будівельні роботи).

Згідно з п.п. 3.1. Розділу ІІІ вищевказаного договору, його ціна склала 14 426 441,86 тис. грн. (чотирнадцять мільйонів чотириста двадцять шість тисяч чотириста сорок одна гривня 86 копійок).

Відповідно до п.п. 2.1 Розділу ІІ укладеного Договору, Підрядник повинен виконати роботи, якість яких відповідає умовам державних стандартів, будівельних норм і правил, інших нормативних документів, проектно-кошторисної документації і Договору.

Згідно з Розділом ІV Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником Підряднику виконаних робіт, на підставі підписаних Сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Фінансування робіт Об`єкта здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно плану фінансування робіт.

Надалі, п. 1 Додаткової угоди № 3 від 01.03.2021 до вказаного договору Сторонами вирішено зменшити вартість договору до 14 126 765,77 грн.

На виконання умов вказаного договору, Сторонами складено та від замовника УКБ ОМР ОСОБА_4 , а від замовника ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» ОСОБА_8 підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В № 1 за грудень 2020 року, № 2 за грудень 2020 року, № 3 за лютий 2021 року та № 4 за лютий 2021 року, а також акти здачі змонтованого устаткування № 1 від 28.12.2020, № 1 від 11.02.2021 та № 2 від 17.02.2021.

У подальшому, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 4 від 01.03.2021 до Договору, у зв`язку з виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань, Договір № 103-20/ПР від 23.11.2021 за взаємною згодою вважається виконаним.

Також, відповідно до трансакцій № 191024399 від 23.12.2020 на суму 3 012 097,34 грн., № 192116294 від 29.12.2020 на суму 2 096 725,35 грн., № 194756029 від 12.02.2021 на суму 3 000 284,02 грн., № 195221832 від 18.02.2021 на суму 6 017 659,06 грн., між Сторонами проведено розрахунки, тобто УКБ ОМР перераховано на рахунок ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» грошові кошти на загальну суму 14 126 765,77 грн.

Однак, вже 02.03.2021 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_6 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС ЮГ» (код ЄДРПОУ 38058680) в особі директора ОСОБА_9 (підрядник) укладено договір № 5-21/ПР про закупівлю підрядних робіт за державні кошти за об`єктом: «Поточний ремонт приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 8» Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110. Коригування» (класифікація за ДК 021:2015:45450000-6 інші завершальні будівельні роботи) (надалі по тексту - Договір). При цьому ціна вказаного Договору склала 10 952 403,39 грн.

Відповідно до п.п. 2.1. Розділу ІІ укладеного Договору Підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає умовам державних стандартів, будівельних норм і правил, інших нормативних документів, проектно-кошторисної документації і Договору.

Згідно з п.п. 4.1 Розділу IV Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником Підряднику виконаних робіт, на підставі підписаних Сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Підпунктом 4.2. передбачено, що фінансування робіт Об`єкта здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно плану фінансування робіт.

Відповідно до розділу V Договору термін виконання робіт на Об`єкті: березень 2021 року грудень 2022 року.

Розділом VІ Договору визначено, що Замовник зобов`язаний приймати виконані роботи згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, Довідок про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3, Актів здачі змонтованого устаткування. Замовник має право контролювати виконання робіт у строки, встановлені цим Договором; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених Підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено Договором. Підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені Договором та відповідно до проектно-кошторисної документації; забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установлених договором; своєчасно усувати недоліки в роботах, допущені з його вини. Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Згідно розділу ХІ Договору Підрядник виконує роботи відповідно до кошторисної документації, будівельних норм, правил і графіка виконання підрядних робіт. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості об`ємів виконаних робіт проектно-кошторисній документації, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій, державним стандартам і технічним умовам. При виявлені відхилень Замовник видає Підряднику письмове розпорядження про їх усунення, а при необхідності приймає рішення про припинення робіт.

Згідно з вимогами «Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури» (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903, технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об`єкта; технічний нагляд здійснюють особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.

Наказом головного інженера УКБ ОМР ОСОБА_10 від 15.12.2020 за №107ТН, заступника начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_4 , який згідно кваліфікаційного сертифікату № АТ006609 від 19.05.2017 є інженером технічного нагляду, призначено відповідальним по здійсненню технічного нагляду на об`єкті: «Поточний ремонт приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 8» Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110».

Так, згідно п. 5 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд уповноважені: проводити перевірку наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо; відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів; відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації; виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду; вести облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками; оформляти акти робіт, виконаних з недоліками; виконувати інші функції, пов`язані з технічним наглядом на відповідному об`єкті.

Відповідно до п. 6 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд, мають право вимагати від підрядника: виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої технічної документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт; зупинення робіт у разі застосування ним матеріалів, деталей, конструкцій та виробів, які не відповідають вимогам нормативних документів; проведення лабораторних випробувань матеріалів і конструкцій щодо їх відповідності сертифікатам якості, а обладнання - технічним (технологічним) паспортам та своєчасного повідомлення їм про такі випробування; усунення відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред`явлення робіт для здійснення технічного нагляду; зупинення виконання: робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт; будівельно-монтажних робіт у разі виявлення понаднормативної деформації об`єкта або загрози обвалу конструкцій та вжиття невідкладних заходів для запобігання виникненню аварії.

Згідно п. 7 Порядку у разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта, та відмови підрядника їх усунути особа, що здійснює технічний нагляд, повідомляє про це замовнику (забудовнику) і відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Однак, ОСОБА_4 , при виконанні службових завдань вчинив службовий злочин, а саме неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , приблизно в період часу з 02.03.2021 по 25.03.2021, тобто з часу початку здійснення будівельних робіт до підписання первинних облікових документів за договором № 5-21/ПР від 02.03.2021, перебуваючи на об`єкті проведення ремонту за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110, будучи достовірно обізнаним із порядком здійснення технічного нагляду, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча в силу наявного досвіду та кваліфікаційного рівня мав і міг їх передбачити, в порушення Порядку, Договору належним чином технічний нагляд за проведеними будівельними роботами не здійснив, що виразилося у невжитті усіх наявних для цього можливостей та повноважень, а саме:

- в порушення п. 5 Порядку та п.п. 11.4.4 п. 11.4 Розділу ХІ Договору належним чином не перевірив відповідність обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації; будівельно-монтажні роботи, виконані з недоліками не фіксував; акти робіт, виконаних з недоліками не оформив;

- в порушення п. 6 Порядку та п. п. 11.4.4 п. 11.4 Розділу ХІ Договору не вжив заходів реагування щодо усунення ТОВ «Аксолітстрой» відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред`явлення робіт для здійснення технічного нагляду.

Замість означеного ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Управління, орієнтовно в період з 02.03.2021 по 25.03.2021, більш точні дата та час не встановлені, отримав надані ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» підписані первинні облікові документи щодо будівництва, а саме акти приймання виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в № 1 за березень 2021 року; № 2 за березень-2 2021 року та акти здачі змонтованого устаткування № 1 та № 2, із внесеними до них недостовірними відомостями щодо обсягів і вартості виконаних ТОВ «ВЕРЕС ЮГ», як Підрядником, будівельних робіт і використаних будівельних матеріалів.

Надалі, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Управління, орієнтовно в період з 02.03.2021 по 25.03.2021, більш точні дата та час не встановлені, будучи службовою особою, виступаючи у якості Замовника, достовірно знаючи обсяг покладених на нього обов`язків з технічного нагляду за проведенням робіт з «Поточного ремонту приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 8» Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110. Коригування», діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не дотримуючись покладених на нього обов`язків, не перевіривши відповідність обсягів та якості виконаних будівельних робіт проектно-кошторисній, первинно-звітній документації з будівництва на вказаному об`єкті, особисто підписав та засвідчив печаткою УКБ ОМР акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за березень 2021 року; № 2 за березень-2 2021 року та акти здачі змонтованого устаткування № 1 та № 2, із внесеними до них недостовірними відомостями щодо обсягів і вартості виконаних робіт згідно з договором № 5-21/ПР від 02.03.2021 про закупівлю підрядних робіт за державні кошти, підтвердивши тим самим відповідність виконаних робіт у повному обсязі.

Водночас Підрядником ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» включено до вказаних актів примірної форми КБ-2в та актів здачі змонтованого устаткування види робіт, які фактично підприємством не проводились та витрати на матеріали, які фактично підприємством не використовувались, завищивши обсяги понесених ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» витрат на загальну суму 961 194,16 грн.

Так, до акту приймання виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в № 1 за березень 2021 року Підрядником внесені частково недостовірні відомості щодо обсягів і вартості виконаних ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» будівельних робіт в розділі «Електроосвітлення» - щодо встановлення «Ящик автоматичного включення резерву АВП» 1 штуки (фактично встановлено - 0);

До акту приймання виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в № 2 за березень-2 2021 року Підрядником внесені частково недостовірні відомості щодо обсягів і вартості виконаних ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» будівельних робіт в розділі «ПС», щодо встановлення 410 штук «Сповіщувач пожежний димовий оптичний точковий адресний DETECTO SMK110» (фактично встановлено 156 шт.); в розділі «10% резерв сповіщувачів» щодо встановлення 41 штук «Сповіщувач пожежний димовий оптичний точковий адресний DETECTO SMK110» (фактично встановлено - 0) та 4 штук «Сповіщувач ручний пожежний адресний DETECTO MNL110 10% резерв» (фактично встановлено - 0); в розділі «Оповіщення» щодо встановлення 19 штук «Оповіщувач світловий «ВИХІД» (фактично встановлено 6 шт.);

Крім того, до акту здачі змонтованого устаткування № 1 Підрядником внесені частково недостовірні відомості щодо обсягів і вартості змонтованого ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» устаткування в «Розділі 6» щодо встановлення 25 штук «Вимикач двохклавішний заглибленого типу 220В» (фактично встановлено 10 шт.);

Також, до акту здачі змонтованого устаткування № 2 Підрядником внесені частково недостовірні відомості щодо обсягів і вартості змонтованого ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» устаткування в «Розділі 6» щодо встановлення 49 штук «Вимикач одноклавішний заглибленого типу 220В» (фактично встановлено 8 шт.); щодо встановлення 25 штук «Вимикач двоклавішний заглибленого типу 220В» (фактично встановлено 6 шт.); щодо встановлення 40 штук «Вимикач двоклавішний заглибленого типу 220В ІР 20» (фактично встановлено 4 шт.); в «Розділі 12» щодо встановлення 1 штуки «Підсилювач потужності» (фактично встановлено - 0), щодо встановлення 300 штук «Гучномовець настінного монтажу 3/1 АС100ПН» (фактично встановлено 143 шт.); в «Розділі 13» щодо встановлення 12 штук «Модуль виклику ВМ01-А» (фактично встановлено 4 шт.).

До акту здачі змонтованого устаткування № 1 Підрядником внесені частково недостовірні відомості щодо обсягів і вартості змонтованого ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» устаткування в «Розділі 6» щодо встановлення 49 штук «Вимикач двохклавішний незаглибленого типу 220В» (фактично встановлено 5 шт.).

Таким чином, до вищезазначених актів примірної форми КБ-2в та актів здачі змонтованого устаткування внесені завідомо неправдиві відомості щодо обсягів виконаних ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» будівельних робіт, що призвело до завищення їх вартості на загальну суму 961 194,16 грн.

Далі, після підписання ОСОБА_4 актів примірної форми КБ-2в № 1 за березень 2021 року; № 2 за березень-2 2021 року та актів здачі змонтованого устаткування № 1 та № 2 від імені Замовника вказані документи разом з іншою фінансово-бухгалтерською документацією були надані у встановленому порядку до Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі, де вони були зареєстровані та взяті на облік.

У подальшому, 26.03.2021 на підставі вказаних первинних облікових документів з будівництва із недостовірними відомостями, а також платіжних доручень Управління № 19 від 25.03.2021 та № 20 від 25.03.2021, з розрахункового рахунку останнього на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕРЕС ЮГ» за № НОМЕР_1 відкритого в ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» проведено перерахування бюджетних коштів в сумі 10 952 403,4 грн. в якості оплати будівельних робіт та матеріалів за договором підряду № 5-21/ПР від 02.03.2021, у тому числі, які фактично виконаними та використаними на об`єкті будівництва не були на загальну суму 961 194,16 грн.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що виразилось у неналежному здійсненні технічного нагляду за виконанням робіт з Поточного ремонту приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 8» Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 110. Коригування, погодженні первинних облікових документів з будівництва без здійснення належної перевірки відповідності обсягів та якості фактично виконаних будівельно-монтажних робіт, територіальній громаді міста Одеси в особі Управління капітального будівництва Одеської міської ради спричинено майнову шкоду на загальну суму 961 194,16 грн. грн, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно п. 4 Примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, за кваліфікуючими ознаками: службова недбалість, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , заявив клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та просив закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначив, що згідно з обвинувальним актом інкриміновані ОСОБА_4 дії мали місце у період з 02.03.2021 по 26.03.2021, а останні процесуально значимі дії, які органом досудового розслідування покладені в основу обвинувачення, пов`язані з підписанням актів приймання виконаних робіт та подальшим перерахуванням бюджетних коштів 26.03.2021. Відтак, на день розгляду кримінального провадження судом минуло понад п`ять років з дня вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Захисник звернув увагу суду, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, а тому згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Крім того, захисник зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про зупинення чи переривання перебігу строків давності, передбачених чч. 2, 3 ст. 49 КК України, обвинувачений від органів досудового розслідування та суду не ухилявся, нового кримінального правопорушення, яке відповідно до закону могло б перервати перебіг строків давності, не вчиняв, а тому відсутні будь-які правові підстави для незастосування положень ст. 49 КК України.

Також захисник зазначив, що ОСОБА_4 усвідомлює правову природу звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, розуміє, що таке процесуальне рішення не є виправданням особи та не передбачає ухвалення судом виправдувального вироку, й після роз`яснення судом наслідків застосування ст. 49 КК України підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника в повному обсязі та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Після роз`яснення судом змісту положень ст. 49 КК України, ст.ст. 284288 КПК України, а також правових наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, обвинувачений підтвердив, що зміст зазначених норм йому зрозумілий, наслідки застосування такого виду звільнення від кримінальної відповідальності він усвідомлює, проти закриття кримінального провадження з цієї підстави не заперечує та наполягає на задоволенні заявленого захисником клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту.

Прокурор зазначила, що відповідно до обвинувального акта інкриміновані ОСОБА_4 дії пов`язані з подіями березня 2021 року, а тому на час судового розгляду сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Також прокурор звернула увагу, що матеріали кримінального провадження не містять даних, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для зупинення або переривання перебігу строків давності.

З огляду на викладене прокурор вважала, що за наявності добровільної згоди обвинуваченого на застосування положень ст. 49 КК України існують усі передбачені законом підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відповідно до вимог кримінального і кримінального процесуального законодавства.

Вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу. Зазначений конституційний принцип є фундаментальною засадою здійснення правосуддя та передбачає, що будь-яке судове рішення має бути законним, обґрунтованим, пропорційним та ухваленим із забезпеченням балансу між публічним інтересом держави у здійсненні кримінального переслідування та необхідністю гарантування прав і свобод людини.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відтак суд не вправі ігнорувати приписи кримінального закону щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо законом визначені усі необхідні для цього умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким міжнародним договором є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, положення якої підлягають безпосередньому застосуванню судами України, а практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що одним із ключових елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності (legal certainty), який вимагає передбачуваності застосування закону, остаточності правового становища особи та недопустимості необмеженого у часі кримінального переслідування. Встановлення строків давності є загальновизнаним правовим механізмом, який забезпечує принцип юридичної визначеності, захищає особу від переслідування після спливу значного часу, коли збирання та оцінка доказів стають менш надійними, а також сприяє належному здійсненню правосуддя.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а також застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, презумпція невинуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків.

Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права застосовується у кримінальному провадженні з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Суд, застосовуючи положення кримінального та кримінального процесуального законодавства, зобов`язаний забезпечити справедливий баланс між інтересами держави щодо притягнення винної особи до відповідальності та гарантіями захисту прав людини, передбаченими Конституцією України і Конвенцією.

Частиною першою ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, прокурор, слідчий, дізнавач та інші службові особи зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Разом із тим інститут звільнення від кримінальної відповідальності є самостійним кримінально-правовим інститутом, який застосовується судом не за результатами постановлення обвинувального вироку, а шляхом постановлення ухвали про закриття кримінального провадження за наявності передбачених законом підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності сторін, кожна зі сторін є вільною у використанні своїх процесуальних прав у межах та у спосіб, визначених законом. Згідно зі ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені законом до його повноважень. Саме тому суд у даному кримінальному провадженні перевіряє обґрунтованість заявленого стороною захисту клопотання виключно в межах вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Таке звільнення здійснюється виключно судом у випадках та порядку, встановлених законом.

За своєю правовою природою звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи та не свідчить про відсутність події чи складу кримінального правопорушення. Воно є особливою формою реалізації кримінально-правових наслідків, за якої держава, враховуючи настання передбачених законом юридичних фактів, відмовляється від подальшого здійснення кримінального переслідування та реалізації кримінальної відповідальності. Таке рішення належить до нереабілітуючих підстав закінчення кримінального провадження, а тому може бути ухвалене лише за умови належного роз`яснення особі його правових наслідків та за відсутності заперечень обвинуваченого проти такого процесуального рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, якщо інше не передбачено законом.

Правова природа інституту давності полягає у тому, що після спливу визначеного законом часу кримінально-правова реакція держави втрачає свою доцільність, а принципи правової визначеності, справедливості, гуманізму та пропорційності вимагають припинення кримінального переслідування за умови відсутності передбачених законом обставин, які зупиняють або переривають перебіг строків давності.

Саме з цих підстав Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що за наявності всіх передбачених ст. 49 КК України умов звільнення особи від кримінальної відповідальності є не правом, а обов`язком суду, за винятком випадків, коли обвинувачений заперечує проти закриття кримінального провадження та наполягає на продовженні судового розгляду з метою ухвалення виправдувального вироку. У такому разі суд зобов`язаний продовжити судовий розгляд по суті обвинувачення. Натомість за наявності згоди обвинуваченого та встановлення всіх передбачених законом умов суд не має дискреційних повноважень щодо відмови у застосуванні положень ст. 49 КК України, оскільки такий обов`язок прямо випливає зі змісту кримінального закону та узгоджується із принципом верховенства права і правової визначеності.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи заявленого клопотання, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, виходячи з такого.

Як убачається з обвинувального акта, органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, яке, за версією сторони обвинувачення, було вчинене у період з 02 березня 2021 року по 26 березня 2021 року під час здійснення технічного нагляду за виконанням робіт на об`єкті «Поточний ремонт приміщень під розгортання відділення для госпіталізації хворих на гостру респіраторну хворобу COVID-19...» та підписання первинної облікової документації, що, на думку сторони обвинувачення, містила недостовірні відомості, внаслідок чого територіальній громаді міста Одеси було заподіяно майнову шкоду у розмірі 961 194,16 грн.

При цьому суд виходить саме з фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки під час вирішення питання про застосування ст.49 КК України суд не досліджує питання доведеності чи недоведеності вини особи, а перевіряє виключно наявність встановлених законом юридичних підстав для звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, оскільки санкція зазначеної статті передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Згідно з п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Таким чином, законодавець пов`язує початок перебігу строку давності саме з моментом вчинення кримінального правопорушення, а не з моментом його виявлення, повідомлення особі про підозру, направлення обвинувального акта до суду чи початком судового розгляду.

З обвинувального акта вбачається, що останні інкриміновані ОСОБА_4 дії сторона обвинувачення пов`язує з підписанням первинних документів та подальшим перерахуванням бюджетних коштів 26 березня 2021 року. Саме ця дата є найбільш пізньою із зазначених стороною обвинувачення, а тому вона є визначальною для обчислення строку давності у даному кримінальному провадженні.

Станом на день розгляду кримінального провадження судом, з моменту вчинення інкримінованого кримінального правопорушення минуло більше п`яти років, тобто строк давності, визначений п.3 ч.1 ст.49 КК України, сплив.

Перевіряючи можливість застосування положень ст.49 КК України, суд також перевірив відсутність обставин, які відповідно до частин другої та третьої зазначеної статті могли б зупинити або перервати перебіг строку давності.

Так, матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, що після повідомлення про підозру ОСОБА_4 ухилявся від органу досудового розслідування чи суду, змінював місце проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, оголошувався у розшук або іншим способом свідомо перешкоджав здійсненню кримінального провадження.

Так само відсутні будь-які відомості про вчинення ОСОБА_4 до закінчення зазначеного строку нового кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ч.3 ст.49 КК України могло б перервати перебіг строку давності.

Стороною обвинувачення також не надано суду будь-яких доказів існування передбачених законом винятків, які б унеможливлювали застосування інституту давності або свідчили про необхідність незастосування положень ст.49 КК України.

Навпаки, прокурор у судовому засіданні підтвердив, що об`єктивно строк давності кримінального переслідування у даному кримінальному провадженні сплив, а обставини, які відповідно до кримінального закону могли б зупинити чи перервати його перебіг, відсутні.

Крім того, судом безпосередньо роз`яснено обвинуваченому правову природу звільнення від кримінальної відповідальності, його нереабілітуючий характер, а також процесуальні наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. ОСОБА_4 підтвердив, що зазначені правові наслідки йому зрозумілі, проти застосування ст.49 КК України не заперечував та наполягав на задоволенні клопотання сторони захисту.

Висновки суду узгоджуються із сталою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до якої звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим за наявності всіх умов, визначених ст.49 КК України, якщо обвинувачений після роз`яснення правових наслідків не заперечує проти такого процесуального рішення.

У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд, вирішуючи питання про застосування ст.49 КК України, не досліджує питання доведеності вини особи по суті обвинувачення, а встановлює виключно наявність юридичних фактів, із якими закон пов`язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності, а саме: категорію кримінального правопорушення, дату його вчинення, закінчення відповідного строку давності, відсутність підстав для його зупинення чи переривання, а також згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Аналогічний правовий підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду, яка наголошує, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності є самостійним кримінально-правовим механізмом реалізації принципів правової визначеності, справедливості та гуманізму, а його застосування не може залежати від дискреційного розсуду суду за умови встановлення всіх передбачених законом юридичних підстав.

Саме тому закінчення встановлених законом строків давності є юридичним фактом, із настанням якого держава втрачає право на подальшу реалізацію кримінального переслідування, якщо відсутні передбачені законом винятки.

У даному кримінальному провадженні судом встановлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином; з дня його вчинення минуло понад п`ять років; обставини, передбачені частинами другою та третьою ст.49 КК України, відсутні; обвинувачений після належного роз`яснення наслідків застосування зазначеної норми погодився на закриття кримінального провадження.

За таких обставин суд доходить висновку, що всі передбачені кримінальним законом умови для застосування п.3 ч.1 ст.49 КК України є наявними.

Підстав для продовження судового розгляду по суті обвинувачення або відмови у задоволенні заявленого стороною захисту клопотання суд не вбачає.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах предмета судового розгляду заявленого клопотання та керуючись принципами верховенства права, законності, правової визначеності й справедливості, суд приходить до переконання, що у даному кримінальному провадженні наявні всі передбачені законом умови для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

У зв`язку із цим клопотання сторони захисту підлягає задоволенню, ОСОБА_4 - звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Після встановлення підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності суд також вирішує інші питання, передбачені кримінальним процесуальним законом, які є похідними від прийнятого процесуального рішення.

Оскільки кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, необхідність у подальшому застосуванні запобіжного заходу відпадає.

Відповідно до положень глави 18 КПК України запобіжні заходи застосовуються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечення виконання процесуальних обов`язків. Після припинення кримінального провадження відсутній предмет кримінального процесуального примусу, а тому застосування будь-яких обмежень прав особи втрачає правову підставу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований щодо ОСОБА_4 , підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд виходить із положень ст.118, 122, 124 та 126 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки у даному кримінальному провадженні обвинувальний вирок не ухвалюється, а кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, положення ч.2 ст.124 КПК України не можуть бути застосовані.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 712/1678/18 дійшов висновку, що у разі закриття кримінального провадження, у тому числі з нереабілітуючих підстав, витрати на проведення експертиз, ініційованих органом досудового розслідування, не підлягають стягненню з особи, а відносяться на рахунок держави, оскільки ч.2 ст.124 КПК України прямо пов`язує можливість їх стягнення виключно з ухваленням обвинувального вироку.

При цьому суд враховує, що Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2024 року сформулювала окремий правовий висновок щодо процесуальних витрат потерпілого, зазначивши, що вони можуть бути стягнуті з особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, у порядку ч.1 ст.124 КПК України. Проте зазначений висновок не стосується процесуальних витрат держави, пов`язаних із проведенням експертиз, порядок розподілу яких регулюється ч.2 ст.124 КПК України.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні процесуальні витрати складаються виключно із витрат держави на проведення судових експертиз, а цивільний позов та вимоги потерпілого про відшкодування процесуальних витрат відсутні, суд доходить висновку, що процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз у загальному розмірі 106 609 гривень, підлягають віднесенню на рахунок держави.

Також судом встановлено, що в межах цього кримінального провадження цивільний позов не заявлявся, а тому питання про його вирішення судом не вирішується.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд виходить із положень ст.100 КПК України, відповідно до яких доля речових доказів після закінчення кримінального провадження визначається судом залежно від їх правової природи, доказового значення та можливості подальшого використання.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що речовими доказами визнано електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, а також документи, які були приєднані до матеріалів кримінального провадження як письмові речові докази.

Зазначені речові докази не є предметами, вилученими з цивільного обігу, не підлягають спеціальній конфіскації чи знищенню, не мають самостійної майнової цінності для учасників кримінального провадження та є складовою матеріалів кримінального провадження, необхідною для забезпечення повноти судового досьє, можливості перевірки законності ухваленого судового рішення судом апеляційної інстанції, а також для належного архівного зберігання матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що речові докази, а саме електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, а також документи, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження та зберігати разом із судовою справою відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст.110, 129, 284, 285, 286, 288, 309, 369-372, 392-395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000234 від 20.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований щодо ОСОБА_4 скасувати.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, у загальному розмірі 106 609 (сто шість тисяч шістсот дев`ять) гривень, віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази, а саме: електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, а також документи, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1