Ухвала суду № 138039170, 06.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06 липня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8728/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме просить:

- стягнути з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_1 завдану шкоду державі у розмірі 147 677,40 грн. (сто сорок сім тисяч шістсот сімдесят сім гривень 40 копійок).

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Щодо сплати судового збору.

Положенням ч. 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У силу положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 цього ж Закону, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗаконуУкраїни "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач, заявляє 1 вимогу майнового характеру, а позовна заява подана через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

Натомість, позивачем до позову не надано квитанцію про сплату судового збору.

Тобто, позивачу необхідно заплатити судовий збір у сумі 2662,4 грн.

Щодо строку звернення до суду.

Позивач у змісті позовної заяви зазначає, що 15.07.2025 комісією проведено перевірку постановки бойових (спеціальних) завдань за період з 01.12.2024 по 31.03.2025, які вказані підставою в наказах командира для виплати додаткової винагороди окремим підрозділам військової частини НОМЕР_2 , а саме: юридичній службі та групі персоналу, за результатами якої складено Акт. В ході перевірки встановлено, що Бойовими наказами та Бойовими розпорядженнями, які зазначені в рапортах від 04.01.2025 № 163, від 04.02.2025 № 411, 04.03.2025 № 692, від 04.04.2025 № 920, як підстава на виплату додаткової винагороди у розрахунку 30 000 грн. на місяць завдання помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи та групі персоналу не визначалися. Подаючи рапорти командиру військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди у розрахунку 30 000 грн., капітан ОСОБА_2 НЕПОСИДЯКА достовірно знав, що завдання помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи та групі персоналу не визначалися.

Як на підставу встановленого порушення права позивача додає аудиторський звіт від 01.08.2025 №535/29/16.

Таким чином, про порушення свого права позивач повинен був дізнатись 15.07.2025.

Розмір матеріальних збитків позивача обраховує на підставі результатів службового розслідування, які затверджені наказом військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2026 №612.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частинами першою та другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

При цьому позивач не вказує у позовній заяві, які дії ним вчинялися після 15.07.2025 для проведення службового розслідування та встановлення розміру збитків з метою подання позову у строк визначений КАС України до 15.10.2025.

Встановлення моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права із 15.07.2025 - із моменту встановлення комісією результату перевірки постановки бойових (спеціальних) завдань за період з 01.12.2024 по 31.03.2025, які вказані підставою в наказах командира для виплати додаткової винагороди окремим підрозділам військової частини НОМЕР_2 , а саме: юридичній службі та групі персоналу, за результатами якої складено акт. В ході перевірки встановлено, що Бойовими наказами та Бойовими розпорядженнями, які зазначені в рапортах від 04.01.2025 № 163, від 04.02.2025 № 411, 04.03.2025 № 692, від 04.04.2025 № 920, як підстава на виплату додаткової винагороди у розрахунку 30 000 грн. на місяць завдання помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи та групі персоналу не визначалися.

Відповідач такий акт комісії від 15.07.2025 суду не надав.

Дата завершення службового розслідування 30.05.2026 не є датою, від якої позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки службове розслідування призначене на підставі акту комісії та аудиторського звіту від 01.08.2025 №535/29/16, який долучений до матеріалів службового розслідування.

Службове розслідування визначає тільки вину та розмір шкоди.

Одночасно позивач жодних доказів того, з яких підстав службове розслідування не проведення із 15.07.2025 суду не надав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень, що неодноразово зазначене Верховним Судом та Конституційним Судом в аспекті строків давності та звернення до суду.

ПОДІБНИЙ ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ЩОДО СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ.

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №520/11225/23:

"Позиція Верховного Суду.

31 жовтня 2019 року набув чинності Закон № 160-ІХ, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Таким чином позивач неправильно тлумачить норми Закону № 160-ІХ, ототожнюючи поняття строків "притягнення до матеріальної відповідальності" та "відшкодування завданої шкоди", адже, дійсно, за змістом положень Закону № 160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди - у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби - здійснюється у судовому порядку. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, Закон № 160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Так, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Водночас у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (стаття 123 КАС України).

На тлі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що звернення Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів відбулося поза межами строку, визначеного процесуальним законом.

Отже, аргументи заявника касаційної скарги про те, що Управлінням поліції охорони в Харківській області не пропущено строк звернення до суду з даним позовом є безпідставними.

До того ж принагідно звернути увагу на те, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції спорів даної категорії є усталеною та послідовною і полягає у тому, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі згідно зі статтею 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18, від 27 травня 2021 року у справі № 203/3782/19, від 21 лютого 2022 року у справі 932/14855/19, від 07 березня 2023 року у справі 761/1366/20 та від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/4643/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У цій справі позивачем не наведено належних обґрунтувань відносно того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом. Тож суд апеляційної інстанції у своїй постанові правильно зазначив, що позивач не конкретизував межі впливу запровадження воєнного стану на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин."

Позивач звернувся до суду із позовом тільки після завершення службового розслідування щодо позивача, яке призначене тільки 12.05.2026, тобто через 10 місяців після виявлення можливого порушення права позивача.

Таким чином позовні вимоги, які охоплюють період, що передує тримісячному строку звернення до суду з цим позовом, тобто з 15.07.2025 по 15.10.2025, заявлені з пропуском строку, встановленого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обґрунтованої заяви позивача про поновлення цього строку.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Щодо надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До позовної заяви не долучений акт комісії від 15.07.2025, та всі накази та документи на підставі яких виданий наказ про призначення службового розслідування щодо позивача від 12.05.2026 №389, а також доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду до 15.10.2025.

У силу частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду доказів сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160,161,169 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:

- документа про сплату судового збору в розмірі 2662,4 грн. (номер рахунку - UA078999980313191206084016719, код за ЄДРПОУ - 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу : Судовий збір, за позовом _(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд);

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку в частині позовних вимог, що охоплюють період з 16.10.2025 по 30.06.2026 з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду;

- копії доказів: акт комісії перевірки постановки бойових (спеціальних) завдань за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 від 15.07.2025, та всі накази та документи на підставі яких виданий наказ про призначення службового розслідування щодо позивача від 12.05.2026 №389, а також доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду до 15.10.2025 з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява повертається заявнику;

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.І. Бевза