Ухвала суду № 138037616, 08.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4389/26

н/п6/490/251/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романової К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №490/4389/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 року ТОВ «Центральний 1», в особі свого представника Архипова Д.О., звернулося до суду з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування заяви, представник ТОВ «Центральний 1» зазначив те, що судовим наказом від 21.05.2026 р. по цивільній справі №490/4389/26 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центральний 1» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.08.2019 р. по 01.04.2026 р. в розмірі 52250,80 грн. та судовий збір в розмірі 332,80 грн. Боржником зазначений судовий наказ було виконано добровільно сплачено вищевказану суму заборгованості та судовий збір. З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 173, 432 ЦПК України, представник стягувача просить суд визнати судовий наказ від 21.05.2026 р. по цивільній справі №490/4389/26 таким, що не підлягає виконанню.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Приписами ч.1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, що визначено ч.2 ст.432 ЦПК України.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Однією з підставою закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що передбачено п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, про визначено п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Сукупний аналіз ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.432 ЦПК України свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов`язань за судовим рішення поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму ст.432 ЦПК України, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання за відкритим виконавчим провадження, що позбавляє таке виконання ознак добровільності, є підставою для закінчення провадження за ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/14-ц.

Отже, з вказаної норми права вбачається, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, законодавець пов`язує лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 21.05.2026 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.08.2019 року по 01.04.2026 року у розмірі 52250,80 грн. та судовий збір у розмірі 332,80 грн.

На даний час боржницею повністю сплачено заборгованість, що підтверджується квитанцією № 3052199104 від 26.05.2026 року АТ «Райффайзен Банк», відповідно до якої сплачено 52250,80 грн, у призначенні платежу вказано: за житлові послуги з 01.08.2019 по 01.04.2026, о/р НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, враховуючи, що боржницею добровільно виконано судовий наказ та погашено заборгованість, то суд вважає за необхідне визнати судовий наказ від 21.05.2026 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаний обов`язок боржниці припинився внаслідок сплати боргу.

Керуючись ст.173, ч.2 ст.432 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №490/4389/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2026 року у справі №490/4389/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.08.2019 року по 01.04.2026 року у розмірі 52250,80 грн та судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Гуденко О.А.