Рішення № 138037606, 08.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5397/26

н\п 2-а/490/113/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить суд скасувати постанову № 1394 року від 17.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. та провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення

Представниця позивача в обгрунтування позову зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №1394 від 17.12.2025 року позивачу не вручалася, поштою не надсилалась, про наявність вищевказаної постанови позивач дізнався через відрахування коштів із заробітної плати. Отримавши доступ до матеріалів ВП №80966762, позивач дізнався, що ВП №80966762 було відкрите на підставі вищевказаної постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає в ненаправлені постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , його було позбавлено можливості сплатити штраф у 15-ти денний строк, який передбачений ст. 307 КУпАП (без подвоєння) або оскаржити відповідну постанову відповідно до ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Також на думку представниці позивача, відповідачем були пропущені строки пред`явлення виконавчого документу до виконання. Постанова №1394 була винесена 17.12.2025 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 17.03.2026 року, що зазначено у самій постанові. Під час ознайомлення з матеріалами ВП № 80966762 яке було відкрито на підставі оскаржуваної постанови було встановлено, що заява про відкриття виконавчого провадження разом з оскарженою постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 була направлена до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під вихідним номером №1/2002 від 30.04.2026 року. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання протягом трьох місяців з дня винесення постанови. Направлення постанови до ДВС лише 30.04.2026 року (після спливу строку) є додатковою підставою для визнання дій відповідача протиправними, а постанови такою, що не підлягає виконанню.

Отже, оскільки відповідачем була порушена процедура винесення постанови, строки і процедура належного повідомлення та вручення постанови, то вона підлягає скасуванню. Крім того, згідно з Інструкцією зі складання ТЦК та СП протоколів (Наказ МОУ №3 від 01.01.2024), копія постанови повинна бути вручена або надіслана особі протягом трьох днів. Відсутність будь-яких доказів направлення/вручення постанови (повідомлення про вручення, реєстр поштових відправлень тощо) свідчить про грубе порушення процедури, що є самостійною підставою для скасування постанови.

Крім того, представниця позивача зазначає, що обвинувачення базується на твердженні, що позивач самостійно не звернувся до ТЦК та СП (або через електронний кабінет) і до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд. Проте обов`язок військовозобов`язаного пройти повторний медичний огляд кореспондує з процесуальним обов`язком органів ТЦК та СП видати направлення на ВЛК. Без вручення повістки або направлення на ВЛК неможливо констатувати ухилення чи порушення. Позивач не міг самостійно виконати обов`язок, для якого необхідний офіційний документ від уповноваженого органу. Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування вини покладається на орган, що притягує до відповідальності. Відповідач не надав жодних доказів того, що позивачу створювалися умови для проходження ВЛК, вручалося направлення або повістка з відповідними вимогами або будь які докази, що позивач свідомо ухилявся від законних вимог органу. Саме лише формулювання у протоколі/постанові «не звернувся до 05.06.2025» є припущенням, а не доведеним фактом умисного невиконання обов`язку. Відповідно до Правил військового обліку (Постанова КМУ №1487 від 30.12.2022) та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проходження медичного огляду здійснюється за направленням ТЦК та СП. Законодавство (в тому числі Прикінцеві положення Закону №3621-IX) не покладає на військовозобов`язаного обов`язок самостійно ініціювати проходження ВЛК без отримання відповідного направлення або повістки. Відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів вручення позивачу направлення на ВЛК, повістки або створення умов для проходження огляду виключає винність позивача. Обвинувачення базується виключно на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України та ст. 9, 280 КУпАП

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

12.06.2026 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 15.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі розгляд якої постановлено проводити у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22.06.2026 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому зазначено що відповідач позов не визнає та просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування заперечень проти позову у відзиві зазначено, що в матеріалах справи наявний протокол № 1125 про адміністративне правопорушення від 13.12.2025 з якого убачається, що позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, зміст статей 268, 279-9 КУпАП та повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 17.00 год. 17.12.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 7, про що позивач поставив власний підпис. Окрім того, позивач отримав примірник вказаного протоколу про що також поставив власний підпис. Вказане спростовує твердження сторони позивача про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, який був призначений через чотири дня після складення протоколу

Відповідно до положень статті 268 КУпАП, справа може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За такого справа була розглянута без належним чином сповіщеного позивача. Позивач ухилився від участі у розгляді відповідної справи, не виконавши жодних юридично значущих дій, що перелічені у ст. 268 КУпАП, тим самим підтвердивши відсутність будь-якої зацікавленості у результатах розгляду відповідної справи. При цьому, в березні 2026 було проведено перевірку на предмет виконання громадянами постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та з`ясовано, що позивач постанову не виконав, штраф не сплатив. У зв`язку з наведеним позивачу 31.03.2026 було повторно направлено копію постанови вже рекомендованим поштовим направленням та лише 08.05.2026, тобто більше ніж через місяць, було направлено постанову на виконання до ДВС. За такого позивач аж ніяк не був позбавлений свого права сплатити звичайний розмір штрафу. Окрім того, позивач достеменно розуміючи, що відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення та призначений розгляд справи, за весь період до подання постанови на виконання до ДВС не цікавився результатами розгляду справи.

Крім того, представник відповідача наполягає, що порядок та строки направлення постанови на виконання не є предметом оскарження у даній справі. Окрім того у заяві про відкриття виконавчого провадження наведені позиції Верховного суду з яких убачається, що строки направлення постанови на виконання до ДВС пропущені не були. Стосовно тверджень про не направлення постанови позивачу, то такі твердження є хибними, оскільки постанова направлялась позивачу два рази, при цьому, процедура направлення постанови не стосується процедури розгляду справи. Навіть порушення процедури направлення постанови не тягне за собою визнання постанови незаконною, оскільки сам процес розгляду справи та прийняття рішення порушений не був

Щодо обставин вчинення позивачем правопорушення представник відповідача зазначає таке.

Твердження позивача, що обов`язок пройти медичний огляд у позивача, який попереднім рішенням ВЛК був визнаний обмежено-придатним міг виникнути лише після прийняття ВЛК чи ТЦК та СП рішення у вигляді вручення направлення чи видання повістки про необхідність пройти медичний огляд ВЛК є наслідком хибного тлумачення законодавства.

При цьому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» визначений чіткий обов`язок ініціативного звернення особо до органів ТЦК для проходження медичного огляду військово лікарської комісії. Зазначений обов`язок розповсюджується на осіб, які є: 1) громадянами України; 2) перебувають на військовому обліку, як військовозобов`язані; 3) мають вік від 25 до 60 років; 4) не встановлена інвалідність; 5) до 16.05.2024 рішення ВЛК були визнані обмежено придатними до військової служби. Так, позивач відповідає всім цим критеріям, оскільки є громадянином України, військовозобов`язаним, станом на 05.06.2025 вік позивача дорівнював 31 рік, попереднім рішенням ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби. Матеріали справи не містять доказів того, що з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025, тобто з 05.05.2024 по 05.06.2025 позивач проходив повторно медичний огляд. Відомостей про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов`язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, матеріали справи також не містять. Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду. Факт не проходження повторного медичного огляду позивачем в строк до 05.06.2025 представник позивача/позивач не заперечив. Враховуючи наведене, оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП

Представник відповідача наполягає, що всі перелічені по тексту позову твердження позивача є надуманими, а також такими, що побудовані на спотворенні змісту діючого законодавства, а тому не заслуговують на увагу з боку суду. Підводячи підсумок, слід зазначити, що всі ці, перелічені по тексту позову «порушення» є уявними, вони жодним чином не стосуються процедури розгляду та подальшого винесення оскаржуваної постанови №1394 від 17.12.2025, адже матеріали судової справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення порядку чи то процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, за такого твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги останнього такими, що не підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».

Відповідно до ч. 2 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

13 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол №1125 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до протоколу №1125 від 13.12.2025 року близько 14:00 було виявлене адміністративне правопорушення вчинене громадянином ОСОБА_1 , яке полягає у тому, що він будучи військовозобов`язаним громадянином України, віком старше 25 років, останнім рішенням ВЛК був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, проте в порушення п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який є частиною мобілізаційного законодавства самостійно до 05.06.2025 року не звертався до ТЦК та СП, або через електронний кабінет призовника військовозобов`язаного резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження огляду та до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, в протоколі містить підпис позивача про те що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов`язки передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 17 годині 00 хвилин 17.12.2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №7.

Також, в відповідному рядку протоколу містяться рукописні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: "Я не оновлював дані у зв`язк з тим,що боявся за своїх родичів - бабусю та дідуся, що якщо я пройду ВЛК то вони залишаться одні, а одні вони загинуть, так як вони бабуся інвалід ІІ групи, а дідусь є майже лежачим."

Також в протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу.

Як вбачається з інформації з АІТС "ОБЕРІГ" ОСОБА_1 27.03.2013 року визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

При цьому, повторний преогляд ОСОБА_1 пройшов лише 15.12.2025 року за наслідками якого був визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах) медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку,ОЗ, охорони.

Як вбачається зі змісту постанови №1394 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17.12.2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановив, що відповідно до роздруківки відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, ОСОБА_1 був за рішенням ВЛК був визнаний непридатним в миний час, обмежено придатним у воєнний час, але у визначений законодавством строк не пройшов повторний медичний огляд, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент винесення відповідачем стосовно позивача оскаржуваних постанов, правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України встановлено Законом № 3543-XII, частиною 1 статті 4 якого передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Так, пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560 (далі - Порядок № 560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Отже, відповідно до вищевказаних положень нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству.

Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

04.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024. Зміни внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-IX від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд у строк до 5 червня 2025 року для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.

При цьому, неухильне дотримання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» визначений чіткий обов`язок ініціативного звернення особо до органів ТЦК для проходження медичного огляду військово лікарської комісії. Зазначений обов`язок розповсюджується на осіб, які є: 1) громадянами України; 2) перебувають на військовому обліку, як військовозобов`язані; 3) мають вік від 25 до 60 років; 4) не встановлена інвалідність; 5) до 16.05.2024 рішення ВЛК були визнані обмежено придатними до військової служби. Позивач відповідає всім цим критеріям, оскільки є громадянином України, військовозобов`язаним, станом на 05.06.2025 вік позивача дорівнював 31 рік, попереднім рішенням ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Матеріали справи не містять доказів того, що з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-IX від 12.02.2025, тобто з 05.05.2024 по 05.06.2025 позивач проходив повторно медичний огляд.

Відомостей про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов`язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, матеріали справи також не містять.

Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення було встановлено факт не проходження повторного медичного огляду позивачем в строк до 05.06.2025, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з витягу з наказу Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України №542 від 16 червня 2022 року, підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином оскаржувані постанови винесені повноважною посадовою особою.

Щодо строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Відтак, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано докази, проаналізовано фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок формується у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом на підставі сукупності досліджених доказів, вчинення позивачем правопорушення було виявлено 13.12.2025, що підтверджується протоколом №1125 від 13.12.2025 та вже 17.12.2025 спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення та не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративне стягнення на позивача було накладено у строк, передбачений частиною 9 статті 38 КУпАП.

З урахуванням наведеного вище, дослідивши оскаржувану постанову №1394 року від 17.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн, судом встановлено, що така відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КпАП України, а позивач порушив вимоги п. 2 розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України. Відповідач при прийнятті рішень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.

Інші аргументи позивача, викладені ним в позовній заяві не стосуються процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому не впливають на висновок суду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 90 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Постанову №1394 року від 17.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн, залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Саламатін О.В.