Ухвала суду № 138037018, 08.07.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

08.07.2026м. СумиСправа № 920/695/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №2026-07071 від 07.07.2026 (вх. №3204 від 07.07.2026) Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп про забезпечення позову у справі №920/695/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп;

до відповідачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях;

2. Державного підприємства АйФіш;

про зобов`язання вчинити дії та визнати безпідставним нарахування заборгованості

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд: 1) зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Державне підприємство Айфіш здійснювати нарахування орендної плати з відповідним розподілом між Орендодавцем та Балансоутримувачем за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.02.2001 № 181 у відповідності до положень пп.4 п. 1 Постанови № 634 в розмірі 50% від розміру орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування; 2) визнати безпідставним нарахування Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Державним підприємством Айфіш заборгованості зі сплати орендної плати без урахування 50 % знижки та пені за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.02.2001 №181.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/695/26, призначене підготовче засідання.

07.07.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову №2026-07071 від 07.07.2026 (вх.№3204 від 07.07.2026) Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп, в якій позивач просить суд заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях вчиняти дії, спрямовані на дострокове одностороннє розірвання договору оренди від 01.02.2001 № 181 державного нерухомого майна групи інвентарних об`єктів із 75 найменувань гідроспоруд в кількості 373 одиниці, розташованих в Глухівському районі на земельних ділянках Перемозької, Семенівської та Уздицької сільських рад, Конотопському районі на земельних ділянках Підлипнянської сільської ради; м. Конотоп на земельних ділянках Конотопської міської ради; Краснопільському районі на земельних ділянках Самотоївської сільської ради; Сумському районі на земельних ділянках Верхньосироватської та Садівської сільських рад; м. Суми на земельних ділянках Сумської міської ради, що обліковуються на балансі Державного підприємства «АйФіш», до вирішення спору та набуття відповідним судовим рішенням законної сили.

Позивач в обґрунтування заяви зазначає, що відповідач 1 погрожує позивачу розірванням договору оренди від 01.02.2001 № 181 на підставі виникнення спірної заборгованості за Договором зі сплати орендної плати. Зазначена обставина, на думку позивача, підтверджується листом від 26.0.2026 №979-134-4326, який направлено на адресу позивача.

Суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Підстави для забезпечення позову визначено у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволенні якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову.

Як вбачається, з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Державне підприємство Айфіш здійснювати нарахування орендної плати з відповідним розподілом між Орендодавцем та Балансоутримувачем за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.02.2001 № 181 у відповідності до положень пп.4 п. 1 Постанови № 634 в розмірі 50% від розміру орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування; визнання безпідставним нарахування Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Державним підприємством Айфіш заборгованості зі сплати орендної плати без урахування 50 % знижки та пені за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.02.2001 №181, тобто вимоги немайнового характеру.

З огляду на те, що у даній справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Має також досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Так, позивач обгрунтовує свою заяву про забезпечення позову наступним: «Відповідач 1 погрожує позивачу розірванням договору оренди від 01.02.2001 № 181 (далі Договір) на підставі виникнення спірної заборгованості за Договором зі сплати орендної плати.

На підтвердження зазначеної обставини надає лист від 26.0.2026 №979-134-4326 Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на адресу Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп», яким відповідач 1 попереджає позивача про намір розірвати Договір відповідно до ст. 782 ЦК України на підставі спірної заборгованості зі сплати орендної плати за вказаним Договором.».

При дослідженні зазначеного листа суд установив, що лист є претензією про стягнення заборгованості та сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 172371,06 грн.

При цьому, у претензії не повідомлено про розірвання відповідачем 1 договору в односторонньому порядку, а лише є посилання на ст. 782 ЦК України, згідної якої договір оренди може бути розірваним з моменту одержання позивачем (наймачем) повідомлення про відмову від договору.

Доказів надсилання відповідачем 1 позивачу саме повідомлення про відмову від спірного договору суду не подано.

Тому на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви №2026-07071 від 07.07.2026 (вх. №3204 від 07.07.2026) Приватного акціонерного товариства Сумирибгосп про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 08.07.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко