Єдиний державний реєстр судових рішень
КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/5840/24
Провадження № 2/488/242/26
РІШЕННЯ
Іменем України
21.01.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,
за участю секретаря судових засідань Чемерової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,
ВСТАНОВИВ:
26.12.2024 до Корабельного районного суду міста Миколаєва, через підсистему «Електронний суд», надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надміру виплачену пенсію за період з 22.08.2024 до 31.08.2024 в розмірі 11 004,73 грн. та судові витрати.
У обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 06.03.2023 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
26.08.2024 на юридичну адресу Головного управління надійшла заява відповідача від 22.08.2024 з довідкою Державного бюро розслідувань від 09.08.2024 № 364, відповідно до якої повідомлено, що відповідач проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань.
З 01.09.2024 відповідачу призупинено виплату пенсії.
У зв`язку з набранням чинності Законом України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до Закону № 2262 та з урахуванням заяви відповідача від 22.08.2024 № 245 з довідкою Державного бюро розслідувань від 09.08.2024 № 364 щодо проходження військової служби на посадах начальницького складу, утворилась переплата пенсії за період з 22.08.2024 до 31.08.2024 в розмірі 11 004,73 грн., яка підлягає поверненню.
Листом від 02.09.2024 № 1400-0404-8/73208 відповідача повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 11 004,73 грн.
Залишок надміру виплачених коштів в добровільному порядку відповідач не повернув, відтак розмір надміру виплаченої пенсії станом на дату подання позовної заяви складає 11 004,73 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити та розподілити судові витрати у справі.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.12.2024 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
20.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти позову, вважав позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень вказував, що з березня 2023 року він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З вересня 2024 року виплата пенсії була призупинена, що позивач обґрунтував повторним прийняттям на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до ст. 2 вказаного Закону, з урахуванням змін, внесених Законом України № 3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024.
Вважає, що повторне призначення відповідача на службу у Державне бюро розслідувань не може бути підставою для припинення виплати йому пенсії, оскільки відбулося з 01.04.2021, оскільки на день зарахування норми Закону № 2262-ХІІ не поширювалися на співробітників Державного бюро розслідувань.
Посилаючись на незаконність припинення виплати пенсії, просив у позові відмовити.
Ухвалою суду від 11.02.2025 провадження у цивільній справі № 488/5840/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплаченої пенсії за період з 22.08.2024 до 31.08.2024 в розмірі 11 004,73 грн. зупинено до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 400/961/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 02.09.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті на 21.01.2026.
У судове засідання 21.01.2026 сторони не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін у справі, з урахуванням висновків постанови КЦС ВС від 30.09.2022 за № 761/38266/14, відповідно до якої, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області. З 01.04.2021 проходить службу в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу. З 06.03.2023 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.09.2024 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з тих підстав, що він проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань, що відповідно до Закону України № 3886, яким внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є підставою для припинення виплати пенсії на час служби.
Переплату пенсії за період з 22.08.2024 до 31.08.2024 в розмірі 11 004,73 грн. ОСОБА_1 на вимогу управління фонду добровільно не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення статей 1212 та 1215 ЦК України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 400/961/25, залишеним без змін постановою колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2024.
Вирішуючи спір адміністративні суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що внесення з 09.08.2024 змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якими правило припинення виплати пенсії на період проходження служби у разі повторного прийняття на військову службу розповсюдилось на проходження служби в органах Державного бюро розслідувань, не може бути застосовано до правовідносин щодо призначення осіб до органів Державного бюро розслідувань під час перебування їх на пенсійному обліку за Законом № 2262-ХІІ, які виникли до набрання чинності вказаних законодавчих змін, з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Зокрема, адміністративний суд першої інстанції встановив, і з цим висновком погодився апеляційний суд, що ОСОБА_1 з 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при цьому був працевлаштований до Державного бюро розслідувань ще у 2021 році, відтак, на переконання суду, обмеження, встановлені частиною другою статті 2 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, які набули чинності 09.08.2024, на позивача не поширюються. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2024 є протиправними.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статті 15 та 16 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у спосіб, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу позову, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008, «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009 ).
Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 та «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
З огляду на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що з 01.09.2024 управління фонду безпідставно припинило виплачувати ОСОБА_1 пенсію, передбачену Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також відновлена виплата пенсії, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії за період з 22 до 31.08.2024, як необґрунтованих.
Питання про судові витрати підлягає вирішенню в порядку ст.. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, адреса місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення суду складене 02 лютого 2026 року.
Суддя Я.В. Щеглова
Судове рішення № 138036836, Корабельний районний суд м. Миколаєва було прийнято 21.01.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 488/5840/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: