Рішення № 138036702, 17.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1519/26

Провадження № 2/488/1987/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті послуги зтеплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" через свого представника Хмельова В. О. звернулося в Корабельний районний суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з теплової енергії в розмірі 34 178,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» постачав теплову енергію до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У позові представник зазначив, що фактичним доказом постачання теплової енергії на об`єкт споживача є наряди на підключення до централізованого опалення та накази про закінчення опалювального періоду на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі та є споживачами послуг, а тому несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги та ст. ст. 64, 68 Житлового кодексу Української РСР, ст. 322 ЦК України.

Позивачем вчинено дії, необхідні для укладення зі споживачами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Оскільки відповідачі не подали заяву про відмову від укладення такого договору чи про обрання іншої моделі договірних відносин, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.11.2021 між сторонами вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Внаслідок невиконання відповідачами своїх зобов`язань по сплаті за послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.10.2024, яка складає 32 881,04 грн.

Також за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 відповідачам нараховано 1 297,44 грн - сума, за абонентське обслуговування, що разом з основною сумою боргу становить 34 178,48 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачі не здійснюють добровільне погашення наявної заборгованості, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою від 08.04.2026 року Корабельним районним судом м. Миколаєва, провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

14.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому просив суд здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до загального, посилаючись на необхідність дослідження оригіналів письмових доказів, витребування у позивача первинної документації та розрахунків, а також на необхідність всебічного і повного з`ясування обставин справи щодо факту та обсягу надання житлово-комунальних послуг, що, на його думку, є неможливим у межах спрощеного позовного провадження.

17.04.2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання відповідача, в яких представник зазначив, що справа є малозначною, не відзначається складністю, не потребує проведення експертиз, допиту значної кількості свідків чи дослідження великого обсягу доказів, а тому підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, представник позивача вказав, що розрахунки заборгованості були долучені до матеріалів позовної заяви, а відповідач має право ознайомитися з матеріалами справи у встановленому законом порядку.

Також представник позивача наголосив, що факт надання послуг теплопостачання підтверджується відповідною технічною та розпорядчою документацією, а підстави для переходу до загального позовного провадження відсутні, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

07.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, посилаючись на те, що 05.05.2026 року ним здійснено платіж у розмірі 21 042,00 грн на користь позивача за послуги з постачання теплової енергії. На думку відповідача, відповідна квитанція підтверджує повне погашення заявленої до стягнення заборгованості та є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

11.05.2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву, в якій представник зазначив, що загальний розмір заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 становить 34 178,48 грн, з яких 32 881,04 грн заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, а 1 297,44 грн заборгованість за абонентське обслуговування. При цьому представник позивача повідомив про допущену в прохальній частині позовної заяви арифметичну помилку та просив суд врахувати її, виклавши позовні вимоги в редакції про стягнення з відповідачів зазначених сум у повному обсязі, а також судового збору, підтвердивши, що правильний розмір позовних вимог становить 34 178,48 грн.

Крім того, представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача, в яких зазначив, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та наданими розрахунками заборгованості, а доводи відповідача щодо повного погашення заборгованості є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи. Зазначив, що згідно з платіжною інструкцією АТ «Ощадбанк» від 05.05.2026 року відповідач здійснив платіж у розмірі 21 042,00 грн. Водночас, у призначенні платежу не було визначено конкретний розрахунковий період, за який здійснюється оплата. З огляду на це, на думку позивача, відповідно до умов укладеного між сторонами договору та порядку ведення розрахунків у сфері надання послуг з теплопостачання зазначені кошти підлягали зарахуванню виконавцем у рахунок погашення заборгованості за інший період, який не охоплюється предметом позову, а саме заборгованості, що обліковується після 01.11.2024 року.

Відтак позивач зазначив, що спірна заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 у розмірі 34 178,48 грн не була погашена, а тому підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору відсутні.

Також представник позивача зазначив, що позовна заява у первісній редакції містила технічну арифметичну помилку, яку було усунуто шляхом подання відповідної заяви. У зв`язку із цим остаточний розмір позовних вимог підтверджено у сумі 34 178,48 грн, що складається з 32 881,04 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та 1 297,44 грн заборгованості за абонентське обслуговування, а також судового збору.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.05.2026 року у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 274, 277 ЦПК України підстав для зміни порядку розгляду справи, з огляду на малозначність спору, визначену ціною позову, а також те, що характер спірних правовідносин та обсяг доказів не свідчать про складність справи та не потребують її розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, в якій зазначив, що заявлена позивачем заборгованість була ним фактично сплачена у повному обсязі, у зв`язку з чим, на його думку, предмет спору вичерпано, а провадження у справі підлягає закриттю.

Одночасно відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому послався на наявність підстав для переходу до загального провадження, зокрема на існування, на його думку, суперечностей у позиції позивача щодо розміру та періоду заборгованості, необхідність дослідження бухгалтерських документів та розрахунків, витребування у позивача повної інформації щодо особового рахунку, а також наявність ознак зловживання позивачем процесуальними правами у зв`язку із зміною підходу до зарахування сплачених коштів та визначення періодів заборгованості.

19.05.2026 року представник позивача подав через підсистему «Електронний суд» заперечення на заяви відповідача, в яких зазначив, що позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є обґрунтованими та підтверджуються наданими до суду розрахунками заборгованості за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 у загальному розмірі 34 178,48 грн, з яких 32 881,04 грн становить заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, а 1 297,44 грн за абонентське обслуговування; при цьому зазначив, що арифметичну помилку в прохальній частині позовної заяви було виправлено заявою від 11.05.2026 та підтверджено ухвалою суду від 12.05.2026, у зв`язку з чим доводи відповідача щодо розміру позовних вимог є безпідставними.

Також представник позивача вказав, що твердження відповідача про наявність додаткової заборгованості та відсутність предмета спору є необґрунтованими, оскільки загальний розмір заборгованості за весь період надання послуги є значно більшим, а сплачені відповідачем кошти були зараховані відповідно до умов типового договору та порядку черговості погашення заборгованості, зокрема на періоди, що не є предметом розгляду у даній справі, у зв`язку з чим підстави для закриття провадження відсутні.

Окрім того, у частині клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження позивач зазначив, що справа є малозначною, не є складною, не потребує проведення експертиз чи допиту значної кількості свідків, а надані докази є достатніми для розгляду спору у порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим підстави для переходу до загального позовного провадження відсутні.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що сторонами подано всі необхідні докази для розгляду справи по суті. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено наступні обставини справи, що рішенням Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006р. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» здійснював постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр., до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У зв`язку із прийняттям Закону України від 03.12.2020 №1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань в сфері житлово-комунальних послуг» (далі - Закон №1060), який набрав чинності 01.05.2021 внесено низку змін до законодавчих актів, які регулюють діяльність Підприємства, зокрема до Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ, «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-ІV, «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VІІІ на підставі яких у Підприємства виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин між виконавцем комунальних послуг та споживачами. Тому, у зв`язку із зміною законодавства, позивач з 01 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» на споживача покладається обов`язок своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією про постачання теплової енергії.

Як зазначає позивач, заяви про відмову від чинного договору від Відповідачів не надходило. У зв`язку з цим 01.11.2021 між Позивачем (виконавцем послуги) та Відповідачами (споживачами) вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Договору фактом приєднання споживача до його умов (акцептом договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що свідчать про волю укласти договір, зокрема: подання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу або фактичне отримання такої послуги.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки. Обов`язок сплатити вартість спожитої теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією.

В період заявлених вимог, а саме з 01.11.2021 по 31.10.2024, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 431058571 від 12.06.2025, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідачі є фактичними користувачами послуг, які надаються позивачем. Доказів у протилежне суду не надано.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивач надавав відповідачам послуги з теплової енергії до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.10.2024, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювальних сезонів, наказами про початок та закінчення опалювального періоду, а також наданим позивачем основного розрахунку суми боргу відповідачів.

Однак, відповідачі своїх зобов`язань по сплаті за надані послуги не виконують, а тому за ними утворилася заборгованість за вказаний період у розмірі 32 881,04 грн.

Окрім того, за періоди з 01.11.2021р. по 31.10.2024р. відповідачам нараховано 1 297,44 грн. - сума за абонентське обслуговування, що разом з основною сумою боргу становить 34 178,48 грн.

Судом встановлено, що 05.05.2026 року відповідачем здійснено оплату на користь позивача у розмірі 21 042,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Ощадбанк», яка міститься в матеріалах справи.

Із призначення платежу вбачається, що відповідачем зазначено: «Постачання теплової енергії. За опалення. Сплата боргу». Однак, у платіжному документі не конкретизовано розрахунковий період, за який здійснюється оплата. Проте, суд бере до уваги, що зазначений платіж здійснено після відкриття провадження у справі та під час розгляду спору про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 36 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, у разі якщо споживачем не визначено розрахунковий період, виконавець має право зарахувати платіж у рахунок погашення заборгованості за минулі розрахункові періоди, а за її відсутності у рахунок майбутніх платежів.

Разом із тим, реалізація виконавцем такого права не звільняє його від обов`язку довести належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Заперечуючи проти врахування здійсненого відповідачем платежу при визначенні розміру спірної заборгованості, позивач послався на те, що зазначені кошти були зараховані в рахунок іншої заборгованості, яка не є предметом цього спору. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема відомостей про стан особового рахунку відповідачів, деталізованого розрахунку заборгованості із зазначенням періодів її виникнення, бухгалтерських документів щодо порядку зарахування спірного платежу чи інших доказів, які б підтверджували існування іншої непогашеної заборгованості та правомірність її першочергового погашення.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, якщо боржник має кілька однорідних зобов`язань перед одним кредитором, виконання зараховується у порядку, встановленому договором або законом. Разом із тим застосування зазначеної норми можливе лише за умови належного підтвердження існування декількох самостійних грошових зобов`язань та порядку їх погашення.

Оскільки позивач не довів належними доказами, що спірний платіж був обґрунтовано зарахований у рахунок іншої заборгованості, суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем кошти підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості, яка є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до статей 526, 599 Цивільного кодексу України належне виконання зобов`язання припиняє його у відповідній частині. Факт отримання позивачем від відповідача 21 042,00 грн підтверджений матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Таким чином, із заявленої до стягнення суми заборгованості 34 178,48 грн підлягає відрахуванню добровільно сплачена відповідачем сума 21 042,00 грн, у зв`язку з чим непогашеною залишається заборгованість у розмірі 13 136,48 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів. У цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 34 178,48 грн., але суд дійшов висновку про часткове задоволення, а саме в розмірі 13 136,48 грн, відповідно з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача (3328*13136,48/34178,48) 1 279,11 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 274-279, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті послуги зтеплової енергії задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (код ЄДРПОУ: 31319242, АТ "ВСТ БАНК", р/р НОМЕР_3 , МФО 307123, адреса: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а) заборгованість за послуги з теплової енергії у загальному розмірі 13 136,48 грн.

Стягнути в пропорційному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (код ЄДРПОУ: 31319242, АТ "ВСТ БАНК", р/р НОМЕР_3 ,МФО 307123, адреса: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 279,11 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (код ЄДРПОУ: 31319242, адреса: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а);

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4

Повний текст рішення складено 08 липня 2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська