Вирок № 138035797, 08.07.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"08" липня 2026 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/201/26

Номер провадження: 1-кп/150/44/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у залі судових засідань у відкритому судовому засіданні, справу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 05.01.2026 №12026020160000012 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, громадянина Українни, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та діє по теперішній час, вчинив умисний, корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 07.12.2025 у ранішню пору доби (точного часу в ході досудового розслідування та судового слідства не встановлено), ОСОБА_4 перебував на території домоволодіння ОСОБА_6 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , з метою допомоги ОСОБА_6 у проведенні ремонтних робіт, а саме за вказівкою останньої виносив габаритні речі на горище. У подальшому ОСОБА_4 , маючи безперешкодний доступ до усіх кімнат будинку, перебуваючи на горищі будинку без присутності власника, побачив шкатулку для зберігання ювелірних виробів, та в цей час у нього виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь.

Реалізовуючи свій злочинний умисел з метою власного збагачення та з корисливим мотивом, ОСОБА_4 знайшов на горищі шкатулку, прямокутної форми бежевого кольору з візерунками у вигляді квітів рожевого кольору, всередині якої виявив ювелірні вироби - золоті прикраси. Упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 викрав золоті прикраси, а саме кулон 585 проби, вагою 0,65 г; хрестик 585 проби, вагою 0,73 г; каблучку 585 проби, вагою 2,01 г; сережку з камінням 585 проби, вагою 0,51 г. Після скоєного з місця події зник, викрадене привласник та розпорядився ним на власний розсуд, а саме 12.12.2025 о 12 годині 27 хвилин реалізував його як заставне майно у "Могилів-Подільську філію ТОВ "Ломбард "Дім Мікрофінанс" №1", що знаходиться за адресою вул. Стависька, буд. 42/78, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, за що отримав грошові кошти в сумі 10 335,00 грн.

Відповідно до висновку експерта ринкова вартість одного грама золота 585 проби у брухті станом на 07.12.2025 становила 3 258,57 грн.

Відповідно до висновку експерта ринкова вартість золотої каблучки 585 проби вагою 2,01 г., як виробу станом на момент викрадення - 07.12.2025 становила 11 913,95 грн. та ринкова вартість золотого хрестика 585 проби, вагою 0,73 г., як виробу станом на момент викрадення - 07.12.2025 становила 3 894,02 грн.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 19 587,91 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 показав, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі, щиро розкаюється та розуміє протиправність своїх дій. Зауважив, що в ході судового розгляду повністю відшкодував завдану потерпілим майнову шкоду, про що при матеріалах справи міститься відповідний чек.

Щодо вчиненого кримінального правопорушення показав, що вранці 07.12.2025 допомагав ОСОБА_6 перенести речі з будинку на горище. Виносячи чергові речі, саме пуфик, останній відкрився та обвинувачений побачив у ньому шкатулку, відкривши помітив у ній золоті прикраси, які вирішив викрасти. Після чого із викраденим поїхав до ломбарду, що в місті Могилів-Подільський Вінницької області та здав їх як лом, отримавши за це грошові кошти в сумі 10 335,00 грн.

Суд, враховуючи думку учасників судового процесу, переконавшись у правильному розумінні змісту обставин кримінального правопорушення, у тому, що їхня позиція є добровільною, роз`яснивши, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого.

На підставі наведеного, суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 суд встановив наступне.

Обвинувачений в силу статті 89 КК України раніше не судимий.

Згідно довідки Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 07.01.2026 №26, за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно.

Згідно довідки КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» № 01/01-05-39 від 07.01.2026 ОСОБА_4 за наркологічною та психіатричною допомогою не звертався.

Згідно довідок КНП "Чернівецька районна лікарня" від 06.01.2026 №2 та №3 ОСОБА_4 за психіатричною допомогою не звертався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно досудової доповіді складної відносно особи обвинуваченої, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як низький, тому орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства у тому числі інших осіб.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 67 КК України в ході судового розгляду не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі статтею 75 КК України у разі якщо суд крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання.

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, особу обвинуваченого, дотримуючись при цьому загальних принципів встановлених законом щодо призначення покарання.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, що його пом`якшує, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, відсутність судимостей, його ставлення до скоєного, повне відшкодування обвинуваченим завданої майнової шкоди, що підтверджено дослідженими в ході судового розгляду квитанціями, а також поясненнями потерпілих, характер вчиненого кримінального правопорушення, а також відомості досудової доповіді, згідно із якою виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, що не становитиме небезпеки для суспільства у тому числі інших осіб, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 Особливої частини КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На переконання суду, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, вказана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), а також, що такою, що відповідає особі обвинуваченого, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтвердженні процесуальні витрати.

В кримінальному провадженні проводилось дактилоскопічне дослідження та товарознавчі експертизи (визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів) загальна вартість проведення яких складає 6 239,80 грн., вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт майна, накладений ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.01.2026 по справі № 138/55/26.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Прийняти відмову потерпілих від цивільного позову у кримінальному провадженні в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди. Провадження у справі за цивільним позовом в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди закрити.

Вирішуючи цивільний позов про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Цивільними позивачами подано позовну заяву про стягнення на їхню користь з цивільного відповідача завданої моральної шкоди у розмірі по 30 000,00 грн. В обґрунтування вони посилалися на те, що внаслідок даного кримінального правопорушення вони перенесли емоційний стрес, який супроводжувався почуттям обурення та тривоги, що людина, які вони раніше довіряли, та якій не раз допомагали в її житті вчинила відносно них такий ганебний вчинок і навіть не вибачилась. Крім цього, внаслідок скоєного ОСОБА_4 вони почали постійно контролювати свою увагу над іншими сторонніми людьми, які з тих чи інших причин перебувають в їхньому домоволодінні, що раніше не робили, так як звикли довіряти людям. Також відсутність викрадених золотих прикрас створило їх психологічні страждання пов`язані із втратою тих речей, які вони як подружжя дарували одне одному на знакові для них дати їхнього життя, одягали їх та використовували при святкуванні їхніх сімейних свят. З викраденням прикрас, фактично було викрадено частину їхніх радісних сімейних спогадів і на даний час вони відчувають значне психологічне страждання у зв`язку з відсутністю вказаних речей і неможливістю їх використовувати в подальшому.

Крім цього, наслідком даної події є також нераціональне використання потерпілими життєвого часу на відвідування органів досудового розслідування, прийняття участі в процесуальних діях та в подальшому відвідування суду, що в той же час обумовлює необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.

В ході судового розгляду потерпілі підтримали цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди та просили його задовольнити. Погоджуються з обґрунтуваннями, наведеними в ньому та їхнім представником, висловленими в судовому засіданні. Однак, надати особисті пояснення з приводу спричинених моральних та психологічних страждань не змогли, а також не змогли пояснити заявлений до стягнення розмір моральної шкоди. Також просили суд стягнути з обвинуваченого на їхню користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 25 000,00 грн. кожному.

Захисник ОСОБА_5 заперечила проти цивільного позову про стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що заявлена сума належним чином не обґрунтована та не підтверджується жодними доказами. Також зауважила на тому, що ОСОБА_7 безпідставно визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні, а тому підстав для відшкодування шкоди будь-якого виду останньому, не вбачає.

Захисник обвинуваченого висловила свої заперечення, зазначивши, що вони є очевидно завищеними, неспіврозмірними зі складністю справи, яка розглядається в порядку статті 349 КПК України, а також зауважила на тому, що в ході досудового розслідування адвокат потерпілих не вчинив жодної дії для захисту їхніх інтересів, окрім подання заяви про визнання ОСОБА_7 потерпілим.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення.

При вирішенні вимоги про стягнення моральної шкоди суд враховує, що діями ОСОБА_4 потерпілим завдано моральну шкоду, що виразилась в душевних стражданнях та моральних переживаннях, порушенні нормального ритму її життя.

Разом з тим, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, враховуючи особу обвинуваченого, майновий стан останнього, який не працює, а також співмірність заявленої до стягнення моральної шкоди (по 30 000 грн. кожному потерпілому) розміру завданої майнової шкоди (19 587,91 грн.), а також те, що потерпілими не надано суду доказів завдання шкоди психологічному здоров`ю у виді психологічних страждань, на які потерпілі посилаються у цивільному позові, як то звернення до лікарів психологів для надання медичної допомоги, листи лікарських призначень тощо, а також те, що шкода психологічному здоров`ю знаходиться в причинному зв`язку саме з вчиненням кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі по 5 000 (п`яти тисяч) гривень кожному потерпілому, яка на переконання суду, є достатньою компенсацією за понесенні моральні страждання.

Вирішуючи клопотання потерпілих про розподіл процесуальних витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із наступного.

Потерпілими в ході судового розгляду заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі по 25 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні докази: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1104758, договір про надання правової допомоги від 04.03.2026, укладений між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , де в п. 4.1 сторони погодили виплату адвокату гонорару у розмірі 25 000,00 грн. в день підписання вказаного договору за представництво інтересів ОСОБА_6 в ході досудового розслідування та судового слідства у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026020160000012 від 05.01.2026, квитанцію про оплату за надання послуг в сфері права від 04.03.2026.

В свою чергу потерпілим ОСОБА_7 у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано суду наступні докази: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1038833, договір про надання правової допомоги від 13.03.2026, укладений між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , де в п. 4.1 сторони погодили виплату адвокату гонорару у розмірі 25 000,00 грн. в день підписання вказаного договору за представництво інтересів ОСОБА_6 в ході досудового розслідування та судового слідства у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026020160000012 від 05.01.2026, квитанцію про оплату за надання послуг в сфері права від 13.03.2026.

Оцінюючи надані суду докази, суд зауважує на тому що договори про надання професійної правничої допомоги не підписані ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_7 .

Тому суд не бере їх до уваги як доказ понесених витрат.

В той же час, суд враховує наявність при матеріалах справи ордерів на представництво адвокатом інтересів потерпілих в Чернівецькому районному суді, а також квитанції про оплату послуг адвоката у розмірі по 25 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі по 5 000,00 грн., що становить 16,66% від пред`явленої суми завданої моральної шкоди, складність справи, кількість судових засідань (2 засідання), відсутність доказів участі адвоката під час досудового розслідування, адже надані суду ордери видані 17.04.2026, про що у останніх проставлено підпис адвоката, тобто вони видані після надходження обвинувального акту до суду (27.03.2026), відсутність значної складності у підготовлених процесуальних документах, наявність заперечень захисника обвинуваченого щодо заявлених сум витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 4 165,00 грн. кожному потерпілому, що пропорційно до суми задоволеного цивільного позову, відповідатиме складності справи, фактично виконаній адвокатом роботі та забезпечить баланс інтересів сторін.

Керуючись ст. ст. 368, 371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі .

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку - 08 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертних досліджень, у розмірі 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 80 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.01.2026 по справі № 138/55/26.

Речові докази:

- шкатулку прямокутної форми, бежевого кольору та бирку від золотого виробу, які поміщені до спецпакету НПУ №RAW0110441, що передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 , залишити у останньої;

- оригінали п`яти бирок з інформацією про придбання золотих прикрас та восьми фотознімків з сімейного альбому подружжя ОСОБА_9 , що приєднано до матеріалів кримінального провадження №12026020160000012, - повернути власниці ОСОБА_6 ;

- оригінали договорів у кількості 4 штуки, укладених між ОСОБА_4 та ТОВ "Ломбард "Дім Мікрофінанс" № 1 , а саме №С39-25014834 від 12.12.2025 на 1 арк., №С39-25014835 від 12.12.2025 на 1 арк., №С39-25014836 від 12.12.2025 на 1 арк., №С39-25014837 від 12.12.2025 на 1 арк., електронний носій інформації DVD-R диск, на якому записано відео з камер відеоспостереження за 12.12.2025 із ТОВ "Ломбард "Дім Мікрофінанс", що приєднано до матеріалів кримінального провадження №12026020160000012, - залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження №12026020160000012.

Прийняти відмову потерпілих від цивільного позову у кримінальному провадженні в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди. Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином закрити.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 5 000,00 (п`ять тисяч) моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 5 000,00 (п`ять тисяч) моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 165,00 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 165,00 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять) гривень.

В решті вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Чернівецький районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_10