Ухвала суду № 138035704, 08.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2071/26

Провадження № 2/148/1622/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви представника позивача адвоката Яремчука Артура Вікторовича, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АВ № 1295973 від 30.04.2026 в інтересах ОСОБА_1 до ТУЛЬЧИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, третя особа приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин Оксана Анатоліївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

В С Т А Н О В И В:

До Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява представника позивача адвоката Яремчука Артура Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ТУЛЬЧИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, третя особа приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин Оксана Анатоліївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Ознайомившись з формою та змістом позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, а саме, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не дотримано вимог, передбачених ст. 175, 177 ЦПК України.

Як убачається з пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи.

Однак, в порушення даного пункту представником позивача не зазначено відомостей, що наявності в учасників справи електронних кабінетів.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

Як вбачається із матеріалів справи до позову додані документи у перекладі, який не може бути визнаний належним з огляду на таке.

Відповідно до ч.8 ст. 95 ЦПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії, Данія, Італія, Іспанія, Ізраїль, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Марокко та інші).

«Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року (далі -Конвенція).

Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Згідно ст. 1 Гаазької Конвенції її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Приписами ст. 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

З викладеного вище слідує, що іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України за умови їх засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Таким чином, для цілей прийняття документа, а саме свідоцтва про шлюбу, складеного у відділі реєстрації цивільного стану Великобританії, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

Враховуючи те, що Федеративна Республіка Німеччина є учасницею Гаазької конвенції 1961 року, а тому для визнання доданих до позовної заяви іноземних документів необхідно, щоб на таких документах був проставлений штамп "Апостиль".

Однак, представником позивача до позовної заяви долучено копії документів, перекладених з іноземної мови на українську мову Кірою Флеер, присяжним перекладачем (а.с.7-8, 10, 12, 14).

Водночас суд вважає необхідним роз`яснити представнику позивача, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

Крім того, відповідно до вимог статті 38 Закону України Про нотаріат консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.

У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не вказано, яким кваліфікаційним вимогам повинен відповідати перекладач, а лише зазначено, що перекладач разом з документом, який встановлює його особу, повинен надати документ, що підтверджує його кваліфікацію.

Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 185 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху.

Ураховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам статі 175 та статті 177 ЦПК України, представник позивача повинен виправити недоліки зазначені у мотивувальній частині ухвали, визначитись зі статусом учасників справи, або пред`явити вимоги до іншого відповідача, сплатити судовий збір, у зв`язку з чим її необхідно залишити без руху, надавши представнику позивача строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 48, 175-177, ст. 185, 293-294 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву представника позивача адвоката Яремчука Артура Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ТУЛЬЧИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, третя особа приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин Оксана Анатоліївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, залишити без руху.

Повідомити представника позивача про необхідність виправити зазначені недоліки поданої позовної заяви в десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху та роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

У відповідності до частини 7 статті 14 ЦПК України копія ухвали направляється представнику позивача засобами підсистеми «Електронний суд», що не позбавляє його права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.О. Дамчук