Ухвала суду № 138034613, 08.07.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 398/3466/26

н/п : 4-с/397/3/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гайдар Н.І.,

секретаря судового засідання Іваненко Н.Л.,

за участю представника скаржника - адвоката Яцюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката Яцюк Максима Васильовича в інтересах скаржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , особа відносно якої подається скарга - Черкаський відділ Державної виклонавчої служби у Черкаському районі Черкаській області, на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2026 до Олександрівського районного суду Кіровоградської області на підставі ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.06.2026 надійшла вказана цивільна справа за підсудністю.

Представник скаржника через систему «Електронний суд» звернувся до суду з скаргою, в якій просив суд визнати незаконною бездіяльністю Черкаського ВДВС Черкаського району відсутність дій щодо скасування забезпечення виконавчого провадження у вигляді постанови про арешт коштів боржника, скасувати арешт на кошти ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), накладений постановою від 16.06.2022 року в рамках виконавчого провадження 44321070 та зобов`язати Черкаський ВДВС Черкаського району направити до банківських установ відомості про скасування забезпечення виконавчого провадження у вигляді накладення арештів на кошти ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

В обгрунтування зазначеної скарги представник скаржника вказав, що відносно скаржника було відкрито виконавче провадження 44321070, в рамках якого 16.06.2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника. На даний час виконавче провадження закінчено на підставі повернення виконавчого листа стягувачу внаслідок відсутності дій стягувача щодо отримання коштів, невиконання вимог державного виконавця. Забезпечення виконавчого провадження були скасовані, в т.ч. на підставі ухвали Олександрівського районного суду від 20.03.2024 року. В ухвалі судом перевірено відсутність будь-яких виконавчих проваджень відносно скаржника.

На даний час скаржник є військовослужбовцем, який здійснює дії по захисту України від повномасштабного вторгнення росії. Скаржник не може вільно користування коштами заробітної плати, адже досі існує арешт на кошти боржника, в т.ч. в ПАТ КБ Приватбанк, куди здійснюються перекази виплат військовослужбовцю. Внаслідок виконання бойових обов`язків у скаржника відсутня можливість саме у письмовому вигляді надати відомості від Пат КБ Приватбанк про існування арешту на банківський рахунок. Окремо, внаслідок цього, скаржник не може користуватися сервісом «Дія», адже авторизація проходить за банк ай ді ПАТ КБ Приватбанк.

Виконавчих проваджень не існує, жодних вимог стягувача не існує. При цьому, залишається арешт коштів боржника, який вкрай негативно впливає на життя скаржника. Наявність відомостей про борг пов`язано із ігнорування стягувача обставин виконавчого провадження, а не умисним намаганням скаржника уникнути виконання грошових обов`язків.

11.05.2026 року адвокат Яцюк М. В. звернувся із заявою від 08.05.2026 року про скасування арешту. Відомостей про скасування арешту чи інших дій з боку державного виконавця чи посадової особи ДВС станом на день подання цієї скарги, не надано стороні скаржника. Відбувається незаконна бездіяльність ДВС щодо відсутності дій по скасуванню арешту з коштів боржника та направлення відомостей до банківських установ.

У разі повернення виконавчого документу стягувачу, арешт, накладений виконавцем не знімається. Після цього, боржник може набути кошти або майно, яке потребує державної реєстрації, та яке підпаде під дію раніше накладеного арешту. Іноді трапляються випадки, коли стягувач з тих чи інших причин втрачає інтерес до виконання рішення, та тривалий час повторно вже не пред`являє виконавчий документ.

В свою чергу, боржники в такому випадку звертаються до суду за скасуванням арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що стягувач втратив інтерес до виконання, а наявність арештів на набуте майно перешкоджає реалізації ними свого права як власників майна.

Верховний Суд сформував сталу правову позицію з цього питання, відповідно до якої, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Зазначена правова позиція міститься в Постановах ВС від 07 липня 2021 у справі №2-356/12 (провадження № 61-5972св19); від 03 листопада 2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21); від 22 грудня 2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19); від 26 січня 2022 у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21); від 09 січня 2023 у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21); від 18 січня 2023 у справі № 127/1547/14-ц(провадження № 61-12997св21); від 07 серпня 2024 у справі № 14-7238/2009 (провадження № 61-6085св24); від 28 серпня 2024 у справі 947/36027/21 (провадження № 61-12849св23).

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права власника на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, для захисту своїх прав у скаржника не існує іншого варіанту, аніж звернутися до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо тривалої наявності арешту на кошти без наявності виконавчого провадження.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2026 вказана скарга прийнята до розгляду та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні (а.с. 36).

Представником скаржника подано до суду заяву про судовий розгляд справи за відсутності скаржника ОСОБА_1 , оскільки останній проходить лікування за направленням від військової частини.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав, з обгрунтувань зазначених у ній, просив задовольнити. Також уточнив вимоги до скарги та просив визнати бездіяльність саме посадових осіб Черкаського ВДВС Черкаського району.

Стягувач та орган примусового виконання належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду скарги, заяв, клопотань чи заперечень до суду не подали.

За приписами ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення представника скаржника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Як роз`яснено у п.20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року №6, у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст.2 вказаного Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно вимог ч.1 ст.5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що відповідно до листа начальника Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.05.2026 №23216/1 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №44321070 з примусового виконання виконавчого листа №2/397/207/14 виданого 23.04.2014 Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2014 і до досягнення дитиною повноліття, що відкрите 29.07.2014. 10.11.2022 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу керуючись п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та станом на 01.05.2026 постанова чинна та у встановленому порядку не скасована. Матеріали виконавчого провадження передано на архівне зберігання, та після закінчення строку їх зберігання (3 роки) - знищено (а.с.7).

Також, ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2024 задоволено скаргу адвоката Яцюк Максима Васильовича в інтересах скаржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , особа відносно якої подається скарга - Черкаський відділ Державної виклонавчої служби у Черкаській області, на бездіяльність державного виконавця; визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бєлікового Андрія Володимировича щодо скасування заходів забезпечення виконавчого провадження №44321070 щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі по виконавчому провадженню 44321070, встановлене постановою старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Крижевського Олександра Анатолійовича від 25.03.2018 (а.с.16-21).

З вищевказаної ухвали суду від 20.03.2024 також встановлено, що відповідно до платіжного доручення №23877 від 10.11.2022 Черкаським відділом ДВС у Черкаському районі ЧЦМУМЮ на користь ГУК у Черк.обл./Черк.обл./31010100 сплачено кошти (аліменти) не витребувані стягувачем ОСОБА_2 , які стягнуто з Філенка у сумі 18110,33 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нагорнюка Сергія Вікторовича від 01.05.2026 у виконавчому провадженні №44321070 скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у повному обсязі по виконавчому провадженню 44321070, встановлене постановою старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Крижевського Олександра Анатолійовича від 25.03.2018 (а.с.8).

Крім того, постановою держаного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бєліковим Андрієм Володимировичем від 16.06.2022 у виконавчому провадженні №44321070, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на грошові коши, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та нелажить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 112192,29 грн. (а.с.14).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_2 №906 від 29.06.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 18.04.2025 по теперішній час (а.с.9).

08.05.2026 адвокат Яцюк М.В. в інтересах ОСОБА_1 звертався до керівника Черкаського відділу державної виконавчої служби Черкаського району з заявою щодо скасування забезпечення виконавчого провадження у вигляді арешту коштів ОСОБА_1 (а.с.12). Однак, відповіді на заяву останнім отримано не було.

З скріншоту вбачається, що наявний заблокований картковий рахунок ОСОБА_1 за рішенням виконавчої служби (а.с.27).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.7 ст. 26 вказаного Закону, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.

Відповідно до ч.1, п.1, 3 ч.2, п.1, 7, 21, 22 ч. 3 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.4, 8 ст. 19 вказаного Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.4 ст. 24 вказаного Закону, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ч.2-5 ст.37 вказаного Закону про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до п.1, 6, 7, 9, 14 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України .

Відповідно до ч.2-3 ст. 39 вказаного Закону, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів.

Так, відповідно до ч.1 ст.71 вказаного Закону порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Разом з тим, згідно ч.1-2, 4 ст. 40 вказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч.1-6, 10 ст. 56 вказаного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 59 вказаного Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Так, відповідно до п.20 розділу ІІІ зазначеної Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Копії постанов виконавця, передбачені цим пунктом, в день їх винесення надсилаються відповідним органам, установам, посадовим особам для їх виконання. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до п.1, 12, 16 розділу VІІ вказаної Інструкції, стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках, приватними виконавцями - в державних банках, у тому числі рахунки в іноземній валюті (далі - депозитний рахунок). У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача). У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.

Відповідно до п.16 розділу VIII вказаної Інструкції, постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо: судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 817/928/17, викладеного у постанові від 27.03.2020, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Отже повернутий 10.11.2022 виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 01.05.2020 року (досягнення повноліття дитиною).

У цій справі установлено, у виконавчому провадженні №44321070 з примусового виконання виконавчого листа №2/397/207/14, виданого 23.04.2014 Олександрівським районним судом Кіровоградської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2014 і до досягненнґя дитиною повноліття, 16.06.2022 державним виконавцем накладено арешт коштів боржника.

10.11.2022 державний виконавець на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частини 6 статті 12 Закону № 1404-VIII).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст.433 ЦПК України).

Отже, за наведених вище обставин, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2/397/207/14, виданого 23.04.2014 Олександрівським районним судом Кіровоградської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплив.

Проте кошти ОСОБА_1 залишається під арештом на підставі постанови державного виконавця від 16.06.2022.

Виконавчий документ, на виконання якого накладався арешт на кошти ОСОБА_1 , не перебуває на примусовому виконанні близько 4 років. Майнових претензій стягувач ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не пред`являє, а сплачені останнім кошти (аліменти) не витребувані стягувачем, внаслідок чого й було повернуто виконавчий документ.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм права та доказів, досліджених судом під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що посадовими особами відділу державної виконавчої служби належним чином не виконані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо скасування заходів примусового виконання (арешту коштів боржника) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 вказаного Закону в рамках виконавчого провадження №44321070.

Крім того суд зауважує, що встановлені виконавцем обмеження мають тимчасовий характер і таке обмеження, після повернення виконавчого документу стягувачу, не є справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано. Арешт коштів боржника позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, можливості вільно користуватися та розпоряджатися ними.

Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Разом з тим, як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014 року N 6, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що суд, за умови встановлення обґрунтованості скарги і визнання бездіяльності неправомірною, може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення, зокрема вчинити дії щодо скасування (зняття) арешту.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки при поданні скарги до суду в межах виконавчого провадження судовий збір не сплачується, а в ході розгляду скарги учасники справи не заявляли суду про понесення ними судових витрат, то суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат згідно ст. 452 ЦПК України у зв`язку з їх відсутністю.

Керуючись ст.ст.258-261, 268, 447-452 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката Яцюк Максима Васильовича в інтересах скаржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , особа відносно якої подається скарга - Черкаський відділ Державної виклонавчої служби у Черкаському районі Черкаській області, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України щодо невчинення дій по скасуванню заходів забезпечення виконавчого провадження №44321070 про арешт коштів ОСОБА_1 .

Зобов`язати посадових осіб Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України скасувати арешт коштів ОСОБА_1 по виконавчому провадженню 44321070, накладений постановою державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бєліковим Андрієм Володимировичем від 16.06.2022.

Зобов`язати посадових осіб Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України направити до банківських установ відомості про скасування забезпечення виконавчого провадження у вигляді накладення арешту на кошти ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосереднього до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2026 року.

Скаржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник скаржника: адвокат Яцюк Максим Васильович, місце знаходження: 18007, Черкаська область, м. Черкаси, р-н Придніпровський, вул. Верхня Горова,73 каб. 2-3, ордер серія СА №1143325 від 06.02.2026, РНОКПП НОМЕР_3 .

Стягувач: ОСОБА_2 : місце проживання: АДРЕСА_2 .

Орган примусового виконання: Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, місце знаходження: 18070, Черкаська область, м. Черкаси, проспект Хіміків,50, код ЄДРПОУ 34997607.

Суддя: Н.І.Гайдар