Ухвала суду № 138034053, 08.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"08" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3671/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у закритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, 65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" (код ЄДРПОУ 32224581, 65004, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 101/11)

про стягнення 1188936,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Роман Ковальчук

від відповідача: Оксана Савицька

в с т а н о в и в:

Позивач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" про стягнення 1188936,03 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса задоволено частково.

13.02.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026.

Ухвалою суду від 16.02.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду на 04.03.2026.

27.02.2026 до суду від позивача надійшло заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення справі.

У судовому засіданні 04.03.2026 господарський суд оголосив перерву до 12.03.2026.

04.03.2026 від Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит (ухвала) про направлення до суду апеляційної інстанції матеріалів справи №916/3671/25 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026.

Ухвалою суду від 04.03.2026 зупинено провадження у справі №916/3671/25 в частині розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 19.06.2026 провадження з розгляду заяви у справі №916/3671/25 поновлено; з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, постановлено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" про розстрочення виконання рішення у справі впродовж розумного строку; призначено судове засідання для розгляду заяви на 08.07.2026.

У судове засідання 08.07.2026 з`явились представники сторін.

Представник відповідача надала до матеріалів справи докази часткового погашення заборгованості, підтримала подану нею заяву, просила суд її задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо розстрочення виконання судового рішення на 1 рік.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" про розстрочення виконання рішення суду у справі №916/3671/25, дослідивши подані до заяви докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як передбачено статтею 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Згідно з ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

При цьому, при вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаної заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Свою заяву про розстрочення виконання рішення суду у цій справі відповідач, зокрема, обґрунтовує наступним.

Так, ТОВ "Стетсон", з посиланням на власну фінансову звітність, зазначає, що в період дії воєнного стану товариство працює у збиток, оскільки в результаті дії форс-мажорних обставин значно зменшилася кількість відвідувачів, значною мірою знизився обсяг грошових надходжень, що наразі дозволяє лише утримувати коней та проводити оплату наданих для їх утримання комунальних послуг.

Відповідач наголошує, що сертифікатом № 5100-22-1237 про форс-мажорні обставини від 21.10.2022 № 2003 14/142/1, виданим Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, підтверджено неможливість виконання ТОВ "Стетсон" своїх обов`язків за договором оренди № 32с/2003/ГоловКЕУ в зазначений термін.

Разом з тим, усвідомлюючи свій обов`язок виконати умови договору оренди з щомісячної компенсації земельного податку, проте не маючи можливості проведення оплати в повному обсязі та одразу, з метою врівноваження негативних наслідків для своєї господарської діяльності, відповідач: неодноразово звертався до позивача із заявами про розстрочення компенсації податку на землю; проводив посильні та періодичні грошові виплати позивачу, направлені на зменшення суми заборгованості. Вказане відповідач вважає доказами того, що він прагне виконати вимоги позивача шляхом збалансування можливості погашення суми боргу із результатами своєї господарської діяльності.

Відповідач наголошує, що відстрочення виконання рішення не тільки не призведе до невиконання рішення, а навпаки - створить умови для його добровільного виконання боржником, з урахуванням його реального майнового стану, з дотриманням інтересів позивача, та за відсутності привілейованих умов для відповідача.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/3671/25 від 21.01.2026 зі встановленням такого графіку погашення - по 70928,53 грн. щомісяця, в строк до 28 числа кожного поточного місяця, протягом одного року із дня набрання законної сили ухвалою суду про розстрочення виконання рішення.

У своїх запереченнях позивач зазначає, що відповідно до умов п. 5.11. договору оренди відповідач був зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно. Разом з тим, відповідач земельний податок протягом тривалого періоду не сплачував, що змусило позивача витрачати кошти Міністерства оборони України на сплату земельного податку, які можна було б використати на потреби Збройних сил України та оборони країни в умовах військового стану.

08.07.2026 відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких останнім зазначено, що зважаючи на згоду ТОВ "Стетсон" добровільно виконувати рішення суду та необхідність ведення ТОВ "Стетсон" господарської діяльності, позивачем було відкликано виконавчий документ з Приморського ВДВС та надано відповідачу можливість виконати свої обов`язки у добровільному порядку.

Окрім того, у вказаних поясненнях відповідачем повідомлено, що на добровільне виконання рішення суду у цій справі відповідач 03.07.2026 перерахував на користь позивача 92445,16 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем після ухвалення Господарським судом Одеської області рішення від 21.01.2026 була здійснена оплата у розмірі 92445,16 грн., про що свідчить надана до матеріалів справи платіжна інструкція.

Отже, з урахуванням того, що рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі № 916/3671/25 станом на момент розгляду цієї заяви виконано на суму 92445,16 грн., суд вважає, що відстрочення виконання рішення в частині, яке вже виконано, є недоцільним та суперечить суті відстрочки судового рішення.

Наразі не виконаним є рішення суду від 21.01.2026 в частині сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 768910,88 грн.

Вирішуючи питання щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі судом враховано, зокрема: понесення значних матеріальних втрат та збитків відповідачем внаслідок дії форс-мажорних обставин; збитковість господарської діяльності відповідача; відсутність в матеріалах справи доказів щодо наявності у відповідача засобів, за рахунок яких можливо станом на даний час виконати рішення суду; відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що розстрочення виконання рішення суду призведе до негативних наслідків для стягувача тощо.

Водночас, господарський суд наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3671/25, натомість, таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстроченням для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж.

Окрім того, судом взято до уваги положення частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яким розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, враховуючи зазначене, а також те, що інтерес позивача полягає у отриманні належних йому сум, а інтерес відповідача полягає у погашенні наявної заборгованості в умовах наявних можливостей, та відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення в цій справі на 6 місяців (з 28.07.2026 по 28.10.2026 - 128151,81 грн. щомісячно, з 28.11.2026 по 28.12.2026 - 128515,82 грн. щомісячно) не порушить баланс інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності наслідків для боржника з інтересом кредитора отримати грошові кошти у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стетсон" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/3671/25 на 6 місяців наступним чином:

- до 28.07.2026 - 128151,81 грн.;

- до 28.08.2026 - 128151,81 грн.;

- до 28.09.2026 - 128151,81 грн.;

- до 28.10.2026 - 128151,81 грн.;

- до 28.11.2026 - 128151,82 грн.;

- до 28.12.2026 - 128151,82 грн.

3. У решті заяви відмовити.

Суддя Сулімовська Марина Богданівна

Ухвала суду набрала законної сили 08.07.2026 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено і підписано 08.07.2026 .