Ухвала суду № 138034035, 08.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"08" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/547/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши зареєстровану 07.07.2026 за вх. № 2-1322/26

заяву Плющакова Сергія Миколайовича

про відвід судді

від розгляду зареєстрованої 15.06.2026 за вх. № 2-1173/26

скарги ОСОБА_1

на дії та на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. про відкладення проведення виконавчих дій

у справі № 916/547/25

за позовом: керівника Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеська обл., Одеський р-н, смт Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Григорівського десанту, буд. 18, Код ЄДРПОУ 21018103)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Виробничо-комерційної приватної фірми ВЯЧЕСЛАВА (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 27, Код ЄДРПОУ 20930528),

про припинення володіння правом власності з одночасним закриттям реєстраційного розділу та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва,

встановив:

Керівник Доброславської окружної прокуратури (Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району (Міська рада, Позивач) до Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (ФОП Плющаков С.М., Відповідач), в якій, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну предмету позову, просить:

припинити Фізичній особі-підприємцю Плющакову Сергію Миколайовичу володіння правом приватної власності на кафе-бар загальною площею 79,9 кв. м за адресою: Одеська область, м. Южне (Південне), вул. Хіміків, 27 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1392796851117;

зобов`язати Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв. м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/547/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у задоволенні заявлених керівником Доброславської окружної прокуратури позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі № 916/547/25 скасовано частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Одеської обласної прокуратури 3028 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1514 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Одеської обласної прокуратури 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Виробничо-комерційної приватної фірми Вячеслава 4542 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

05 грудня 2025 року матеріали справи № 916/547/25 надійшли до Господарського суду Одеської області.

08 грудня 2025 року Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2025 року.

12 червня 2026 року, використовую систему Електронний суд, Плющаков С.М. звернувся до Господарського суду Одеської області із скаргою на дії та на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. про відкладення проведення виконавчих дій, в якій просить:

поновити строки звернення до суду із скаргою на дії та на постанову від 20 листопада 2025 року про відкладення проведення виконавчих дій, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною у виконавчому провадженні № 78708658, внесену до розділу Документи ВП підсистеми Електронний суд ЄСІТС 23 лютого 2026 року під № 32 від 23.02.2026, зведену у виконавче провадження № 80355357;

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни вчинені нею 23 лютого 2026 року у вигляді внесення до розділу Документи ВП підсистеми Електронний суд ЄСІТС під № 32 від 23.02.2026 постанови від 20 листопада 2025 року про відкладення проведення виконавчих дій у ВП № 78708658, яка скасована постановою від 04 грудня 2025 року про скасування процесуального документа у ВП № 78708658;

визнати неправомірною та скасувати постанову від 20 листопада 2025 року про відкладення проведення виконавчих дій, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною у виконавчому провадженні № 78708658, внесену до розділу Документи ВП підсистеми Електронний суд ЄСІТС 23 лютого 2026 року під № 32 від 23.02.2026, зведену у виконавче провадження № 80355357.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2026 скаргу Плющакова С.М. передано на розгляд судді Гуту С.Ф.

Фактичними підставами звернення із скаргою визначає те, що 20 листопада 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій у ВП № 78708658.

04 грудня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. винесено постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано постанову від 20 листопада 2025 року про відкладення проведення виконавчих дій у ВП № 78708658, та внесено постанову від 04.12.2025 року про скасування процесуального документа до розділу Документи ВП підсистеми Електронний суд ЄСІТС.

23 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. внесено до розділу Документи ВП підсистеми Електронний суд ЄСІТС раніше нею ж скасовану постанову від 20 листопада 2025 року про відкладення проведення виконавчих дій у ВП № 78708658.

25 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 78708658 та № 80355357

Скаржник зазначає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. в частинні внесення скасованого процесуального документу до підсистеми Електронний суд ЄСІТС, так і прийняття постанови від 20 листопада 2025 року про відкладення проведення виконавчих дій у ВП № 78708658 суперечать приписам законодавства.

Посилається на те, що в межах справи № 916/547/25 накладено ухвалою від 19.02.2025 арешт на майно, що не передбачає можливості вчинення приватним виконавцем відповідних дій та прийняття рішень в межах виконавчого провадження, окрім як повернення виконавчого документа стягувачу (пункт 9 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження).

Окремо зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14 виконано в повному обсязі, що підтверджується листом власника земельної ділянки Південнівської міської ради Одеського району.

Просить поновити строк звернення із скаргою задля захисту прав людини і основоположних свобод, посилаючись на те, що раніше представлені скарги залишено без розгляду, чим порушено принцип верховенства права та позбавлено скаржника права на доступ до правосуддя.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення із скаргою, прийнято його скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 02.07.2026 для розгляду означеної скарги.

01 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді в порядку пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, а саме просить відвести суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. від розгляду скарги № 2-1173/26 від 15.06.2026 року у справі № 916/547/25.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. від розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 відкладено розгляд скарги на 14 липня 2026 року.

07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді в порядку пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України від розгляду скарги № 2-1173/26 від 15.06.2026 року у справі № 916/547/25.

Підставами звернення із скаргою визначено наступне:

в ухвалі від 01.07.2026 підтверджено викладені заявником сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, останнім продовжено маніпулятивно-фальсифікативну поведінку;

судове рішення у справі № 916/4106/14 постановлено із використанням завідомо підробленого офіційного документа, як і його подальше виконання свідчить про використання завідомо підробленого офіційного документа;

в процесі розгляду цієї справи заявником представлено докази завідомо підробленого офіційного документа державного акта на право постійного користування землею (пояснення від 27.05.2025);

те, що суддя Гут С.Ф., діючи умисно в інтересах ВКПФ Вячеслава, використовує окремі необґрунтовані твердження судів різних інстанцій з метою ухилення від дослідження тих об`єктивних обставин справи, які мають істотне значення для визначення обсягу прав ВКПФ Вячеслава як позивача і стягувача саме у справі № 916/4106/14, а не у справі № 916/547/25;

те, що суддя Гут С.Ф. не приймав участь у розгляді справи № 916/4106/14, а був головуючим у справі № 916/547/25, а подана скарга є скаргою заявленою в межах розгляду справи № 916/4106/14, розгляд поданої скарги повинен бути здійснений іншим складом суду визначеним в порядку автоматичного перерозподілу.

Розглянувши заяву (зареєстрована 07.07.2026 за вх. № 2-1322/26) ОСОБА_1 про відвід судді в порядку пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин сьомої та одинадцятої статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї процесуальної теореми шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

У відповідності до частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Приписи статті 35 ГПК України встановлюють, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (частина 1). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4).

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ветштайн проти Швейцарії).

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції неупередженість (безсторонність) судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.

За усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з:

а) об`єктивним критерієм, який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

б) суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У межах суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; "Хаушільдт проти Данії" (Hauschildt v. Denmark), § 47).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі Морель проти Франції; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі Пескадор Валеро проти Іспанії) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі Лука проти Румунії), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі Ветштайн проти Швейцарії; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі Пабла Кю проти Фінляндії; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі Мікаллеф проти Мальти).

У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі Білуха проти України зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Аналогічне наведено в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2023 по справі № 990/53/23.

Суд зауважує, що право на подачу заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною третьою статті 38 ГПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак, зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також, обставини, пов`язані з прийняттям суддею рішень з інших справ чи вирішення будь-яких процесуальних питань.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Як зазначалось, у поданій скарзі (зареєстровано 15.06.2026 за вх. № 2-1173/26) скаржник Плющаков С.М. оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. у виконавчому провадженні № 78708658, пізніше об`єднане у зведе виконавче провадження № 80355357.

Поряд із наведеним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14 зобов`язано Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (ІПН НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Виробничо-комерційній приватній фірмі "Вячеслава" (Код ЄДРПОУ 20930528) у праві постійного користування земельною ділянкою по вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14 залишено без змін.

28 липня 2015 року Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14.

25 липня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І., за заявою стягувача (Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава"), відкрито виконавче провадження № 78708658 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 у справі № 916/4106/14.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі № 916/547/25 скасовано частково, виклавши його резолютивну частину у наведені редакції.

08 грудня 2025 року Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2025 року

24 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80333588 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 у справі № 916/547/25 (про стягнення з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Виробничо-комерційної приватної фірми Вячеслава 4542 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги).

25 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. в межах виконавчого провадження № 78708658 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 78708658 та № 80333588 у зведене виконавче провадження № 80355357.

Відповідно ж до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Приписами частини першої статті 32 ГПК України передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

В свою чергу, частина транадцяти статті 32 ГПК України визначає, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення про автоматизовану систему документообігу суду затверджено рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (зі змінами), підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 якого передбачено, що збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Приписами Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 916-1/2025 (зі змінами від 03.02.2026 № 916-1/2026), передбачено, що у разі надходження до суду заяви, подання державного або приватного виконавця, скарги сторони виконавчого провадження на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця по зведеному виконавчому провадженню, така заява, подання, скарга передається судді по справі у якій був виданий виконавчий документ останнім (пункт 9.10).

Як зазначалось, 25 липня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І., за заявою стягувача, відкрито виконавче провадження № 78708658 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 у справі № 916/4106/14.

При цьому 24 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80333588 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 у справі № 916/547/25.

Вже 25 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І.І. в межах виконавчого провадження № 78708658 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 78708658 та № 80333588 у зведене виконавче провадження № 80355357.

Відтак, оскільки скаржник Плющаков С.М. оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. у виконавчому провадженні № 78708658, пізніше об`єднане у зведе виконавче провадження № 80355357, а, як встановлено судом, останній виконавчий документ в межах зведеного виконавчого провадження видано у справі № 916/547/25 (виконавче провадження № 80333588), відповідну скаргу передано на розгляд судді Гута С.Ф., в провадження якого перебувала справа № 916/547/25 (у відповідності до приписів Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 916-1/2025, чинних на момент подачі скарги).

Судом встановлено, що учасниками справи № 916/4106/14 є позивач Виробничо-комерційна приватна фірма "Вячеслава", відповідач Фізична особа-підприємець Плющаков Сергій Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Южненська міська рада Одеської області (нині Південнівська міська рада Одеського району).

При цьому, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (ІПН НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Виробничо-комерційній приватній фірмі "Вячеслава" (Код ЄДРПОУ 20930528) у праві постійного користування земельною ділянкою по вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання.

Статтею 326 ГПК України містить імперативний припис про те, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження) Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

На підставі аналізу статей 3 та 8, частин першої та другої статті 55, статті 129, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Судове рішення у справі № 916/4106/14 набрало законної сили, доказів скасування вказаного рішення заявником не представлено.

При цьому, із оприлюдненого тексту судових рішень у справі № 916/4106/14 вбачається надання судом оцінки доводом сторін, в тому числі доводам Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича як відповідача.

Імперативними приписами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, інститут права, передбачений законодавцем у Розділі VI ГПК України СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ, наділяє сторін виконавчого провадження правом на звернення до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За результатами розгляду відповідної скарги суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); або якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В контексті приписів статей 19 та 129 Конституції України, розділу VI ГПК України СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ, суд відзначає про відсутність правових підстав як ставити під сумнів рішення, яке набрало законної сили, так і переоцінювати докази, покладені в основу іншого судового рішення, оскільки місцевий суд не наділений відповідними повноваженнями.

Стосовно інших доводів заявника, в тому числі в частині використання суддею окремих необґрунтованих тверджень судів різних інстанцій з метою ухилення від дослідження тих об`єктивних обставин справи, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).

Твердження заявника щодо можливої необ`єктивності та упередженості судді під час розгляду даної справи є безпідставними і не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами. Заява скаржника містить лише необґрунтовані припущення про існування відповідних обставин.

Доводи заявника зводяться до незгоди із викладеної судом позиції у справі та у постановленій 01.07.2026 ухвалі.

Суд доходить до висновку, що доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, ґрунтуються на припущеннях, не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді та могли би бути підставою для відводу у розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з іншими рішеннями судді не свідчить про його упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про необґрунтованість заяви (зареєстрована 07.07.2026 за вх. № 2-1322/26) ОСОБА_1 про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду скарги № 2-1173/26 від 15.06.2026 року у справі № 916/547/25.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Подальше вирішення питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду скарги № 2-1173/26 від 15.06.2026 року у справі № 916/547/25, згідно із частиною третьою статті 39 ГПК України підлягає вирішенню суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 35,39,234,235 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати заяву (зареєстрована 07.07.2026 за вх. № 2-1322/26) ОСОБА_1 про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду скарги № 2-1173/26 від 15.06.2026 року у справі № 916/547/25 необґрунтованою.

2. Вирішення питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду скарги № 2-1173/26 від 15.06.2026 року у справі № 916/547/25 передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.Ф. Гут