Рішення № 138033845, 30.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 Справа № 914/3450/25

За позовом: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінк-Медитал», м.Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної ради, м.Львів,

про: розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення пені.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Від позивача: Кузьма Д.М.

Від відповідача: Кравчук О.А., Кордюк М.

Від третьої особи: Савчук І.В.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінк-Медитал» про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення пені.

Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.12.2025.

Ухвалою суду від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.06.2026.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 30.06.2026 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю із підстав наведених у позовній заяві. Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконано п.4.6., 4.7. Договору купівлі-продажу столярної майстерні способом продажу на аукціоні з умовами №1765 від 28.10.2020 року за яким ТОВ «ЛІНК-МЕДИТАЛ» взяло на себе зобов`язання створити на базі об`єкта продажу - заклад охорони здоров`я за нефрологічним профілем і вкласти капітальні інвестиції в об`єкт нерухомості та медичне обладнання в сумі 76 600 000 грн протягом 5 років з дати набуття права власності на столярну майстерню загальною площею 236 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа, 6.

Всупереч умовам Договору ТОВ «ЛІНКМЕДИТАЛ» не створило заклад охорони здоров`я за нефрологічним профілем та не вклало необхідну суму капітальних інвестиції в об`єкт нерухомості та медичне обладнання у зв`язку з чим просить суд про розірвання Договору купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 щодо продажу відповідачу столярної майстерні літ. «Б-1», загальною площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6, про зобов`язання відповідача повернути вказане приміщення у спільну власність територіальних громад області в особі - Львівської обласної ради у стані, який був придбаний Покупцем та про стягнення пені за порушення умов Договору.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

- 9084 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 30.06.2026 з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю із підстав наведених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне.

Пунктом 10.3 Договором купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року передбачено, що на вимогу однієї із Сторін цей договір може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, у разі невиконання іншою Стороною зобов`язань без поважних причин у визначені строки, передбачені цим Договором, та за наявності вини такої Сторони.

Відповідач вказує на наявність поважних причин, через які він не зміг виконати в обумовлений Договором купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року строк в повній мірі своїх інвестиційних зобов`язань, а також в даному випадку відсутня вина Відповідача з огляду на те, що обставини, які утруднили виконання Відповідачем його зобов`язань, не залежать від Відповідача та є суспільно значущими, та Відповідач усіма можливими силами намагався в повній мірі реалізувати свої зобов`язання попри настання таких обставин. А відтак відсутні підстави для розірвання Договору купівлі- продажу №1765 від 28.10.2020 року.

Також, розташування земельної ділянки, на якій знаходиться придбаний Відповідачем за Договором купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року об`єкт, в межах історичного ареалу міста Львова та в буферній зоні пам`яток ЮНЕСКО за матеріалами номінаційного досьє 1998 року зумовлює необхідність виконання Відповідачем усіх вимог пам`яткоохоронного законодавства, в тому числі, отримання різного роду дозволів та погоджень, підготовку та подання до Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО необхідних документів щодо запланованого будівництва, а також проведення попередніх археологічних розвідок перед здійсненням будівельних робіт. Проектна документація на будівництво медичного центру на базі придбаного Відповідачем об`єкта нерухомості підлягає погодженню із зазначеним органом. Таке погодження здійснюється у визначеній процедурі, яка теж є тривалою в часі з огляду на збір та підготовку необхідного пакету документу, а також очікування самого погодження.

У вересні 2025 року Херсонською Торгово-промисловою палатою проведено експертизу документів Відповідача та надано Висновок про істотну зміну обставин №2701-01/12-127 від 18.09.2025 року, яким підтверджено наявність у Відповідача одночасно усіх передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України умов, необхідних для зміни Договору купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року щодо продовження строку виконання Відповідачем інвестиційних зобов`язань. За результатами розгляду документів Відповідача Херсонська ТПП підтвердила настання істотної зміни обставин за Договором купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року, пов`язаної із ускладнюючими обставинами, які виникли після укладення цього договору, а саме: повномаштабна військова агресія РФ проти України, введення воєнного стану, неможливість страхування ризиків та відмова іноземних інвесторів у фінансуванні проектів на території України, проведення іноземним інвестором оцінки ризиків інвестування коштів в проект будівництва медичного центру, істотні валютні коливання та інфляційні процеси, що призвели до різкого зростання собівартості медичних послуг та матеріалів, що призвело до неможливості своєчасного виконання Договору купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року.

Херсонська ТПП підтвердила, що Відповідач не має можливості вплинути на такі обставини, які мають надзвичайний і незворотній характер, виникли після укладення Договору купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року та призвели до неможливості у визначений цим договором строк здійснити Відповідачем взяті на себе зобов`язання. У зв`язку з настанням істотною зміною обставин у Відповідача згідно ст. 652 ЦК України наявні підстави для звернення до Позивача щодо внесення змін у Договір купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року в частині перенесення термінів виконання взятих Відповідачем на себе зобов`язань.

На даний час між Позивачем та Відповідачем наявний спір щодо внесення змін у Договір купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 року у зв`язку з істотною зміною обставин, якими керувався Відповідач при його укладенні, зокрема, в частині зміни на час воєнного стану строку інвестування Відповідачем у придбаний ним за цим договором об`єкт нерухомості та облаштування на базі такого об`єкта медичного центру нефрологічного напрямку, а також щодо індексації залишку суми інвестиції, які Відповідач зобов`язується здійснити за цим договором.

Із наведених підстав просить суд відмовити в позові повністю.

Позивач проти аргументів відповідача заперечив у відповіді на відзив (вх.№33461/25 від 12.12.2025).

Правова позиція третьої особи.

Представник третьої особи у судове засідання 30.06.2026 з`явився, позов підтримав повністю із підстав наведених у письмових поясненнях (вх.№31777/25 від 27.11.2025).

Обставини справи.

28.10.2020 між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНК МЕДИТАЛ» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна способом продажу на аукціоні, що зареєстрований за № 1765, щодо продажу столярної майстерні літ. «Б-1», загальною площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6 (посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Потапчук Р.П.).

Згідно пункту 1.3. Договору право власності на Об`єкт продажу переходить до Покупця після підписання та нотаріального посвідчення цього Договору, сплати у повному обсязі ціни продажу Об`єкта продажу разом з неустойкою та інших штрафних санкцій (у разі їх нарахування), отримання акта приймання-передачі Об`єкта продажу та державної реєстрації у встановленому законом порядку права на придбаний об`єкт.

Відповідно до п. 1.4. Договору ринкова вартість Об`єкта продажу становила 1 323 000 грн, в т.ч. ПДВ 220 500 грн, згідно зі Звітом про оцінку майна, складеного ФОП Герич О.Т. 21.08.2020.

Пунктом 2.1 Договору Покупець зобов`язався заплатити 3 000 001 грн у тому числі ПДВ- 500 000,17 грн за придбаний Об`єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання та укладення Сторонами цього Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору ТОВ «ЛІНК МЕДИТАЛ» зобов`язалось на базі об`єкта продажу створити: заклад охорони здоров`я за нефрологічним профілем (відділення гемодіалізу, відділення інтенсивної нефрології та стаціонарне лікування хворих із хронічною нирковою недостатністю.

Згідно з пунктом 4.7 Договору відповідач зобов`язався в об`єкт продажу вкласти капітальні інвестиції в об`єкт нерухомості та медичне обладнання в сумі 76 600 000 грн протягом 5 років з дати набуття права власності на столярну майстерню загальною площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу об`єкт продажу згідно акта приймання-передачі від 29.10.2020.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 437628128) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНК МЕДИТАЛ» набуло право власності на нерухоме майно: столярну майстерню загальною літ. «Б-1» площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.10.2020 №1765, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2119612446101, дата, час державної реєстрації: 29.10.2020 14:52:37.

З метою реалізації визначеного Договором зобов`язання щодо спорудження медичного центру нефрологічного напрямку на базі придбаного об`єкта нерухомості ТОВ «ЛІНК МЕДИТАЛ»:

- укладено із Львівською міською радою Договір оренди землі від 23.11.2021 року за №Л-2878 строком на 10 років згідно якого відповідачем було отримано в оренду земельну ділянку під придбаним об`єктом (земельна ділянка площею 0,1168 га з кадастровим номером 4610137200:06:001:0035 на вулиці Ю. Руфа (М.Некрасова), 36 у місті Львові) для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я;

- укладено із Приватним акціонерним товариством «Іммедекс холдинг» Договір про реалізацію інвестиційного проекту №0911/20-1 від 09.11.2020 на суму 10 000 000 доларів США. Листом від 11.04.2022 інвестор повідомив відповідача, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням в Україну, активними бойовими діями, запровадженням воєнного стану та неможливістю застрахувати ризики пов`язані із пошкодженням будівельного майданчика компанія заявляє про неможливість фінансувати проект згідно інвестиційного проекту;

- укладено із Приватним підприємством «Укрбудпроектреставрація» Договір на послуги інженерного дизайну у сфері інжинірингу №П/104-20 від 09.11.2020. Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.11.2020 на суму 24 100 грн Виконавець виконав роботи: інженерно-геологічні вишукування, топо-геодезичне знімання, ескіз розміщення об`єкту будівництва;

- укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітект Лаб» Договір підряду на проектні роботи №10/12-2024 від 10.12.2024 на об`єкт будівництва: «Реконструкція столярної майстерні під медичний заклад по вул. Некрасова, 6 у місті Львові». Загальна вартість робіт за договором становить 3 250 000,02 грн;

- укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітект Лаб» Договір підряду на проектні роботи №20/08-2025 від 20.08.2025 на об`єкт будівництва: «Реконструкція столярної майстерні під медичний заклад по вул. Некрасова, 6 у місті Львові». Загальна вартість робіт за договором становить 150 000 грн;

- закуплено медичне обладнання станом на суму 57 400 086,87 грн згідно бухгалтерської довідки від 29.05.2025 № 49;

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Продавець зобов`язаний контролювати виконання умов Договору.

Позивачем на підставі частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації спільної власності територіальних громад Львівської області, п.5.1. Договору та згідно графіків проведення перевірок на 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки проводились періодичні перевірки (документального контролю) виконання відповідачем умов договору результати яких відображені в Актах поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.04.2021, від 31.08.2021, від 24.12.2021, від 27.12.2022, від 30.03.2023, від 06.07.2023, від 24.12.2023, від 29.03.2024, від 12.07.2024, від 10.09.2024, від 23.12.2024, від 31.03.2025, від 24.06.2025 та від 18.09.2025.

29.10.2025 року комісією Управління майном спільної власності складено акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 28.10.2020 зареєстрований в реєстрі за № 1765 столярної майстерні літ. «Б-1», загальною площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6 із якого вбачається, що Об`єкт продажу повністю демонтовано до рівня землі, залишився фундамент будівлі, земельна ділянка очищена від будівельних конструкцій. На Об`єкті продажу жодної діяльності не здійснюється, закладу охорони здоров`я за нефрологічним профілем - не створена. Вкладення капітальних інвестицій в об`єкт нерухомості та медичне обладнання в сумі - 76 600 000 грн не внесено.

У зв`язку з наведеним комісія висновує, що ТОВ «ЛІНК МЕДИТАЛ» умови договору купівлі-продажу від 28.10.2020 - не виконало. Як вбачається зі змісту акта він є підставою для звернення до суду з вимогою про розірвання договору купівлі- продажу від 28.10.2020, що зареєстрований в реєстрі за № 1765 і стягнення нарахованої пені у розмірі 76 600 грн.

Відповідач неодноразово звертався до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради із проханнями продовжити строки виконання умов Договору купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020 (листи за вих.№158 від 14.09.2023, вих.№161 від 29.07.2024, вих.№214 від 23.12.2024, вих.№26 від 31.03.2025 та №122 від 10.10.2025).

Листом №1511 від 09.11.2023 Управління майном спільної власності ЛОР повідомило відповідача про відсутність підстав для збільшення строку на виконання зобов`язань щодо внесення капітальних інвестицій в об`єкт нерухомості та медичне обладнання.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що на вимогу однієї із Сторін Договір може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, у разі невиконання іншою Стороною зобов`язань без поважних причин у визначені строки, передбачені цим Договором, та за наявності вини такої Сторони.

Згідно п.10.4. Договору у разі розірвання в судовому порядку договору-купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням Покупцем договірних зобов`язань, передбачених п.4.6. та/або п.4.7. цього Договору, Об`єкт нерухомості підлягає поверненню в спільну власність територіальних громад області у стані, який був придбаний Покупцем.

Виключними умовами розірвання Договору є невиконання Покупцем умов продажу Об`єкта продажу та зобов`язань, визначених п.4.6 та/або п.4.7. цього Договору (пункт 11.1.2. Договору).

У зв`язку з невиконанням відповідачем пунктів 4.6 та 4.7. Договору позивач звернувся до суду із вимогою про розірвання Договору купівлі-продажу №1765 від 28.10.2020, про зобов`язання відповідача повернути вказане приміщення у спільну власність територіальних громад області в особі - Львівської обласної ради у стані, який був придбаний Покупцем та про стягнення пені за порушення умов Договору.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Підстави для розірвання договору встановлені у статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що договір може бути розірваний одним із таких способів:

- за згодою (домовленістю) сторін, що є загальним правилом (частина перша статті 651 Цивільного кодексу України);

- в односторонньому порядку однією із сторін, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України);

- в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою для розірвання договору є не лише порушення стороною договору, а й наявність шкоди, завданої таким порушенням іншій стороні. Тобто вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Водночас у наведеній правовій нормі йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

При цьому, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України, що стосується судового порядку розірвання договору, не містить вказівки щодо можливості обмежити її застосування законом або договором, зокрема, щодо певного виду правовідносин.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19, від 18.04.2024 у справі № 914/459/23.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору купівлі-продажу столярної майстерні на аукціоні з умовами №1765 від 28.10.2020.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. ст. 612, 611 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Згідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону та викупу об`єктів приватизації, здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених в договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.

Судом встановлено, що покупець ТОВ «Лінк Медитал» отримав майно - столярну майстерню загальною площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6 та здійснив оплату в сумі 3 000 001 грн.

Тобто покупець не відмовився від одержання об`єкта продажу, одержав його згідно акту приймання-передачі, провів реєстрацію права власності та здійснив оплату в сумі 3 000 001 грн.

Як підставу для розірвання договору купівлі-продажу Позивач вказує на невиконання Відповідачем передбачених пунктами 4.6. та 4.7. оскаржуваного договору зобов`язань щодо створення медичного центру на базі придбаного об`єкта нерухомості та не укладення впродовж 5-ти років з дати набуття права власності інвестицій в об`єкт нерухомості та медичне обладнання.

Відповідно до п. 4.6 Договору ТОВ «ЛІНК МЕДИТАЛ» зобов`язалось на базі об`єкта продажу створити: заклад охорони здоров`я за нефрологічним профілем (відділення гемодіалізу, відділення інтенсивної нефрології та стаціонарне лікування хворих із хронічною нирковою недостатністю.

Згідно з пунктом 4.7 Договору відповідач зобов`язався в об`єкт продажу вкласти капітальні інвестиції в об`єкт нерухомості та медичне обладнання в сумі 76 600 000 грн протягом 5 років з дати набуття права власності на столярну майстерню загальною площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6.

Пунктом 10.3. Договору визначено, що на вимогу однієї із Сторін цей Договір може бути розірвано, в тому числі за рішенням суду, у разі невиконання іншою Стороною зобов`язань без поважних причин у визначені строки, передбачені цим Договором, та за наявності вини такої Сторони.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що виключною умовою для розірвання цього Договору є, зокрема, невиконання Покупцем (Відповідачем) умов продажу Об`єкта продажу та зобов`язань, зазначених у пунктах 4.6. та/або 4.7. цього Договору.

У відповідності до пункту 2 частини 3 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2024 року по справі №926/1876/23, яка стосується релевантного спору щодо розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації за вимогою органу приватизації у зв`язку з невиконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, зазначив, що з аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18 тощо).

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18 тощо).

Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити, чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року по справі №199/3846/19 висловив правову позицію про те, що частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності. Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення. При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Такий висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі №3-143гс14.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 4.6 та 4.7. Договору щодо створення закладу охорони здоров`я та вкладення капітальних інвестицій відповідачем було:

- укладено із Львівською міською радою Договір оренди землі від 23.11.2021 року за №Л-2878 строком на 10 років згідно якого відповідачем було отримано в оренду земельну ділянку під придбаним об`єктом (земельна ділянка площею 0,1168 га з кадастровим номером 4610137200:06:001:0035 на вулиці Ю. Руфа (М.Некрасова), 36 у місті Львові) для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я;

- укладено із Приватним акціонерним товариством «Іммедекс холдинг» Договір про реалізацію інвестиційного проекту №0911/20-1 від 09.11.2020 на суму 10 000 000 доларів США. Листом від 11.04.2022 інвестор повідомив відповідача, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням в Україну, активними бойовими діями, запровадженням воєнного стану та неможливістю застрахувати ризики пов`язані із пошкодженням будівельного майданчика компанія заявляє про неможливість фінансувати проект згідно інвестиційного проекту;

- укладено із Приватним підприємством «Укрбудпроектреставрація» Договір на послуги інженерного дизайну у сфері інжинірингу №П/104-20 від 09.11.2020. Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.11.2020 на суму 24 100 грн Виконавець виконав роботи: інженерно-геологічні вишукування, топо-геодезичне знімання, ескіз розміщення об`єкту будівництва;

- укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітект Лаб» Договір підряду на проектні роботи №10/12-2024 від 10.12.2024 на об`єкт будівництва: «Реконструкція столярної майстерні під медичний заклад по вул. Некрасова, 6 у місті Львові». Загальна вартість робіт за договором становить 3 250 000,02 грн;

- укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітект Лаб» Договір підряду на проектні роботи №20/08-2025 від 20.08.2025 на об`єкт будівництва: «Реконструкція столярної майстерні під медичний заклад по вул. Некрасова, 6 у місті Львові». Загальна вартість робіт за договором становить 150 000 грн;

- закуплено медичне обладнання станом на суму 57 400 086,87 грн згідно бухгалтерської довідки від 29.05.2025 № 49.

Відтак, з наявних матеріалів справи вбачається, що медичний центр, який Відповідач зобов`язався створити, перебуває на стадії проектування з визначення його загальної концепції та намірів забудови, після завершення якого Відповідач вправі звернутись до компетентного органу згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» за отриманням вихідних даних на проектування об`єкта (містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта та технічних умов), після чого слідує розробка проектної документації та її експертиза, її погодження у встановленому законодавством порядку, а - опісля отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт.

З наведеного суд висновує про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на створення закладу охорони здоров`я на базі придбаного ним за оскаржуваним Договором купівлі-продажу №1765 від 28 жовтня 2020 року об`єкта нерухомості, як це передбачено п. 4.6. цього договору. При цьому суд звертає увагу на те, що дане договірне положення чи будь-яке інше положення вказаного договору не містить строку виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію збудованого закладу охорони здоров`я, а тому відсутність на даний час спорудженого об`єкта не свідчить про невиконання Відповідачем п. 4.6. договору купівлі-продажу, так як Відповідач не обмежений конкретним строком будівництва. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про використання Відповідачем придбаного ним об`єкта та ділянки його розташування для інших цілей, аніж створення на його базі закладу охорони здоров`я за нефрологічним профілем, чи вчинення відповідачем інших дій, спрямованих на використання придбаного об`єкта чи території його розташування в будь-яких інших цілях, не передбачених умовами оскаржуваного договору купівлі-продажу.

Окрім того, суд бере до уваги той факт, що Об`єкт продажу, який Відповідач придбав згідно Договором купівлі-продажу №1765 від 28 жовтня 2020 року, та земельна ділянка під ним знаходяться в межах історичного ареалу м. Львова, та при здійсненні будівництва на такій території додатково слід враховувати вимоги законодавства в сфері охорони культурної спадщини.

Матеріалами справи підтверджується внесення на даний час Відповідачем інвестицій в об`єкт нерухомості в сумі 621 666,67 грн, а саме: 541 666,67 грн. на розробку концептуального проекту медичного центру; 80 000 грн сплата авансового платежу на розробку містобудівного розрахунку.

Відповідачем надано Бухгалтерську довідку станом на 01 травня 2025 року про первісну вартість обладнання, яка надавалась Позивачу листом №56 від 03 червня 2025 року. З наведеної бухгалтерської довідки вбачається, що у Відповідача наявне гемодіалізне та інше супутнє і допоміжне медичне обладнання в кількості 346 одиниць загальною вартістю 57 400 086,87 грн. Відповідачем надано суду платіжні інструкції в іноземній валюті з відміткою банку про їх виконання щодо проведення Відповідачем оплати іноземним контрагентам за медичне обладнання, а також документи щодо митного декларування придбаного Відповідачем медичного обладнання при його ввезенні на територію України.

Також, Відповідачем надано Договір суборенди нежитлового приміщення №14-О від 11 травня 2023 року, що укладений між Відповідачем, як суборендарем, та ТОВ «БЕРЕГУН», як орендарем, відповідно до умов якого Відповідачу передано в користування нежитлове приміщення складу площею 310,4 кв.м. по вулиці Приозерній, 31А в селі Горенка Київської області. З наданих у судових засіданнях Відповідачем пояснень такий склад використовується для зберігання обладнання, яке зазначено у вказаній бухгалтерській довідці, до часу спорудження Відповідачем медичного центру на базі об`єкта нерухомості, придбаного у Позивача за оскаржуваним договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання Відповідачем передбаченого п. 4.7. Договору купівлі-продажу №1765 від 28 жовтня 2020 року зобов`язання по вкладенню в об`єкт нерухомості та медичне обладнання інвестицій на суму 58 021 753,50 грн із необхідних 76 600 000,00 грн. Тобто на даний час сума виконання Відповідачем його інвестиційного зобов`язання становить понад 75% відсотків.

Суд зауважує, що саме по собі лише формальне виявлення часткового неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу є недостатньою підставою для його розірвання.

На переконання суду, Позивач не навів існування об`єктивних обставин, що склалися у нього через наявність яких він вимагає розірвання договору та не зазначив і про наявність шкоди, яка була завдана державі або територіальній громаді в результаті неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Згідно з ч. 4 ст. 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець, відповідно, також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів.

Подібного за змістом висновку дійшов Верховний суд у постанові від 06 червня 2022 року у справі №902/66/20.

Суд звертає увагу, що розірвання договору саме по собі не має наслідком ані повернення позивачу майна, яке було передано на виконання розірваного договору без зустрічного задоволення, ані виникнення в позивача права власності на це майно, а є підставою для виникнення обов`язку відповідача повернути це майно (висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

Як встановлено судом, майно, яке мало би бути повернуте позивачу при розірванні договору купівлі-продажу фактично не існує. Зокрема, як вбачається із Акту підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу 29.10.2025 року, та не заперечується сторонами, Об`єкт продажу (столярна майстерня) повністю демонтовано до рівня землі, залишився фундамент будівлі, земельна ділянка очищена від будівельних конструкцій.

Згідно постанови Верховного суду від 18 вересня 2024 року по справі №751/1620/23 витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилася, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.

Таким чином, розірвання договору купівлі-продажу не призведе до повернення об`єкту продажу позивачу оскільки такий об`єкт є демонтованим до рівня землі.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно практики Верховного суду судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Верховний Суд послідовно підкреслює, що ефективний спосіб захисту - це той, який призводить до конкретного правового результату. Іншими словами, суд має оцінювати не лише юридичну правильність вимоги, а й її практичні наслідки: чи досягне позивач тієї мети, заради якої звернувся до суду (постанова КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 446/1/22).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).

Велика Палата Верховного Суду у поставові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 вказує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02).

Отже, беручи до уваги наведені норми законодавства, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що розірвання договору не матиме наслідком повернення об`єкта продажу позивачу оскільки такий об`єкт фактично не існує, наведену судову практику про розірвання частково виконаних договорів купівлі-продажу, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не направлений на відновлення порушеного права та є неналежним способом захисту.

На переконання суду, способом захисту, який належним чином захистить право позивача закріплене у п.4.6. та 4.7. Договору, відповідає позовна вимога про стягнення недоотриманих коштів та/або нанесених збитків спричинених порушенням відповідачем умов договору.

Щодо посилань позивача на пункти 6.5., 6.6. та 11.1.2. Договору якими передбачено, що виключними умовами розірвання договору купівлі-продажу є невиконання відповідачем пунктів 4.6. та 4.7.Договору то суд звертає увагу, що за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи відсутність істотних порушень відповідачем умов договору, недоведеність позивачем нанесення шкоди відповідачем через порушення умов договору та обраний Управлінням майном спільної власності неналежний спосіб захисту, суд дійшов висновку, що вимога про розірвання спірного договору-купівлі продажу до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги про повернення об`єкта продажу в спільну власність територіальних громад області в особі Львівської обласної ради у стані, який був придбаний Покупцем, суд зазначає, що така вимога не підлягає до задоволення оскільки підстава набуття спірного майна у власність відповідача Договір купівлі-продажу від 20.10.2020, є чинною, не змінено, не скасовано та не визнана судом не дійсною, а відтак у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути таке майно на користь Львівської обласної ради.

Крім того, як вже зазначалось, майно про витребування якого просить позивач є демонтованим до рівня землі, а вимога про повернення видозміненого, знищеного майна є неналежним способом захисту порушеного права із наведених судом підстав, а тому не підлягає до задоволення у зв`язку (постанова ВС від 18.09.2024 по справі №751/1620/23).

Оскільки відповідачем не виконано умов продажу об`єкту і зобов`язань Покупця, визначених умовами договору, а саме: не створено заклад охорони здоров`я, позивачем заявлено до стягнення пеню за один день невнесених інвестицій відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» розмірі 76 600 грн.

Згідно частини 5 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII у разі повного або часткового невиконання умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців:

- у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу інвестиційних зобов`язань покупцями сплачується штраф у розмірі невнесених інвестицій;

- у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу інвестиційних зобов`язань, забезпечених банківською гарантією, орган приватизації задовольняє свої вимоги в розмірі невнесених інвестицій за рахунок банківської гарантії;

- у разі невиконання або неналежного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу майна (акцій, часток) підприємства у зв`язку з визнанням такого підприємства банкрутом покупець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків суми невиконаних ним зобов`язань, але не менш як 10 відсотків ціни придбаного об`єкта приватизації. При цьому достатнім підтвердженням факту невиконання або неналежного виконання умов договору купівлі-продажу є прийняття господарським судом постанови про визнання банкрутом підприємства, майно (акції, частки) якого є об`єктом купівлі-продажу. Порушення провадження у справі про банкрутство (введення процедури розпорядження майном, винесення ухвали про проведення санації) не звільняє покупця об`єкта приватизації від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу;

- у разі недотримання покупцем зобов`язань щодо збереження протягом визначеного періоду основних видів діяльності приватизованого об`єкта покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості придбаного майна;

- у разі невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу майна (акцій, часток) підприємства щодо виникнення податкового боргу покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового боргу.

За недопущення працівників органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного або комунального майна на керівника приватизованого підприємства накладається штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний встановлений факт.

Факт недопущення працівників органів приватизації до проведення ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного або комунального майна підтверджується складеним у присутності відповідних правоохоронних органів та підписаним працівниками державних органів приватизації актом про недопуск до проведення перевірки. Форма акта про недопуск до проведення перевірки затверджується Фондом державного майна України. Штрафи стягуються з винних осіб за рішенням суду в установленому порядку та перераховуються до Державного бюджету України.

Таким чином, нормами ч.5 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII встановлена відповідальність покупців у вигляді штрафу а не пені як заявлено позивачем.

Як встановлено судом, частиною 5 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII було передбачено, що при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців: у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення. Однак такий закон втратив чинність 07.03.2018 у зв`язку з набранням законної сили Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення, а не штраф, як це передбачено чинним законодавством, враховуючи, що норма закону про стягнення пені втратила чинність до моменту укладення договору купівлі-продажу, а умовами договору стягнення пені за порушення строків виконання інвестиційних зобов`язань не передбачена, суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги та стягнення пені.

Враховуючи наведене, позовні вимоги не підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.

Згідно частиною 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду із трьома вимогами (однією немайновою та двома майновими вимогами) про розірвання договору, повернення майна та стягнення пені.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 437628128) ціна нерухомого майна про повернення якої просить позивач: столярної майстерні загальною літ. «Б-1» площею 236,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа (Некрасова), 6, складає 3 000 001 грн.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» прожитковий мінімум працездатних осіб з січня 2025 року встановлено у розмірі 3028 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи одну немайнову та дві майнові вимоги, а також те, що позов подано через систему Електронний суд, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 40 844,81 грн (3028 грн за вимогу про розірвання договору + 3 000 001 грн х 1,5% за вимогу про повернення майна +3038 грн за вимогу про стягнення пені) х 0,8 = 40 844,81 грн). В свою чергу ним надано докази сплати судового збору в розмірі 9084 грн.

Таким чином, оскільки позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі меншому ніж встановлено законом, а в задоволенні позову судом відмовлено, різниця недоплаченого ним судового збору в розмірі 31 760,81 грн підлягає стягненню із Управління майном спільної власності Львівської обласної ради в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

3. Стягнути із Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (адреса: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Андрія Парубія, будинок 1, ідентифікаційний код: 25255072) в дохід Державного бюджету України 31 760,81 грн судового збору.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 08.07.2026.

Суддя Козак І.Б.